Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Правовий стан римських громадян.

Лекція 3 Особи.

Література

Втрата якого статусу для римського громадянина була найсуттєвішою?

Що таке рабський пекулій?

Назвіть джерела рабства у Стародавньому Римі.

Якими статусами визначалася правосуб'єктність у Стародавньому

Що таке правоздатність?

Словник термінів та визначень

Особа(регsоnа) - це суб'єкт права, який володіє правоздатністю і дієздатністю.

Домовладика - глава римської патріархальної сім'ї.

Самозаклад - спосіб забезпечення особою виконання боргу шляхом закладання себе як боржника.

Контрагент - інша сторона в договорі.

Інститут клієнтелли - давньоримська форма покровительства чужоземцям (клієнтам) з боку римського громадянина (патрона).

Фінгуруватися- фіктивно вважатися.

Питання для підготовки до заліку.

2.1. Поняття особи та право суб'єктності.

2.2. Дієздатність та її складові.

2.3. Правове становище римських громадян.

2.4. Правове становище латинів та перегринів.

2.5. Становище рабів. Рабський пекулій.

2.6. Вільновідпущеники.

2.7. Юридичні особи.

Питання для самоконтролю

Правоздатність - це здатність мати права і обов'язки

3.2. Дайте визначення дієздатності. Дієздатністю називають спроможність суб'єкта права набувати прав і нести відповідальність за свої дії.

Римі?Правосуб'єктність визначалася трьома статусами: свободи, громадянства, сім’ї.

Військовий полон, обернення в рабів деяких категорій іноземній, народження від рабині, продаж у рабство підвладних членів сім'ї, самопродаж, боргове рабство, обернення в рабство за злочин.

Рабський пекулій - це майно, яке передавалось в управління рабові.

3.6. Суть закону Каракалли. Закон імператора Каракалли (212 р. н. є.) поширив права римського громадянства на всіх жителів Римської імперії.

Втрата свободи.

І І іжевський В.К., Трофанчук Г.І. Основи римського цивільного права. -К., 2000.

2. До.мг)евД.В. Римское частиое право. - М., 1997.

3. Косарев А.И. Римское право. -М, 1986.

4. ІІовицкш И.Б., Премерский И.С. Римское частное право. -М.,1996.

5. Макарчук В. С. Основи римського приватного права. - К., 2000. Гі ІІідопригора О.А. Основи римського приватного права. ~К., 1997. 7 Шдопригора О.А., Харишонов Є.О. Римське право: Підручник. - К., 2003. Н Черниловский З.М. Римское частное право. Злементарний курс. - М. 1997.

а) Перегріни.

Правовий стан римських громадян. Поміж вільних найбільшою правоздатністю наділялися, звичайно, римські громадяни. Спочатку, період ранньої республіки, все вільне населення поділялося на римських громадян і не громадян. Останні правовою охороною збоку римської держави не забезпечувалися. Проте з розвитком цивільного обороту та в наслідок інших соціальних, економічних змін римляни були змушені визнати певний правовий статус за латинами і перегрівами, а потім і за вільновідпущениками. В імператорський період з’явилася ще одна група, яка отримала особливий правовий статус – колони.

Римське громадянство виникало внаслідок народження дитини в законному шлюбі римських громадян. Народжена в такому шлюбі дитина набувала статусу свого батька в момент зачаття. Дитина, народжена поза шлюбу згідно закону, поділяла статус матері.

Крім того римське громадянство набувалося пожалуванням цього звання чужоземцю за особливі заслуги перед римською державою, звільненням римським громадянином свого раба і всиновленням чужоземця. Римське громадянство припинялося смертю особи, втратою римського громадянства шляхом продажу в рабство, полонення, засудження до найтяжчих видів кримінального покарання чи вигнання з риму. Римський громадянин мав повну правоздатність у політичній, майновій та сімейній сферах. Він мав право нести службу в регулярних римських військах, брати участь і голосувати в народних зборах, бути обраним на посади магістратів. Це сфера політичних прав, які незалежно від сімейного стану особи.

У сфері цивільно-правових відносин правоздатність римського громадянина складалась з двох основних груп прав: вступати в законний шлюб і торгувати.

