Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Контакти
 


Тлумачний словник






Визначення темпераменту особистості

Мовлення — це конкретне застосування мови для висловлення ду­мок, почуттів і настроїв. Мовлення є психічним явищем. Воно завж­ди індивідуальне і суб'єктивне, адже виявляє ставлення індивіда до об'єктивної реальності.

Мова — це система словесних знаків. Вона включає в себе слова з їх значеннями і синтаксис — набір правил, за якими будується речення.

Слова як знаки характеризуються тим, що ними позначається майже все. Для людини реальність "опредметнена", тоді як для тва­рин вона "розмита". Знаки в людини виконують не лише зовнішньо-комунікативну функцію, а й функцію повідомлення самого себе про те, що відбувається, тобто внутрішньокомунікативну. Знак набуває форми поняття про предмет, хоча щодо предмета він лише ярлик, який може бути змінений, що й відбувається з часом у мові з багатьма словами. За своїм звучанням слова не схожі на предмет, який вони позначають, оскільки вони набувають своєї форми вик­лючно за рахунок погодженості між людьми. Ця умовність пере­дається з покоління в покоління за допомогою культури. Вживаючи якесь слово, ми передаємо при цьому багато корисної інформації, але не тому, що звуки, з яких воно складається, пов'язані з цією інформацією, а тому, що при його вживані ми пов'язуємо звучання слова з інформацією про предмет.

Психологи розрізняють значення слова і його особистісний смисл. Значення слів для всіх є однаковим, а особистісний смисл їх змінюється залежно від віку, переживань, статі, індивідуальних особливостей тощо.

Мова — об'єктивне явище життя суспільства. У словниковому запасі мови зберігаються знання про той народ, який говорить цією мовою.

У спілкуванні людина використовує незначну частину мовного багатства (приблизно 10—20 тис. слів). Мовлення кожної людини відрізняється вимовою, структурою речень, виразністю та іншими характеристикам .

Фізіологічною основою мовлення є діяльність другої сигнальної системи, подразником якої є не предмети та їх властивості, а слова.

Функція мовлення властива лише корі людського мозку, оскіль­ки воно виникло в процесі трудового спілкування людей. Мовлен­ня пов'язане з роботою всієї кори великих півкуль, проте окремі ділянки відіграють у мовленні специфічну роль. Так, при ураженні задньої третини нижньої лобової закрутки лівої півкулі (центр Брока) порушується мовленнєва артикуляція. Задня третина верхньої скроневої закрутки лівої півкулі, яка дістала назву "центр Верніке", забезпечує розуміння мови.

Однак ці ділянки кори являють собою не самостійні центри, а лише елементи складного нервового механізму мовленнєвої діяль­ності. Мовлення — це координована діяльність усієї кори великих півкуль.

Вирізняють побутовий, художній, діловий та науковий стилі мов­лення. Побутовий виявляється в повсякденному спілкуванні, худож­ній — у прозі та поезії, в розповідях про щось, діловий — у допові­дях, документах, науковий — у лекціях, наукових працях, оскільки пов'язаний з пізнавальною діяльністю. Культура мовлення людини і полягає в тому, щоб стиль мовлення відповідав ситуації.

Засобами невербального спілкування є міжособистісний простір, візуальний контакт, експресія тощо.

Міжособистісний простір, або дистанція спілкування — це суб'єк­тивний просторовий критерій емоційної близькості людей. Дистан­ція залежить від близькості стосунків людей, віку, соціального ста­тусу партнерів, психічних особливостей та національних стандартів поведінки.

Як правило, люди почуваються зручно і справляють приємне враження на співрозмовника, якщо сидять чи стоять на віддалі, яка, на їхню думку, відповідає дистанції діалогу. Надміру близьке, як і надто віддалене розміщення негативно впливає на результат спілку­вання.

На процес спілкування впливає також орієнтація та кут, під яким партнери сприймають один одного. Орієнтація — це розмі­щення людей, яке може варіювати від положення обличчям один до одного до положення "спина до спини". Під час бесід за столом орієнтація партнерів визначається характером спілкування. Якщо в ньому є елементи суперництва, то люди сідають навпроти, а якшо кооперації — з одного боку столу. Випадкова бесіда, як правило, дає позицію "навкіс", коли партнери сприймають один одного під неп­рямим кутом.

