Розвиток психологічного профконсультування

Литература

ПЛАН

Лекція 13. Професійне консультування в системі профорієнтації

1. Розвиток психологічного профконсультування.

2. Основні напрямки профконсультування.

3. Типи профконсультації.

4. Психотехнології профконсультування.

5. Психодіагностика в професійному консультуванні.

6. Етичні проблеми професійного консультування.

1. Абрамова Г.С. Введение в практическую психологию – М., 1994.

2. Гейжан Н.Ф. Теория и практика профессиональной консультации. М., 1991.

3. Зеер Э.Ф. Психология профессий: Учебное пособие для студентов вузов.– 2-е изд., перераб., доп.– М., 2003.

4. Профессиональная ориентация учащихся / А.Д.Сазонов, В.Д.Симоненко, В.С.Аванесов, Б.И.Бухалов – М., 1988.

5. Психологическое сопровождение выбора профессии / Под ред. Л.М.Митиной – М., 1998.

Професійна консультація – це метод психологічної допомоги людям у професійному самовизначенні, плануванні професійної кар'єри, а також подоланні труднощів професійного життя Професійна консультація проводиться з обліком фізичних і психологічних індивідуальних особливостей клієнта, його загальних і професійних інтересів, схильностей і здібностей, загальної й фахової освіти й підготовки. При проведенні консультації враховують також потреби ринку праці, можливості працевлаштування, професійного росту, умови праці й т.ін. Психологічний зміст консультації полягає в тому, щоб допомогти людині самій вирішити виниклі проблеми.

Психологічна профконсультація будується на основі наступних положень:

1. Принцип активності суб'єкта професійної діяльності. Це положення вказує на активність суб'єкта, що реалізується при виконанні їм хоча б двох наступних вимог: по-перше, консультуємий повинен відчувати потребу в одержанні допомоги й інформації від психолога-профконсультанта; по-друге, він повинен самостійно ухвалювати рішення щодо способів подолання проблем професійного становлення, консультант же тільки допомагає йому усвідомити свої інтереси й здатності й виробити сценарій професійного розвитку.

2. Принцип комплексного підходу до суб'єкта професійного становлення. Відповідно до цього принципу, повинні досліджуватися різні по складності психічні властивості і їх взаємозв'язки.

3. Принцип добровільності участі в консультуванні. Неприпустимо будь-який примус до тестування й анкетування з метою з'ясування інтересів і професійних намірів без згоди людини.

4.Принцип індивідуального підходу. Варто підходити до кожній особистості індивідуально й у процесі діагностики й консультування виходити з її інтересів і схильностей. Інакше кажучи, у першу чергу проводиться діагностика тих пізнавальних здатностей і властивостей особистості, які необхідні для професії, що цікавить цю особистість.

5. Принцип персональної відповідальності. Відповідно до його психолог несе персональну відповідальність за правильність постановки психологічного діагнозу, адекватність використовуваних діагностичних методів і корекційних заходів.

Таким чином, професійне консультування спрямоване на рішення проблем, пов'язаних із професійним самовизначенням, вибором професії й місця роботи, шляхів самореалізації особистості в професійній праці, із професійною адаптацією й професіоналізацією, прогнозуванням кар'єри, подоланням труднощів, криз і конфліктів, а також із професійною реабілітацією працівників, що частково втратили працездатність.

Соціально-економічна ситуація на початку XX в. у розвинених країнах обумовила необхідність раціонального розподілу робочої сили. Це сприяло становленню профконсультаційної служби в рамках профвідбору.

Завдання працюючих у службі консультантів – допомагати працівникам компанії в рішенні їхніх професійних проблем. До цього часу вже існувало декілька психотехнічних лабораторій, що займалися проблемами профвідбору.

Американський учений Ф.Парсонс розробив модель профконсультації, що включала три етапи: 1) вивчення особистості й психічних особливостей претендента на професію (роботу або навчання); 2) вивчення вимог професії до людини; 3) зіставлення даних, отриманих на попередніх етапах, з метою видачі рекомендації про вибір професії. У цій моделі саме консультування як процес діалогу із клієнтом, що американці вважають "чисто американським продуктом", проводиться лише на третьому етапі, коли людина безпосередньо обирає професію.

Профконсультування в США опиралося на концепцію вродженої професійної придатності людини, і тому головна увага приділялася діагностиці. У 1920-і рр. широке поширення одержали психотехнічні тести професійного відбору Г.Мюнстерберга.

Вітчизняні вчені (А.П.Базік, Н.Д.Левітів, Н.А.Рибников) змістили акцент у професійному відборі. Вони вважали найважливішим завданням профконсультації знаходження оптимальної відповідності між можливостями людини й вимогами, пропонованими різними професіями.

Велика увага в профконсультуванні приділялася профдіагностиці. У профконсультаційній роботі використовувалися наступні методи: тестування, бланкові й апаратурні методики, експерименти на різних приладах, спостереження й аналіз індивідуальних особливостей з наступними рекомендаціями щодо придатності або непридатності людини до обраній їм професії. Переважав не підбор підходящої для людини професії з урахуванням її здібностей, а підбор людини до тієї або іншої професії.

Стан профконсультаційної діяльності в нашій країні до кінця 1950-х рр. можна охарактеризувати як застій. У середині 1960-х рр. велику увагу стали приділяти трудовому навчанню й профорієнтації. У рамках психології, що відроджується, знову почали досліджуватися проблеми профконсультування.

Професійна консультація в 1970-80-і рр. розвивається в рамках виховної концепції профорієнтації і є важливою умовою здійснення індивідуального підходу до особистості, яка обирає професію, з урахуванням формування її професійної спрямованості. Нажаль, реальна практика в цілому не забезпечувала професійного розвитку особистості. На початку 1980-х рр. усе гостріше відчувалося протиріччя між теоретичними підходами, що проголошували ідею пріоритету особистості, і практикою профконсультації, орієнтовану на обслуговування потреб народного господарства в кадрах.

Незважаючи на те що не зложилося єдиного визначення сутності професійної консультації, більшість авторів визнають важливість надання підтримки особистості в її професійному становленні. Основне завдання при цьому полягає у виявленні внутрішніх ресурсів особистості й розкритті шляхів усвідомлення себе в процесі професійного самовизначення.

Таким чином, профконсультацію варто розглядати як процес творчої взаємодії консультанта й клієнта, у результаті якого людина усвідомлено підходить до формуванню свого професійного плану й визначає шляхи її реалізації.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Допоміжна	\|

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.012 сек.