• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Лекція 4. Політичні системи та режими сучасності

1. Поняття «політична система» та «політичний режим».

2. Тоталітаризм.

3. Авторитаризм.

4. Демократія.

1. Поняття «політична система» та «політичний режим»

Поняття «політична система суспільства» запроваджене відносно недавно — на тому етапі історичного розвитку, коли поряд із державними інституціями почали діяти політичні партії, громадські об'єднання, рухи.

Заслуга розробки поняття «політична система суспільства», саме як одного з наріжних понять політології, належить двом класикам політологічної думки — американсько-канадському політологу Д. Істону (нар. у 1917), відомому своїми книгами «Політична система», «Рамки політичного життя», написаними в 50—60-х роках XX століття, та не менш знаному американському політологові цього ж періоду Г. Алмонду. Вперше це поняття було вжите Д. Істоном у 1953 р.

Політична система суспільства - царина суспільного життя, котра становить собою цілісну та впо­рядковану мережу політичних інститутів, процесів, відносин, ролей, а також засад політичної організації певного суспільства, підпорядко­ваних властивій для нього сукупності соціокультурних цінностей і норм, традицій і установок існуючого політичного режиму.

Основними ж завданнями або функціями політичної системи є такі:

Ø визначення мети, завдань, шляхів розвитку суспільства;

Ø розробка і здійс­нення конкретних програм його діяльності;

Ø регуляція відносин людини і суспільства, суспільства і держави;

Ø характеру перебігу політичних процесів;

Ø визначення і розподіл матеріальних і духовних цінностей відповідно до інтересів та становища соціальних спільнот;

Ø гармонізація, узгодження інтересів державних інституцій, соціальних верств, індивідів;

Ø духовно-ідеологічна діяльність, формування політичної свідомості громадян або маніпулювання нею;

Ø забезпечення внутрішньої та зовніш­ньої безпеки суспільства.

Ø організація та вико­ристання політичної влади через усе розмаїття засобів, форм політичної творчості тощо, залучення до неї громадян.

Політичний режим є сукупністю засобів і методів, за допомогою яких правлячий клас (або група класів) здійснює своє економічне і політичне володарювання, свою владу в суспільстві. І ще: політичний режим є середовище й умови політичного життя суспільства, інакше кажучи, відповідний політичний клімат, що існує у суспільстві на даному етапі історичного розвитку. Тобто, в узагальненому вигляді, політичний режим є динамічною характеристикою політичної системи.

2. Тоталітаризм.

Термін «тоталітаризм» походить від латинських слів «totalitas» — повнота, цільність і «totalis» — увесь, цілий, повний. Поняття «тоталітаризм», яке було запроваджено у 20-х роках минулого століття італійцями Дж. Амендолоні і П. Табеті для характеристики режиму Б. Муссоліні, грунтовно досліджується зарубіжними і вітчизняними політологами.

Теорія тоталітаризму сягає стародавніх часів, але в струнку систему складається в 40—50-х роках минулого століття. Перші теоретичні дослід­ження з проблем тоталітаризму — праці Ф. Гайєка «Шлях до рабства» (1944) і X. Арендт «Джерела тоталітаризму» (1951), а також спільна праця К. Фрідріха і 3. Бжезінського «Тоталітарна диктатура і демократія» (1956).

Тоталітаризм — це певний тип політичної і суспільної системи, певний політичний режим. Для узагальнюючого визначення цього суспільного устрою наведемо два: тоталітаризм — це політичний спосіб організації суспільного життя, який характеризується всеосяжним контролем з боку влади над суспільством і особою, підпорядкуванням усієї суспільної системи колективним цілям і офіційній ідеології. Тоталітарний режим — це державно-політичний устрій суспільства, основу якого стано­вить сильна особистість (особиста диктатура) і який характе­ризується цілковитим (тоталітарним) контролем держави над усіма сферами життя суспільства. Тоталітаризм — найбільш витон­чена форма авторитаризму.

Тоталітарному режимові властиві контроль однієї політичної органі­зації — партії-держави над політикою, економікою, соціальною та духов­ною сферами суспільства. На чолі цієї політичної організації стоїть одноосібний харизматичний (особа, що володіє гіпнотичним впливом на оточення), нікому не підзвітний лідер. За тоталітарного режиму здійс­нюється пряме політичне реформування економіки. Основним інсти­тутом партії-держави є політична поліція з її практикою масових репресій.