Стать і особистісні особливості також впливають на віддаль між партнерами. Звичайно жінки стоять чи сидять ближче до співроз­мовника, ніж чоловіки. Психічно врівноважені люди підходять ближче один до одного, тим часом як тривожні намагаються триматися на віддалі. Зацікавлені один в одному співрозмовники скоро­чують дистанцію спілкування.

За даними американських психологів, віддаль між партнерами залежить від різновиду взаємодії і варіює в таких межах:

• до 0,5 м — інтимна дистанція — відповідає інтимним стосункам, трапляється також у спорті, балеті;

• 0,5—1,2 м — міжособистісна дистанція (у бесідах з друзями);

• 1,2—3,7 м — соціальна дистанція (для неформальних соціальних та ділових стосунків);

• 3—7 м і більше — публічна дистанція. За такої віддалі не вва­жається грубим обмінятися репліками чи утриматися від спілку­вання.

Правильно обрана дистанція задає тон спілкуванню.

Міжособистісний простір впливає також на тривалість і частоту візуальних контактів. Чим ближче перебувають люди одне до одно­го, тим менше вони зустрічаються поглядами. І навпаки, на віддалі, вони тривалий час дивляться одне на одного і використовують жес­ти для підтримання уваги під час розмови.

Візуальний контакт є надзвичайно важливою частиною спілку­вання. Погляд на співрозмовника означає не лише зацікавленість, а й зосередженість на тому, що говорять. Під час розмови партнери то дивляться один на одного, то відводять погляди, даючи змогу "відпо­чити". Час від часу їхні погляди зустрічаються і знову розходяться.

Значно легше підтримувати візуальний контакт в обговоренні приємної теми, аніж неприємної, заплутаної. В останньому разі настирливий погляд викликає роздратування, оскільки сприймаєть­ся як втручання в особисті переживання, як ознака ворожого став­лення. Ми схильні довше дивитися на тих, ким захоплюємося, з ким у нас близькі стосунки. Звичайно, візуальний контакт допома­гає тому, хто говорить, відчути, що говорять саме з ним, і справити приємне враження. Він допомагає регулювати розмову.

Експресія як засіб невербального спілкування виявляється в міміці, пантоміміці, інтонації голосу. Експресія настільки інформа­тивна, що уможливлює передачу складного повідомлення без вжи­вання слів.

Особливо експресивними є губи людини. Всім відомо, що міцно стиснуті губи відображають глибоку задуму, вигнуті — іронію чи сумнів, напіввідкриті — здивування тощо.

Обличчя експресивно відображає почуття, а тому в розмові ми намагаємося контролювати чи маскувати вираз свого обличчя. Проте посмішка, наприклад, може відобразити різні мотиви, а тому вар­то бути обережним у її тлумаченні.

Сказане стосується й інших мімічних позначень емоцій: примруження повік, рухів очей, брів, м'язів обличчя. З одного боку, міміка зумовлена природженими факторами відображення фунда­ментальних емоцій на обличчі, до яких належать страх, радість, біль, а з іншого — соціальними нормами стосунків між людьми. Умови діяльності людей і соціальне середовище, а також націо­нальні та культурні стандарти зумовлюють обмеження на мімічне відображення почуттів. Люди маскують їх за виразом свого облич­чя. Чим складніше за своєю соціальною природою почуття, тим складніше його відображення в міміці, тим важче його правильно розпізнати.

Загалом жести й міміка, як показали дослідження, несуть до 40 % інформації. У природних умовах спілкування вони виникають ми­мовільно, виходячи зі змісту діяльності, її емоційного напруження. Ритмічно узгоджуючись з інтонацією, наголосами та паузами, жести допомагають привернути увагу слухача до основної частини висловлювання, виразити емоційне ставлення до думки, яка верба-лізується.

Палітра жестів надзвичайно різноманітна, і кожен має свої, ор­ганічно властиві йому рухи. Надмірна жестикуляція стомлює і вик­ликає роздратування у присутніх. Подібно до слів-паразитів, є жес­ти, які не відповідають змісту інформації, а лише відволікають співрозмовника від сприймання мовлення (поправляння волосся, потирання перенісся чи рук, покручування ґудзика тощо). Усі рухи в спілкуванні мають бути мотивованими, природно породжуватися висловлюваною думкою і почуттями.