Зміст правоздатності римського громадянина знаходив відображення навіть в його імені. Повне ім’я римського громадянина складалося з п’яти частин: 1) імені у власному значені; 2) найменування сімї чи роду; 3) імені батька в родовому відмінку; 4) найменування тріби, в складі якої громадянин бере участь у голосування в народних зборах; 5) прізвиська, почесного імені, що присвоювалося громадянину за особливі заслуги перед державою. Наприклад, повне ім’я Цицерона вигладило так: Марк Тулій Марка Корнелі Цицерон.

а) Перегріни – сусідні з Італією, підкорені Римом народи. Вони не були рабами, проте і не отримували правового статусу римського громадянина. в давнину це були вороги ( hostes), які не користувалися правовим захистом з боку римської держави. Однак із спливом часу, змінами соціальна в економічному житті римського суспільства гостес поступово утворюють самостійну групу вільного населення і одержують правовий статус перегріна.

Статус перегріна набувала дитина, народжена в сімї перегрівів чи перегрінкою поза шлюбом. За деякі кримінальні злочини римських громадян міг бути позбавлений свого статусу і висланий в місця проживання перегринів де і одержував їхній статус.

Перегріни не користувалися політичними правами римських громадян, хоча і були піддані Риму. В сфері приватно - правових відносин вони керувалися власним національним правом згідно з законом про провінції, який встановлює для неї особливий правовий статус. Таким чином, склалося різноманітна система правового регулювання майнових відносин у різних провінціях, при цьому не було спільної правової основи для контакту з Римом у цій сфері. Зазначені фактори перешкоджали нормальному розвиткові цивільного обороту між перегрівами та римськими громадянами. В усунені їх основну роль зіграв перегрінський претор який у творчому союзі з міським претором ретельно вишукував найцінніший досвід правової культури інших народів, узагальнював його й впроваджував в практичну діяльність. Це одне з наймудріших джерел правової культури, відображене в правотворчій діяльності преторів.

В окремих випадках перегрінам надавалось римське громадянство. Так, за особливі заслуги перед Римом деяким перегрінам чи навіть групам жалувався цей статус. Часто римська держава надавала його групам перегринів спеціальним актом державної влади, керуючись певними політичними, економічними чи іншими міркуваннями, наприклад з метою поповнення римських легіонів воїнами, яких як відомо, мали право нести службу тільки римські громадяни.

На початку Ш століття всі відмінності у правовому положенні різних категорій вільного населення втратили своє значення. У 212р. імператор Каракалла поширив статус римського громадянина на всіх підданих величезної імперії, що пояснювалася скоріше фіскальними міркуваннями, ніж політичними. Якби то не було, проте тільки-деякі обмеження – іноземці, що прибували на територію Римської держави і не були її підданими, залишалися на становищі перегрінів, як і піддані Риму що вчинили тяжкі злочини.

Список літератури для самостійної роботи.

1. Бартошек М. Римское право (понятие, термины, определения). - М, 1984.

2. Гіжевський В.К., Трофанчук Г.І. Основи римського цивільного права.-К., 2000.

3. Гриценко С.П. Латинська мова й основи римського права. – К., 2006.

4. Дождев Д.В. Римское частное право. - М, 1997.

5. Макарчук В.С. Основи римського приватного права. - К., 2000.

6. Підопригора О.А. Основи римського приватного права. - К.. 1997.

7. Підопригора О.А., Харитонов Є.О. Римське право. Підручник. – К.: Юрінком Інтер. – 2006 8. Орач Є.М., Тищик Б.Й. Основи римського приватного права. Курс лекцій. – К., 2000.

9 Черниловський З.М. Римское частное право. Елементарний курс. – М., 2000.

10. Методичні вказівки та завдання до проведення практичних та семінарських занять з курсу “Основи римського права” усіх форм навчання. . – Суми: Вид-во СумДУ, 2006.-17с.

11.Методичні вказівки до самостійної роботи студентів з дисципліни “Основи римського цивільного права” усіх форм навчання – Суми: Видавництво СумДУ, 2007.- 20с

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Досократівська філософія	\|	Переклад в Росії.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.