Історична вертикаль розвитку дитячої літератури.

Вивчаючи історію дитячої літератури, зауважимо, що спочатку провідною темою дитячої літератури була релігія, морально-дидактичні настанови старших. Паралельно у дитячій літературі поширюються історична та суспільна тематика, властива творам для дорослих читачів. З кінця ХVІ - ХVІІ початку століть актуальним було прославляння грамоти, навчання, книг. Дитяча література того часу була покликана прилучити дітей до навчання, виховати цікавість до знань, любов до книги.

У ХVІІІ столітті тематика дитячої літератури розширюється, екстраполюючи тематичне коло "дорослої літератури», і тільки в кінці ХVІІІ століття твори для дітей набувають іманентної тематики, яка формується на основі інтересів самих дітей, зосередженні письменників на дитячих образах, поглядах на світ, переживаннях тощо.

Починаючи з ХІХ століття активно розвивається тема протистояння добра і зла, у кожній літературі актуалізуються національні ідеї, поглиблюється морально-етична та суспільно-історична, соціально-побутова проблематика.

ХХ століття внесло у дитячу літературу нові теми та проблеми, акцентуючи на психологічному портреті дитини, її соціальному оточенні, внутрішньому світі, враховуючи їх актуальність для даного часу, відповідність запитам сучасного їй читача. Сучасна дитяча література фактично позбавлена тематичного обмеження. Тематика тісно пов'язана із жанровою формою твору.

Для дитячої літератури властива та жанрова система, що і літературі загалом. Правда, кожна епоха виводить на арену домінуючі жанри. Наприклад, із найдавніших часів у коло дитячого читання ввійшли твори таких жанрів як повчання, міфи, перекази, біблійні легенди, казки, байки. Перші твори, створені спеціально для дітей, нагадували швидше підручники чи навчальні посібники з елементами розповіді, образності, розважальності.

З розвитком перших творів для дітей робляться спроби їх осмислення, з'являються окремі висловлювання про цілі, задачі і особливості дитячих книг. І якщо до ХVІІІ століття були тільки окремі висловлювання провідних діячів та письменників про літературу, то у наступні епохи статті про дитячу літературу з'являються систематично, створюється професійна критика, публікуються рецензії на дитячі книги. У російському середовищі у ХІХ столітті їх публікувала "Литературная газета", пізніше спеціальні журнали з дитячої літератури і дитячого читання (зокрема, «Новости детской литературы», «Что и как читать детям» тощо), на сторінках яких публікуються статті з історії дитячої літератури , рецензії, розвідки про дитячі літератури інших країн. Робиться спроба сформувати основні положення теорії дитячої літератури, показати її особливості. У ХХ столітті з початком активної перекладацької діяльності українських письменників українською мовою видаються багато творів для дітей, написаних зарубіжними письменниками. Про ці книги з'являються відгуки, рецензії, опубліковані у періодичних виданнях. І. Франко, Б. Грінченко, Леся Українка, Олена Пчілка та інші діячі кінця ХІХ - початку ХХ століття неодноразово пишуть про дитячу літературу, намагаються осмислити її специфіку та завдання, окреслити основні принципи тощо. Протягом 1976-1980 видавалися щорічні збірники літературно-критичних статей про дитячу літературу під назвою "Література. Діти. Час". На сьогодні такими збірниками є матеріали конференції та поодинокі статті, вміщені у періодиці. Щодо зарубіжної дитячої літератури, то осмислення окремих текстів, які ввійшли до кола дитячого читання, знаходимо на сторінках "Всесвіту", "Всесвітня література у середніх навчальних закладах України", окремих інтернет-сайтах. Тільки усестороннє глибоке дослідження фактів і явищ минулого допоможе створити об’єктивну картину кожної епохи розвитку дитячої літератури у різних країнах світу, встановити закономірності еволюції, сформулювати особливості дитячої літератури як самостійної галузі словесного мистецтва і на цьому побудувати наукову теорію, яка стане надійним інструментом дослідження дитячої літератури нашого часу.

Проблеми дитячої літератури вивчали багато науковців, революціонери-демократи, такі як В.Г. Бєлінський, М.Г. Чернишевський, М.О. Добролюбов. Саме вони заклали основи наукового вивчення дитячої літератури, її критики і теорії, розробили методику її дослідження, основні принципи якої залишаються прийнятними для науки.

За розвитком дитячої літератури уважно стежив К.Д. Ушинський. Він послідовно проводив думку, що головним завданням дитячої книги є прагнення викликати емоційне ставлення до знань, інтересів до пізнання світу, прищеплення навичок самостійного мислення.

Помітний внесок у розвиток дитячої літератури й її наукове вивчення зробив Л.М. Толстой, який любив і дітей і педагогіку. Він відстоював право дитячої літератури на реалістичне зображення дійсності, різноманітність тем, ставив питання про зв’язок дитячої літератури з педагогікою, вказував на необхідність тісних зв’язків етичного з естетичним у творах для дітей. Також визначним критиком і теоретиком дитячої літератури виступає І.Я. Франко. Важко переоцінити його роль в розвитку критики дитячої літератури, розробці її теорії.

Відомо, якої великої ваги надавав художній літературі у вихованні громадянина видатний педагог В.О. Сухомлинський. Його праці „Серце віддаю дітям”, „Листи до сина” піднімають проблему ролі книги у формуванні особистості, містять списки рекомендованої літератури, що її обов’язково слід прочитати дитині, підліткові, юнакові. В них багато роздумів про те, якою повинна бути книга для дітей. В.О. Сухомлинського не турбує проблема створення дитячої літератури – така література вже створена зусиллями талановитих письменників, а турбує, чи залишає вона „глибокий слід у дітей”, чи стає „школою емоційно-морального виховання”.

Дитяча література на сучасному етапі досягла такого високого розвитку, що виникає необхідність в узагальненні значного історико-літературного матеріалу – написання монографії про творчий шлях письменників, які зробили значний вклад у дитячу літературу, праць синтетичного характеру про шляхи і етапи, які пройшла література для дітей та юнацтва. Увага до проблем дитячої критики – запорука її дальшого розвитку на шляху зближення літератури з життям, читача з адресованою до нього книгою.

6. Популяризація дитячої літератури на сучасному етапі.

На сьогодні в Україні починають звертати увагу на розвиток дитячої літератури. Біля 250 видавництв спільно з авторами створюють книги для дітей, друкують переклади класичних та сучасних творів для дітей, написаних зарубіжними письменниками; художні твори презентують і кілька десятків періодичних видань для дітей. Постає питання тільки щодо якості цієї продукції. Популяризації дитячої книжки та залученню дітей до читання, розвитку як української дитячої літератури, так і перекладацьким студіям зарубіжної дитячої літератури сприяють різноманітні заходи: щорічний Форум видавців, презентації, зустрічі з дитячими письменниками, семінари, наукові конференції, присвячені проблемам дитячої літератури і організовані університетами та Всеукраїнським Центром Дослідження Літератури для Дітей та Юнацтва. У рамках цих процесів розвивається критика і теорія дитячої літератури, формується наука про дитячу літературу.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Джерела дитячої літератури.	\|	Визначення основних понять.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.016 сек.