Основним джерелом непорозумінь у спілкуванні є відсутність взаємної довіри між партнерами, що призводить до обмеження кіль­кості та якості інформації, яка передається.

Для успішного спілкування мають значення, на думку психо­логів, три фактори:

• надійність того, хто говорить;

• зрозумілість його повідомлень;

• врахування зворотних зв'язків щодо того, наскільки правильно його зрозуміли.

Надійність партнера зі спілкування підвищується такими його діями:

• відкритим демонструванням своїх намірів;

• виявом теплого і доброзичливого ставлення;

• демонструванням своєї компетентності в обговорюваному питанні;

• умінням переконливо викладати думку, брати на себе відповідаль­ність за неї, що досягається формулюванням фраз від першої особи.

Виявлення почуттів у спілкуванні може бути як опосередкованим, так і безпосереднім.

Опосередкованими засобами виявлення почуттів є риторичні запитання, накази й заборони, сварки і прокляття, догани і пре­тензії, іронія і сарказм, похвала й осуд, приписування іншим уяв­них якостей.

Найпоширенішим засобом впливу на інших є позитивні та не­гативні оцінки на їх адресу. І хоча більшість оцінних суджень насправді використовуються з метою вияву почуттів, у них немає чіткої вказівки на почуття того, хто говорить. Часто використову­ючи ці форми емоційної експресії, ми перестаємо, зрештою, чітко розуміти, що відчуваємо насправді, позаяк у своїх оцінках концент­руємося переважно на особливостях людей, які викликають у нас Ці почуття.

Безпосередні форми вияву почуттів дають нам змогу відверто висловлюватися про наші переживання, зрозуміти, що відчувають люди, спілкуючись. Прикладами таких форм є називання власних почуттів, вживання порівнянь, описування свого фізичного стану, визначення можливих дій, яких стосуються ці почуття.

Індивідуально-типологічні особливості взаємодії партнерів, переважання певних форм, засобів та прийомів поведін­ки спричинюють вироблення певного стилю спілкування.

Стиль спілкування — це індивідуально-стабільна форма комуніка­тивної поведінки людини, яка проявляється в будь-яких умовах взаємодії: в ділових і особистісних стосунках, у керівництві, вихованні дітей, прийнятті рішень і розв'язанні конфліктів, у прийомах психо­логічного впливу на людей.

Стиль спілкування характеризується перш за все такими пара­метрами, як мінливість, ситуаційна адекватність та специфічність. Він являє собою рухливу, мінливу в залежності від ситуації систему використання засобів і способів спілкування.

За ступенем адекватності засобів і способів спілкування ситу­аційним умовам, в яких відбувається взаємодія, виділяють гнучкий, ригідний та перехідний стилі.

Гнучкий стиль характеризується високим рівнем орієнтації в си­туації спілкування, адекватною оцінкою інших та самооцінкою, розумінням підтексту спілкування, емоційного стану співбесідни­ка. Ригідний стиль відрізняє відсутність достатнього аналізу своєї і чужої поведінки, неадекватна оцінка інших і самооцінка, погане володіння собою, нерозуміння підтексту спілкування, відсутність вміння знаходити доцільну форму спілкування для здійснення ефективного впливу на співрозмовника. Перехідний стиль є про­міжним. Для нього характерний вияв певною мірою як одних, так і інших тенденцій, тобто розуміння людей і ситуацій неповне, вплив на інших не завжди ефективний і відповідний ситуації.

Необхідно розрізняти такі явища, як стиль спілкування особис­тості і спілкування особистості в конкретних ситуаціях. Особливості спілкування індивіда в тій чи іншій конкретній ситуації справді не­можливо зрозуміти і пояснити без врахування специфічних характе­ристик і параметрів самої ситуації. Але під стилем розуміють не спілкування особистості взагалі і не його ситуаційно специфічні особливості, а лише характерні, типові для особистості, які відрізня­ються індивідуальною специфічністю, відносною стабільністю і трансситуаційністю, тобто тенденцією проявлятися в об'єктивно відмінних ситуаціях соціальної взаємодії (в рамках певної сфери життєдіяльності або соціальної групи).

