Різновиди темпераменту співрозмовників: холеричний, сангвінічний, флегматичний та меланхолічний

Типологія комунікативних девіацій

Тема. Комунікативні девіації: невдачі. Нейролінгвістичне програмування

Висновок

Безпека чоловіки й середовища її проживання набирає величезної ваги характеристикою якості життя і стан економіки. Першорядне значення набуває необхідність вивчення ризику в людини й суспільства із боку економічних та соціальних структур і шляхів його запобігання, і навіть дотримання правами людини безпечними умови проживання.

Використана література

1. Джигирей В.С., Житецький В.Ц. Безпека життєдіяльності. Навчальний посібник. - Львів, 2000.

3. Аварії і катастрофи. Попередження і ліквідація наслідків. Кн. 1/Під ред. Е.Е. Кочеткова та інших. М., 1995.

3. Ліквідація наслідків аварій та стихійних біду. М., 1979г. Михно Е.П.

4. Надзвичайні ситуації природного характеру і захист від нього. Учеб. посібник для студ. высш. учеб. закладів. М., Видавництво ВЛАДОС-ПРЕС. Баринов А.В.

5. Саморуков С.І. Небезпека на виробництві. - Харків, 1999.

(Частина 1)

1. Типологія комунікативних девіацій.

2. Різновиди темпераменту співрозмовників: холеричний, сангвінічний, флегматичний та меланхолічний.

3. Типи психіки: інтроверти, екстраверти, нормо верти.

4. Типи людей за цільовими установками у спілкуванні: мислитель, співрозмовник, практик.

5. Типи ділових співрозмовників.

6. Типи людей за способом пізнавальної діяльності та прийняття рішень: емоційний, аналітичний, відчуваючий та інтуїтивний.

(Частина П)

7. Технології керування діловими конфліктами.

8.Нейролінгвістичне програмування й використання його технологій для реалізації мовного потенціалу людини.

Холерик – це людина, нервова система якої визначається перевагою порушення над гальмуванням, унаслідок чого він реагує дуже швидко, часто нерозважно, не встигає загальмувати, стриматися, виявляє нетерпіння, поривчастість, різкість рухів, запальність, неприборканість, нестриманість. Неврівноваженість його нервової системи визначає циклічність у зміні його активності і бадьорості: захопившись якою-небудь справою, вона жагуче, з повною віддачею працює, але сил йому, вистачає ненадовго, і, як тільки вони виснажуються, він допрацьовується до того, що йому всі “невмоготу”. З'являється роздратований стан, поганий настрій, занепад сил і млявість («усе падає з рук»). Чергування позитивних циклів підйому настрою й енергійності з негативними циклами спаду, депресії обумовлює нерівність поводження і самопочуття, його підвищену схильність до появи невротичних зривів і конфліктів з людьми.

Таким чином, холеричний темперамент характеризується підвищеною збуджуваністю та неврівноваженістю. У стосунках з людьми йому притаманні перепади від симпатії до антипатії. Холерики гарні у спілкуванні, вони експресивні виразні в рухах, мова їх емоційна. Оточуючим вони здаються яскравими натурами, але їхній настрій не буває стабільним. За певного збігу обставин людина холеричного типу здатна проявити велику силу волі, динамічність. Найбільшу вигоду від діяльності холерика можна отримати, якщо постійно забезпечувати йому зміну характеру діяльності. Проблем, завдань.

Сангвінік – людина із сильною, урівноваженою, рухливою нервовою системою, має швидку швидкість реакції, його вчинки обмірковані, він життєрадісний, завдяки чому його характеризує висока опірність труднощям життя. Рухливість його нервової системи обумовлює мінливість почуттів, прихильностей, інтересів, поглядів, високу пристосовність до нових умов. Це товариська людина. Легко сходиться з новими людьми, тому в нього широке коло знайомств, хоча він і не відрізняється сталістю в спілкуванні і прихильностях. Він продуктивний діяльно лише тоді, коли багато цікавих справ, тобто при постійному порушенні, у противному випадку він стає нудним, млявим, відволікається. У стресовій ситуації виявляє «реакцію лева», тобто активно, обдумано захищає себе, боре за нормалізацію обстановки.

Адже, сангвістичний темперамент такожвідзначається великою динамікою та активністю, найлегший з усіх типів у спілкуванні, сангвініки пристосовуються до змін обставин. Вони товариські, комунікабельні, легко переживають неприємності. Товариськість та неконфліктність сангвініків створюють умови доброзичливого клімату в робочій групі.

