• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Травлення в ротовій порожнині. Склад і властивості слини, її значення у травленні, механізм секреції, регуляція виділення.

ВИСНОВОК

до першого питання:

Таким чином, система травлення виконує такі основні функції:

­ секреторну (утворення секретів, що забезпечують процеси гідролізу харчових речовин);

­ моторну (подрібнення, перемішування і просування харчової маси травним трактом);

­ усмоктувальну (надходження продуктів гідролізу в кров та лімфу);

­ екскреторну (виділення з організму кінцевих продуктів обміну, а також деяких токсичних речовин);

­ захисну;

­ інкреторну;

­ аналізаторну;

­ гемопоетичну;

­ гомеостатичну.

Усі вони забезпечуються і регулюються відповідними нервовими й гуморальними механізмами, є взаємозалежними та взаємозумовленими.

Травлення в порожнині рота.

Травлення починається в ротовій порожнині, де відбувається механічна і хімічна обробка їжі. Механічна обробка полягає в подрібненні їжі, змочуванні її слиною і формуванні харчової грудки. Хімічна обробка відбувається за рахунок ферментів, що містяться в слині. Слина, що знаходиться в ротовій порожнині, є змішаною. Її рН дорівнює 6,8 – 7,4. У дорослої людини за добу утворюється 0,5 – 2 л слини. Вона складається з 99% води і 1% сухого залишку. Сухий залишок представлений органічними і неорганічними речовинами. Серед неорганічних речовин – аніони хлоридів, бікарбонатів, сульфатів, фосфатів; катіони натрію, калію, кальцію магнію, а також мікроелементи: залізо, мідь, нікель та ін. Органічні речовини слини представлені в основному білками. Білкова слизова речовина муцин склеює окремі частки їжі і формує харчову грудку – хімус. Основними ферментами слини є амілаза і мальтаза, які діють тільки в слаболужному середовищі. Амілаза розщеплює полісахариди (крохмаль, глікоген) до мальтози (дисахариду). Мальтоза діє на мальтозу і розщеплює її до глюкози. У слині міститься білкова речовина лізоцим (мурамідаза), що має бактерицидну дію. Їжа знаходиться в порожнині рота всього близько 15 секунд, тому тут не відбувається повного розщеплення крохмалю. Але травлення в ротовій порожнині має дуже велике значення, так як є пусковим механізмом для функціонування шлунково-кишкового тракту і подальшого розщеплення їжі.

Функції слини.

Травна функція – про неї було сказано вище.

Екскреторна функція. У складі слини можуть виділятися деякі продукти обміну, такі як сечовина, сечова кислота, лікарські речовини (хінін, стрихнін), а також речовини, що надійшли в організм (солі ртуті, свинцю, алкоголь).

Захисна функція. Слина має бактерицидну дію завдяки вмісту лізоциму. Муцин здатний нейтралізувати кислоти і луги. У слині знаходиться велика кількість імуноглобулінів, що захищає організм від патогенної мікрофлори. У слині виявлено речовини, що відносяться до системи згортання крові: фактори згортання крові, що забезпечують місцевий гемостаз; речовини, що перешкоджають згортання крові і володіють фібринолітичною активністю; речовина, що стабілізує фібрин. Слина захищає слизову оболонку порожнини рота від пересихання.

Трофічна функція. Слина є джерелом кальцію, фосфору, цинку для формування емалі зуба.

Регуляція слиновиділення.

При надходженні їжі в ротову порожнину відбувається подразнення механо-, термо- і хеморецепторів слизової оболонки. Збудження від цих рецепторів по чутливим волокнам язикового (гілка трійчастого нерва) і язикоглоткового нервів, барабанній струні (гілка лицьового нерва) і верхнегортанному нерву (гілка блукаючого нерва) надходять у центр слиновиділення в довгастому мозку. Від центру слиновиділення по еферентним волокнам збудження доходить до слинних залоз і залози починають виділяти слину. Еферентний шлях представлений парасимпатичними і симпатичними волокнами. Ацетилхолін, що виділяється при роздратуванні парасимпатичних волокон, іннервує слинні залози, призводить до відділення великої кількості рідкої слини, яка містить багато солей і мало органічних речовин. Норадреналін, виділяється при роздратуванні симпатичних волокон, викликає відділення невеликої кількості густої, в'язкої слини, яка містить мало солей і багато органічних речовин. Таку ж дію має адреналін. Субстанція Р стимулює секрецію слини. СО₂ підсилює слиноутворення. Больові роздратування, негативні емоції, розумову напругу гальмують секрецію слини. Слиновиділення здійснюється не тільки за допомогою безумовних, а й умовних рефлексів. Вигляд і запах їжі, звуки, пов'язані з приготуванням їжі, а також інші подразники, якщо вони раніше збігалися з прийомом їжі, розмова і спогад про їжу викликають умовно-рефлекторне слиновиділення.