Контрольні запитання

1. визначте поняття спілкування. Що є змістом спілкування?

2. Охарактеризуйте функції та форми спілкування.

3. Розкрийте структуру спілкування.

4. За якими критеріями розрізняють види спілкування?

5. Що таке вербальне та невербальне спілкування?

6. Які стилі спілкування ви знаєте?

7. Як відбувається процес оволодіння навичками спілкування?

Дослідження особливостей характеру особистості (тест Г. Айзенка «Ваш характер»)

Мета роботи: навчитися досліджувати деякі особливості характеру особистості, визначаючи рівень екстраверсії - інтроверсії, емоційної стабільності - нестабільності.

Використані матеріали: 1) тест Г. Айзенка “Ваш характер”; 2) ключ до тесту.

Хід роботи:

1. Ознайомитися з теоретичним матеріалом.

2. Одержати тест Г. Айзенка “Ваш характер”, за допомогою якого проводиться дослідження.

3. На запропоновані питання дати відповіді. Відповідаючи на питання, потрібно ставити “так” (+) у випадку позитивної відповіді, “ні” (-) - у випадку негативної.

4. Одержані показники порівняти з ключем і отримати показники екстраверсії - інтроверсії, емоційної стабільності - нестабільності та здійснити їх інтерпретацію.

5. Побудувати систему координат інтроверсії - екстраверсії, емоційної стабільності - нестабільності і знайти на ній координату рівня екстраверсії - інтроверсії, емоційної стабільності - нестабільності даної особи (рис. 1).

 

Проведення дослідження

Тест Г. Айзенка «Ваш характер»

1. Дати відповіді на питання, ставлячи «так» (+) у випадку позитивної відповіді, «ні» (-) - у випадку негативної

 
Зміст тверджень так ні
Ви часто відчуваєте потяг до нових вражень, потребу отримувати сильні відчуття? Ви часто потребуєте друзів, які зможуть вас зрозуміти, підтримати, виявити співчуття? Ви вважаєте себе безтурботною людиною? Вам дуже важко відмовитися від своїх намірів? Ви обмірковуєте свої справи неквапливо і вважаєте за потрібне задуматися, перш ніж діяти? Ви завжди дотримуєтеся своїх обіцянок, навіть якщо це вам невигідно? У вас часто бувають спади і піднесення настрою? Ви швидко дієте й говорите і не витрачаєте багато часу на обдумування? У вас виникало коли-небудь почуття, що ви нещасна людина, хоча ніякої вагомої причини для цього не було? Ви здатні побитися об заклад на будь-що? Ви ніяковієте, коли прагнете познайомитися з людиною протилежної статі, яка вам до вподоби? Чи буває так, що, розгнівавшись, ви втрачаєте витримку? Ви часто дієте необмірковано, спонтанно, під впливом моменту? Вас часто непокоїть думка про те, що вам не варто було щось робити чи казати? Вам цікавіше читати книги ніж спілкуватися із людьми? Вас легко образити? Ви полюбляєте часто бувати в компанії? Вам спадає на думку таке, чим не хотілося б ділитися з іншими людьми? Чи правда, що інколи ви настільки сповнені енергією, що все “горить” у руках, а інколи відчуваєте сильну млявість? Ви намагаєтеся обмежити коло своїх знайомств кількома найближчими друзями? Ви багато мрієте? Коли на вас кричать, ви відповідаєте в такий самий спосіб? Вас часто гнітить почуття провини? Всі ваші звички позитивні та бажані? Ви здатні дати волю почуттям і добре повеселитися в галасливій компанії? Чи можна сказати, що нерви у вас часто бувають вкрай напруженими? Вас вважають людиною жвавою і веселою? Після того, як справу зроблено, ви часто повертаєтесь до неї подумки і гадаєте, що могли б зробити краще? Ви зазвичай мовчазні та стримані, коли знаходитесь серед людей? Ви передаєте плітки? У вас буває безсоння від напливу хаотичних думок? Вам простіше і легше прочитати те, що вас цікавить, у книзі, навіть коли про це легко дізнатись у друзів? Чи буває у вас сильне серцебиття не через фізичні причини? Вам подобається робота, яка вимагає пильної уваги? У вас бувають напади тремтіння? Ви завжди говорите про знайомих людей тільки добре навіть тоді, коли впевнені, що вони про це не дізнаються? Вам неприємно бувати в компанії, де постійно кепкують один з одного? Чи правда, що ви дратівливі? Вам подобається робота, яка вимагає швидкості дій? Вам часто не дають спокою думки про різні неприємності, які могли б статися? Ви неквапливі в рухах? Ви коли-небудь запізнювалися на побачення чи на роботу? Ви часто бачите страшні сновидіння? Чи правда, що ви так любите поговорити, що ніколи не минете нагоди побалакати із незнайомою людиною? Вас непокоять які-небудь болі? Вас засмутило би, якби ви довго не могли бачитися зі своїми друзями? Ви можете назвати себе нервовою людиною? Чи є серед ваших знайомих такі, котрі вам явно не подобаються? Вас зачіпає критика ваших вад або роботи? Ви могли б сказати, що ви - впевнена в собі людина? Вам важко отримувати справжнє задоволення від вечірки? Вас непокоїть почуття, що ви чимось гірші від інших? Ви зумієте внести пожвавлення в нудну компанію? Чи буває так, що ви говорите про щось, чого зовсім не знаєте? Ви піклуєтесь про власне здоров'я? Ви полюбляєте кепкувати з інших? Ви страждаєте від безсоння?      
       

