Соціальне прогнозування

Соціальне прогнозування – це соціальне дослідження ймовірних перспектив розвитку соціального об'єкта. У ході наукового соціального прогнозування вирішуються два головних завдання: визначається й мотивується мета ймовірного розвитку об'єкта; визначаються засоби й способи досягнення цієї мети.

Технологія проведення соціального прогнозування містить сім основних етапів:

· передпрогнозна орієнтація (визначення об'єкта, мети, завдань, часу проведення, методів і робочих гіпотез);

· визначення прогнозного фону (чинники, що впливають на розвиток об'єкта);

· побудова базової моделі прогнозу (узагальнене бачення об'єкта в системі його основних показників);

· пошуковий прогноз (проекція базової моделі в майбутнє відповідно до методології);

· нормативний прогноз (проекція базової моделі в майбутнє відповідно до нормативів реальності);

· оцінка ступеня достовірності та її уточнення через систему експертного опитуванння;

· вироблення пропозицій, рекомендацій з метою оптимізації процесу розвитку об'єкта прогнозування.

Соціальна експертиза – технологічна процедура соціальної роботи, яка застосовується при вирішенні соціальних завдань і наданні допомоги різноманітним категоріям населення. Ця процедура пов'язана і взаємодіє з такими загальними технологіями, як діагностика, профілактика та ін.

Потреба в проведенні соціальної експертизи виникає тоді, коли прийняття певного соціально значимого рішення може неоднозначно позначитися на процесах реального життя.

У загальному плані під експертизою розуміється кваліфіковане дослідження проблеми або її аспекту з отриманням обґрунтованого висновку.

Під соціальною експертизою прийнято розуміти професійне (експертне) дослідження стану соціального об'єкта й формулювання відповідного висновку.

Соціальне посередництво. Є процесом сприяння досягненню згоди між соціальним суб'єктом і об'єктом для вирішення соціальних проблем клієнта (об'єкта) й надання йому допомоги.

Основне завдання соціального посередника – роз’яснення інтересів і поглядів однієї сторони іншій. Посередництво реалізується в таких основних формах:

· посередництво у вирішенні правових, побутових, медико-реабілітаційних проблем клієнтів (частіше застосовується в роботі з людьми похилого віку, інвалідами, а також при опікунстві й посередництві);

· соціально-педагогічне посередництво (спрямоване, як правило, на сприяння батькам, вихователям, учителям, наставникам у навчанні й вихованні молоді);

· посередництво в пошуку його суб'єкта (соціальної служби або закладу, спроможних надати клієнтові необхідну допомогу й підтримку);

· посередництво у вирішенні різноманітних видів конфліктів (сімейних, трудових, міжнаціональних тощо).

Соціальне консультування – це кваліфікована відповідь, допомога особам, які мають різноманітні проблеми, з метою їх соціалізації, відновлення й оптимізації їх соціальних функцій, вироблення соціальних норм спілкування.

Особливість технології консультування полягає в активізації резервів і внутрішніх сил клієнтів для вирішення проблемних, кризових або конфліктних ситуацій.

Вважається, що соціальне консультування правомірно відносити за своєю суттю до психологічного консультування, тобто називати його соціально-психологічним. У цьому зв'язку виділяють шість його основних принципів:

· доброзичливе й безоцінне ставлення до клієнта;

· орієнтація на норми й цінності клієнта;

· заборона давати поради клієнту;

· анонімність консультування;

· включення клієнта в процес консультування;

· розмежування особистих і професійних взаємин.

У процесі соціально-психологічного консультування використовується своєрідна система методів і прийомів роботи з клієнтами: спостереження, тестування, навіювання, переконання, інформування, метод художніх аналогій, міні-тренінг, консультаційний інструктаж та ін.

Соціальне забезпечення –система заходів для матеріального забезпечення й обслуговування всіх, хто потребує такого забезпечення й обслуговування. Дана система заходів обумовлена відповідними Законодавчими актами й Конституцією.

Соціальне страхування– складова частина, один із засобів соціального забезпечення; система заходів для створення особливих грошових фондів, створених за рахунок страхових внесків підприємств, організацій, громадян і державних засобів, спрямованих на матеріальне забезпечення осіб, які цього потребують, а також виплата сум відшкодування майнового й іншого збитку.

Система соціального страхування, що відповідає ринковим державам, у нашій країні тільки формується, а процесу зміцнення страхової справи в країні сприяє прийняття відповідних законодавчих актів.

Соціальна опіка й піклування як загальні технології соціальної роботи застосовуються при наданні допомоги різним категоріям населення і, насамперед, використовуються для захисту прав і інтересів дітей-сиріт, дітей, які залишилися без піклування батьків.

Опіка й піклування – правові форми захисту особистих, майнових прав і інтересів громадян у випадках, передбачених законом.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Соціальна корекція і терапія	\|	Ставлення до праці – це емоційно-вольова установка особистості на працю, тобто вираження її позиції.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.