Флегматик – людина із сильною, урівноваженою нервовою системою, унаслідок чого реагує повільно, неговіркий, емоції виявляються уповільнено (важко розсердити, розвеселити); має високу працездатність, добре пручається сильним і тривалим подразникам, труднощам, але не здатний швидко реагувати в несподіваних нових ситуаціях. Міцно запам'ятовує все засвоєне, не здатний відмовитися від вироблених навичок і спокійних стереотипів, не любить змінювати звички, розпорядок життя, роботу, нових друзів, важко й уповільнено пристосовується до нових умов. Настрій стабільний, рівний. І при серйозних неприємностях флегматик залишається зовні спокійним.

Як бачимо, флегматичний тип має характерною ознакою слабку збуджуваність та чутливість. Це люди спокійні, витримані, в рухах дещо уповільнені. Відзначаються також наполегливістю в досягненні мети. Щоб отримати позитивний результат, їх не слід квапити (рос. - торопить).

Меланхолік – людина зі слабкою нервовою системою, що володіє підвищеною чутливістю навіть до слабких подразників, а сильний подразник уже може викликати «зрив», «стопор», розгубленість, «стрес кролика», тому в стресових ситуаціях (іспит, змагання, небезпека і т.п.) результати діяльності меланхоліка можуть погіршитися в порівнянні зі спокійною звичною ситуацією. Підвищена чутливість приведе до швидкого стомлення і падіння працездатності (потрібно більш тривалий відпочинок). Незначний привід може викликати образу, сльози. Настрій дуже мінливий, але звичайно меланхолік намагається сховати, не виявляти зовнішніх своїх почуттів, не розповідає про свої переживання, хоча дуже схильний віддаватися переживанням, часто смутний, подавлений, невпевнений у собі, тривожний, у нього можуть виникнути невротичні розлади. Однак, володіючи високої чутливості нервової системи, меланхоліки часто мають виражені художні й інтелектуальні здібності.

Підсумовуючи висловлене вище, відмічаємо, що меланхолічний тип характеризується підвищеною чутливістю та збудженістю. Люди цього типу часто відчувають перебільшений страх у небезпечних ситуаціях. Меланхоліки досягають значних успіхів у роботі, яка потребує високої точності та уваги, для них головне в роботі – спокійна, доброзичлива обстановка. Вони ще більш спокійні, ніж флегматики, у них спостерігається схильність до нудьги, вони часто усамітнюються.

Темперамент накладає відбиток на способи поводження і спілкування, наприклад, сангвінік майже завжди ініціатор у спілкуванні, він почуває себе в компанії незнайомих людей невимушено, нова незвичайна ситуація його тільки збуджує, а меланхоліка, навпроти, лякає, бентежить, він губиться в новій ситуації, серед нових людей. Флегматик також із працею сходиться з новими людьми, свої почуття виявляє мало і довго не зауважує, що хтось шукає приводу познайомитися з ним.

Продуктивність роботи людини тісно зв'язана з особливостями його темпераменту. Так, особлива рухливість сангвініка може принести додатковий ефект, якщо працює від нього частого переходу від одного роду занять до іншого, оперативності в прийнятті рішень, а одноманітність, регламентованість діяльності, навпроти, приводить його до швидкого стомлення. Флегматики і меланхоліки, навпаки, в умовах строгої регламентації і монотонної праці виявляють велику продуктивність і опірність стомленню, чим холерики і сангвініки.

У поведінковому спілкуванні можна і потрібно передбачати особливості реакції обличчя з різним типом темпераменту й адекватно на них реагувати.

Підкреслимо, темперамент визначає лише динамічні, але не змістовні характеристики поводження. На острові того самого темпераменту можлива і велика, і соціально-незначна особистість.

Роль темпераменту в праці і навчанні полягає в тім, що від нього залежить вплив на діяльність різних психічних станів, викликуваних неприємною обстановкою, емоціогенними факторами. Від темпераменту залежить вплив різних факторів, що визначають рівень нервово-психічної напруги (наприклад, оцінка діяльності, чекання контролю діяльності, прискорення темпу роботи, дисциплінарні впливи і т.п.).

Існують чотири шляхи пристосування темпераменту до вимог діяльності.

Перший шлях – професійний добір,одна з задач якого - не допустити до даної діяльності облич, що не володіють необхідними властивостями темпераменту. Даний шлях реалізують тільки при доборі на професії, що пред'являють підвищені вимоги до властивостей особистості.

Другий шляхпристосування темпераменту до діяльності полягає в індивідуалізації пропонованих до людини вимог, умов і способів роботи (індивідуальний підхід).

Третій шляхполягає в подоланні негативного впливу темпераменту за допомогою формування позитивного відношення до діяльності і відповідних мотивів.

Четвертий,основний й найбільше універсальний шлях пристосування темпераменту до вимог діяльності – формування її індивідуального стилю. Під індивідуальним стилем діяльності розуміють таку індивідуальну систему прийомів і способів дії , що характерна для конкретного чоловіка і доцільна для досягнення успішного результату.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
	\|	Планування роботи школи.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.015 сек.