2. Необхідно за кожним показником порахувати суму балів, нараховуючи по одному балу за кожну відповідь, яка збігається з ключем, таким чином отримати показники за кожною з трьох шкал.

2.1 Опрацювати результати за шкалою «Щирість»

Щирість: відповіді “так” на запитання 6, 24, 36; відповіді “ні” на запитання 12, 18, 30, 42, 48, 54.

Якщо цей показник перевищує 5 балів, то можна стверджувати, що ви, нажаль, не були щирі у відповідях на запитання тесту.

відзначимо, що в даному разі мова йде тільки про міру щирості у відповідях на запитання тесту, але ні в якому разі не про нещирість, як особистісну характеристику.

2.2 Опрацювати результати за шкалою «Екстраверсія - інтроверсія»

Екстраверсія - інтроверсія: відповіді “так” на запитання 1, 3, 8, 10, 13, 17, 22, 25, 27, 39, 44, 46, 49, 53, 56; відповіді “ні” на запитання: 5, 15, 20, 29, 32, 34, 37, 41, 51.

Показник “екстраверсія - інтроверсія” характеризує індивідуально-психологічну орієнтацію людини на світ зовнішніх об'єктів (екстраверсія), або на внутрішній суб'єктивний світ (інтроверсія).

2.3 Опрацювати результати за шкалою «Емоційна стабільність - нестабільність»

Емоційна стабільність-нестабільність: відповіді “так” на запитання 2, 4, 7, 9, 11, 14, 16, 19, 21, 23, 26, 28, 31, 33, 35, 38, 40, 43, 45, 47, 50, 52, 55, 57; відповіді “ні” не враховуються.

Рисунок 7 - Шкали інтроверсії - екстраверсії, емоційної стабільності - нестабільності

Дослідження рівня екстраверсії - інтроверсії та емоційної стабільності нестабільності дає можливість в першому наближенні визначити тип темпераменту і деякі риси людей, що належать до кожного з чотирьох типів темпераменту. Це можливо, якщо у людини домінує певний тип темпераменту.

Але для детальнішого та всебічнішого дослідження пропонується методика “Визначення темпераменту особистості”, що наводиться далі.

Контрольні питання

1. Які якості характеру притаманні екстраверту? Інтроверту? В чому і в якій мірі вони виявляються в даній особі? Як виявляються ці якості в повсякденному спілкуванні, в навчанні, майбутній професійній діяльності, сімейному житті?

2. Які якості характеру виявляє емоційно стабільна людина? емоційно нестабільна? В чому і в якій мірі це притаманно конкретній особі (Вам)? Як виявляються ці якості в повсякденному спілкуванні, в навчанні, в майбутній професійній діяльності?

3. Як змінилося Ваше уявлення про себе та інших після виконання даної роботи?