Жування.

Цей процес полягає в механічній обробці їжі між верхніми і нижніми рядами зубів за рахунок рухів нижньої щелепи по відношенню до верхньої нерухомої. Жувальні руху здійснюються спеціальними жувальними м'язами, мімічними, а також м'язами язика. У процесі жування відбувається подрібнення їжі, змішування її зі слиною і формування харчової грудки, створюються умови для виникнення смакових відчуттів.

Їжа, надходячи в ротову порожнину, дратує механо-, термо- і хеморецептори її слизової оболонки. Збудження від цих рецепторів по аферентним волокнам в основному трійчастого нерва передається в чутливі ядра довгастого мозку, зоровий горб і кору великих півкуль. Від стовбура мозку і зорового бугра колатералі відходять до ретикулярної формації. В акті жування також беруть участь пропріорецептори жувальних м'язів і механорецептори опорного апарату зуба – парадонта. В результаті аналізу і синтезу інформації, що надійшла, приймається рішення про їстівність речовин, які потрапили в ротову порожнину. Неїстівна їжа відкидається, їстівна – залишається в порожнині рота.

Сукупність нейронів різних відділів мозку, керуючих актом жування, називається жувальним центром. Від рухових ядер ретикулярної формації стовбура мозку по еферентним волокнам трійчастого, під'язикового і лицьового нервів імпульси надходять до м'язів, що забезпечує жування. У результаті відбуваються рухи нижньої щелепи. М'язи язика і щік подають і утримують їжу між зубами.

Ковтання.

Сформований харчовий клубок переміщається до кореня язика, коли їжа торкнеться кореня язика або м'якого піднебіння, рефлекторно виникають ковтальні руху і їжа потрапляє в початкову частину глотки, де сильні скорочення її м'язів проштовхують їжу в стравохід. Харчова грудка дратує механорецептори м'якого піднебіння – імпульси від них по аферентним волокнам трійчастого, язикоглоткового і верхнього гортанного нерва надходять в центр ковтання довгастого мозку, а звыдси по еферентним волокнам трійчастого, під'язикового, язикоглоткового і блукаючого нервів, імпульси надходять до м'язів, що беруть участь в акті ковтання. Під час ковтання скорочуються м'язи, які піднімають м'яке піднебіння і закривають вхід в носову порожнину. Язик тисне на надгортанник, який закриває вхід у гортань і їжа не може потрапити в дихальні шляхи і повернутися в порожнину рота, тому що заважає корінь язика.

Читайте також:

1. D-петля, що складається з 8–12 залишків, декілька з яких – дигідроуридинові.
2. DIMCLRE (РЗМЦВЛ) - колір виносних ліній (номер кольору). Може приймати значенняBYBLOCK (ПОБЛОКУ) і BYLAYER (ПОСЛОЮ).
3. I визначення впливу окремих факторів
4. I. При підготовці до переговорів визначите склад делегації і її керівника.
5. II. Анатомічний склад лімфатичної системи
6. II. Визначення мети запровадження конкретної ВЕЗ з ураху­ванням її виду.
7. II. Вимоги до складання паспорта бюджетної програми
8. II. За зміною ступенів окиснення елементів, які входять до складу реагуючих речовин
9. II. МЕХАНІЗМИ ФІЗІОЛОГІЧНОЇ ДІЇ НА ОРГАНІЗМ ЛЮДИНИ.
10. II. Мотивація навчальної діяльності. Визначення теми і мети уроку
11. III. Вимоги до учасників, складу груп і керівників туристських подорожей
12. Iсторичне значення революції.

Переглядів: 2170