Передумови тоталітаризму досить різноманітні. Історичний досвід свідчить, що тоталітарний режим виникає в умовах, коли перед країною постають виняткові завдання, для розв'язання яких необхідні надзви­чайна мобілізація і концентрація зусиль усього населення, котре в масі своїй підтримує цей режим і виявляє готовність до певних жертв. Саме так було і в Італії в 20-х роках, коли країна опинилась у складній соціально-політичній ситуації, і в Німеччині, яка після поразки у світовій війні потрапила в глибоку економічну кризу. В такому ж стані (бути чи не бути) перебував наприкінці 20-х — на початку 30-х років і Радянський Союз.

Одним із різновидів тоталітарного режиму є фашизм. Фашизм (від лат. fascio, італ. fascismo — пучок, в'язка, об'єднання). Головне його гасло — корпоративна єдність нації, що заснована на спільності крові, раси і гарантом якої, у свою чергу, виступає фашистська держава. Вперше фашизм було встановлено в Італії в 1922 р. Режим Б. Муссоліні прагнув відродити величність Римської імперії, встановити тверду державну владу, яка б організувала все суспільство для здійснення історичної мети національного відродження. Основою фашизму є державна партія, що наділяє уряд необмеженою владою.

Іншим різновидом тоталітарного режиму є націонал-соціалізм, який виник у Німеччині в 1933 р. Йому властиві всі риси тоталітарного режиму. Націонал-соціалізм споріднений з фашизмом. Провідне місце в концепції націонал-соціалізму посідають нація, національна і расова ненависть, національна і расова зверхність. Головна мета — завоювання інших народів, світове панування.

Наступний різновид тоталітарного режиму — військово-бюрокра­тичний комуністичний режим, для якого властиві єдина партія на чолі з харизматичним вождем; офіційна ідеологія; монополія держави на засоби масової інформації; надмілітаризація суспільства; особлива система насильства і терору; жорстко централізована система управління економікою. Це — радянський режим за часів Й. Сталіна, режими Мао Цзедуна в Китаї, Пол Пота в Кампучії.

3. Авторитаризм.

Авторитарний режим (синонім — авторитаризм) — державно-політичний устрій суспільства, основою якого є сильна особиста диктатура. Авторитаризм є перехідним від тота­літаризму до демократії і має ряд відмінностей від тоталітаризму. По-перше, чіткіше визначена мета в перебудові суспільного устрою. По-друге, є праг­нення, хоча б формальне, зберегти демократичні атрибути влади. По-третє, всіма повноваженнями наділяється держава як надкласовий верховний арбітр.

Авторитарний режим має властиві лише йому ознаки: носієм влади є одна людина або група людей, які мають необмежену владу, що непід-контрольна громадянам; режим спирається на силу або, коли це необ­хідно, може продемонструвати її наявність; авторитаризм монополізує владу і політику, опозиція існує умовно; державне втручання в економіку є обмеженим; кадри призначаються зверху, при цьому до уваги беруться особисті симпатії та відданість вождю.

Як свідчить історичний досвід, авторитарний режим, як правило, виникає тоді, коли постає необхідність розв'язання проблем модернізації економіки, прискорення темпів розвитку країни. За таких умов політичні права і свободи громадян, діяльність громадсько-політичних об'єднань і опозиції обмежуються. Законодавча влада фактично підкоряється виконавчій, яка зосереджується у глави держави. Поєднуються централізовано-планові і ринкові засади в розвитку економіки. За авто­ритаризму правляча еліта, звичайно, неоднорідна і спирається на блок різноманітних політичних сил, які мають спільну зацікавленість у збере­женні авторитарної влади.

Слід мати на увазі, що за відповідних умов авторитарний режим може вивести суспільство з економічної кризи, створити передумови для роз­витку демократії і формування правової держави та громадянського суспільства. Інтерес до авторитарних форм влади значно зріс у кінці 80-х — на початку 90-х років минулого століття у зв'язку зі зламом тоталітарного режиму в Радянському Союзі, країнах Центральної та Схід­ної Європи. У більшості з цих держав спостерігається прагнення до авторитарних підходів правління.

Читайте також:

1. I. Органи і системи, що забезпечують функцію виділення
2. I. Особливості аферентних і еферентних шляхів вегетативного і соматичного відділів нервової системи
3. II. Анатомічний склад лімфатичної системи
4. IV. Розподіл нервової системи
5. IV. Система зв’язків всередині центральної нервової системи
6. IV. Філогенез кровоносної системи
7. POS-системи
8. VI. Філогенез нервової системи
9. Автокореляційна характеристика системи
10. АВТОМАТИЗОВАНІ СИСТЕМИ ДИСПЕТЧЕРСЬКОГО УПРАВЛІННЯ
11. АВТОМАТИЗОВАНІ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ДОРОЖНІМ РУХОМ
12. Автоматизовані форми та системи обліку.

Переглядів: 915