 

Мета роботи: навчитися визначати показники темпераменту особи.

Використані матеріали: 1) інструкція для визначення темпераменту за допомогою “паспортів” темпераменту; 2)“паспорти” темпераментів.

Хід роботи:

1. Ознайомитися з теоретичним матеріалом.

2. Одержати методику “Визначення темпераменту особистості”.

3. В переліку якостей, що складають “паспорт” кожного з чотирьох темпераментів, відзначити якості, які притаманні даній особі.

4. Підрахувати кількість відмічених рис для кожного з типів темпераменту.

5. Підрахувати загальну кількість рис для всіх типів темпераменту.

6. Одержані показники підставити в формулу темпераменту (1) і підрахувати кількісні показники кожного з типів темпераменту.

Проведення дослідження

1. Це завдання можна виконувати для вивчення самого себе та інших. Тест містить “паспорти” темпераментів, які складаються з переліку рис, притаманних представникам кожного з чотирьох типів темпераменту. Слід відповідати, виходячи з того, як Ви поводитеся у повсякденному житті, а не в якихось екстремальних умовах.

Відмітьте знаком “+” ті риси в “паспорті” темпераменту, які характерні для вашої вдачі.

Паспорти темпераментів:

I. Ви: 1) непосидючі, метушливі; 2) нестримані, запальні; 3) нетерплячі; 4) різкі і прямолінійні в відносинах з людьми; 5) рішучі й ініціативні; 6) вперті; 7) влучні у суперечках; 8) працюєте поривами; 9) схильні до ризику; 10) незлопам'ятні; 11) маєте швидку, пристрасну, з плутаними інтонаціями мову; 12) неврівноважені і схильні до гарячності; 13) агресивні; 14) нетерплячі до вад; 15) маєте виразну міміку; 16) здатні швидко діяти і щось вирішувати; 17) невтомно прагнете до нового; 18) у Вас різкі, поривчасті рухи; 19) наполегливі в досягненні поставленої мети; 20) схильні до різких змін настрою.

II. Ви: 1) веселі, життєрадісні; 2) енергійні та ділові; 3) часто не доводите розпочату справу до кінця; 4) схильні переоцінювати себе; 5) здатні швидко схоплювати нове; 6) непостійні в інтересах і нахилах; 7) легко переживаєте поразки; 8) без труднощів пристосовуєтесь до різних обставин; 9) з задоволенням беретесь за будь-яку нову справу; 10) легко залишаєте справу, якщо вона перестала Вас цікавити; 11) швидко включаєтесь у нову роботу і так само швидко переключаєтесь з однієї справи до іншої; 12) для Вас обтяжливі одноманітність, буденна, клопітка робота; 13) Ви товариські та чуйні, не відчуваєте скутості у стосунках з новими для Вас людьми; 14) витривалі та працездатні; 15) володієте голосною, швидкою, чіткою мовою, яка супроводжується жвавими жестами і виразною мімікою; 16) зберігаєте самовладання в раптовій, складній ситуації; 17) маєте завжди бадьорий настрій; 18) швидко засинаєте і прокидаєтесь; 19) буваєте незібрані, виявляєте поспішність в рішеннях; 20) часто відволікаєтесь, схильні до поверхневості.

III. Ви: 1) спокійні та холоднокровні; 2) послідовні, серйозні в справах; 3) обачні і розважливі; 4) вмієте чекати; 5) мовчазні і не любите зайвих балачок; 6) маєте спокійну, врівноважену мову із зупинками, без особливих емоцій, жестикуляції і міміки; 7) стримані і терплячі; 8) доводите розпочату справу до кінця; 9) не розтрачуєте даремно сили; 10) суворо дотримуєтесь встановленого розпорядку життя, системи в роботі; 11) легко стримуєте пориви; 12) не берете близько до серця похвалу чи засудження; 13) незлобливі, поблажливо ставитесь до критики на свою адресу; 14) постійні в своїх стосунках та інтересах; 15) повільно втягуєтесь в роботу і переключаєтесь з однієї справи до іншої; 16) рівні у відносинах з людьми; 17) любите охайність та порядок у всьому; 18) важко пристосовуєтесь до нових обставин; 19) маєте витримку; 20) дещо повільні.

IV. Ви: 1) сором'язливі; 2) губитеся в нових обставинах; 3) важко встановлюєте контакт з незнайомими людьми; 4) не вірите в свої сили; 5) легко переносите самотність; 6) почуваєте пригніченість і розгубленість при невдачах; 7) схильні заглиблюватися в себе; 8) швидко втомлюєтесь; 9) маєте слабку, тиху мову, що іноді переходить у шепіт; 10) мимоволі пристосовуєтесь до характеру співрозмовника; 11) вразливі до сліз, 12) ставите високі вимоги до себе та інших; 13) надзвичайно сприйнятливі до похвали чи засудження; 14) схильні до підозр; 15) хворобливо чутливі і легко вразливі; 16) надмірно образливі; 17) замкнуті та відлюдкуваті, не ділитися ні з ким своїми думками; 18) малоактивні, несміливі; 19) покірні; 20) прагнете викликати співчуття і допомогу оточуючих.

Не забувайте, що це ваша суб'єктивна оцінка самого себе.

Паспорти відповідають темпераментам: I - холеричному; II - сангвінічному; III - флегматичному; IV - меланхолічному.

2. Визначте свій темперамент за формулою:

де ФТ - значення темпераменту; Х - холеричний темперамент; С - сангвінічний темперамент; Ф - флегматичний темперамент; М - меланхолічний темперамент; А - загальна кількість плюсів за всіма типами; Ах - число плюсів у “паспорті” холерика; Ас - число плюсів у “паспорті” сангвініка; Аф - число плюсів у “паспорті” флегматика; Ам - число плюсів у “паспорті” меланхоліка.

Кінцевий вигляд формула може мати, наприклад, такий:

ФТ = Х-35% + С-30% + Ф-14% + М-21%.

Це означає, що даний темперамент на 35% - холеричний, на 30% - сангвінічний, на 14% - флегматичний і на 21% - меланхолічний.

Оціночна шкала

Якщо кількість позитивних відповідей за одним з типів темпераменту складає 40% і більше, це означає, що даний тип темпераменту для Вас є домінуючим. Якщо цей результат складає 30-39%, то риси даного типу виявлені у Вас досить сильно, якщо 20-29% - риси даного типу виявлені середньо. При результаті 10-19% можна стверджувати, що риси цього типу темпераменту виявлені у Вас в незначній мірі.

Контрольні питання

1. Який або які типи темпераменту є у Вас домінуючими, які виявляються в значній мірі, які наявні в незначній мірі? Як виявляються (або можуть виявлятися) якості Вашого типу темпераменту в навчанні? в майбутній професійній діяльності?

2. Які види професійної діяльності підходять і не підходять людині з вашим типом темпераменту?

3. Як виявляються або можуть виявлятися особливості Вашого темпераменту в спілкуванні (сім'я, дружня компанія, академічна група)? Яким має бути для Вас ідеальний партнер для ситуацій тривалого спілкування (друг, чоловік, дружина)?

4. Наведіть приклади (з життя, з художньої літератури, кінофільмів) людей, у яких би яскраво виявились риси кожного з чотирьох типів темпераменту.


Читайте також:

  1. I визначення впливу окремих факторів
  2. II. Визначення мети запровадження конкретної ВЕЗ з ураху­ванням її виду.
  3. II. Мотивація навчальної діяльності. Визначення теми і мети уроку
  4. III.Цілі розвитку особистості
  5. III.Цілі розвитку особистості
  6. III.Цілі розвитку особистості
  7. Ocнoвнi визначення здоров'я
  8. А. В. Петровський виділяє три стадії розвитку особистості в процесі соціалізації: адаптацію, індивідуалізацію і інтеграцію.
  9. Активність особистості та її джерела, спрямованість особистості
  10. Активність особистості та самоуправління
  11. АКЦЕНТУЙОВАНІ РИСИ ОСОБИСТОСТІ
  12. Алгебраїчний спосіб визначення точки беззбитковості




Переглядів: 951

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
За мірою опосередкованості вирізняють безпосереднє і опосеред­коване спілкування, за тривалістю — короткочасне і тривале, за за­вершеністю — закінчене та незакінчене. | Визначення самооцінки особистості

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.005 сек.