ВЛАСТИВОСТІ ТЕМПЕРАМЕНТУ

Довластивостей темпераменту можна віднести ті відмітні індивідуальні ознаки людини, які визначають собою динамічні аспекти всіх його видів діяльності, характеризують особливості протікання психічних процесів, мають більш-менш сталий характер, зберігаються протягом тривалого часу, проявляючись незабаром після народження (після того, як центральна нервова система здобуває специфічно людські форми). Уважають, що властивості темпераменту визначаються в основному властивостями нервової системи людини, які ми розглянули в попередній главі підручника, обговорюючи проблеми здатностей.

Зветский психофизиолог В. М. Русалов, опираючись на нову концепцію властивостей нервової системи, запропонував на її основі більше сучасне трактування властивостей темпераменту¹. Виходячи з теорії функціональної системи П.Канохина, що включає чотири блоки зберігання, циркулирования й переробки інформації (блок афферентного синтезу, програмування (прийняття рішень), виконання й зворотного зв'язку), Русалов виділив чотири пов'язані з ними властивості темпераменту, відповідальні за широту або вузькість афферентного синтезу (ступінь напруженості взаємодії організму із середовищем), легкість перемикання з однієї програми поводження на іншу, швидкість виконання поточної програми поводження й чутливість до розбіжності реального результату дії з його акцептором.

Відповідно до цим традиційна психофізіологічна оцінкка темпераменту змінюється й замість двох параметрів - активності й чутливості - включає вже чотири компоненти: эргичность (витривалість), пластичність, швидкість й емоційність (чутливість) . Всі ці компоненти темпераменту, на думку В.М.Русалова, біологічно й генетично обумовлені. Темперамент залежить від властивостей нервової системи, а вони у свою чергу розуміються як основні характеристики функціональних систем, що забезпечують интегратив-ную, аналітичну й синтетичну діяльність мозку, всієї нервової системи в цілому.

Темперамент — це психобиологическая категорія в тому розумінні слова, що його властивості не є повністю ні вродженими, ні залежними від середовища. Вони, по вираженню автора, являють собою «системне узагальнення» спочатку генетично заданих індивідуально-біологічних властивостей людини, які, «включаючись у самі різні види діяльності, поступово трансформуються й утворять незалежно від змісту самої діяльності узагальнену, якісно нову індивідуально стійку систему інваріантних властивостей»¹.

Відповідно до двох основних видів людської діяльності - предметною діяльністю й спілкуванням - кожне з виділених властивостей темпераменту повинне розглядатися окремо, оскільки передбачається, що в діяльності й спілкуванні вони проявляються по-різному.

Ще на одна обставина, що характеризує зв'язок темпераменту із властивостями нервової системи, варто звернути увагу. Психологічною характеристикою темпераменту є не самі по собі властивості нервової системи або їхнє сполучення, а типові особливості протікання психічних процесів і поводження, які дані властивості породжують.

Розглянемо ці властивості стосовно до пізнавальних процесів, предметній діяльності й спілкуванню людини. У число відповідних властивостей можна включити активність, продуктивність, збудливість, тормозимость і переключаемость.

Активна сторона сприйняття, уваги, уяви, пам'яті й мислення характеризується, відповідно, тим, наскільки людина в стані зосередити, сконцентрувати свою увагу, уява, пам'ять і мислення на певному об'єкті або його аспекті. Темп проявляється в тім, наскільки швидко працюють відповідні психічні процеси. Наприклад, одна людина запам'ятовує, пригадує, розглядає, представляє, думає над рішенням завдання швидше, ніж інший.

Продуктивність всіх перерахованих пізнавальних процесів може бути оцінена по їхніх продуктах, за результатами, отриманим протягом певного відрізка часу. Продуктивність вище там, де за те саме час вдається більше побачити, почути, запам'ятати, пригадати, представити, вирішити. Не слід змішувати продуктивність із працездатністю. Людина, що володіє високопродуктивними (у зазначеному змісті слова) пізнавальними процесами, зовсім не обов'язково має підвищену працездатність, тобто вміння протягом тривалого часу підтримувати заданий темп роботи.

Збудливість, тормозимость і переключаемость характеризують швидкість виникнення, припинення або перемикання того або іншого пізнавального процесу з одного об'єкта на іншій, переходу від однієї дії до іншого. Наприклад, одним людям потрібно більше, ніж іншим, часу для того, щоб включитися в розумову роботу або перемкнутися з міркування над однією темою на іншу. Одні люди швидше запам'ятовують інформацію або пригадують неї, чим інші. Тут також варто мати на увазі, що зазначені розходження не визначають здатності людей.

Стосовно до предметної діяльності активність означає силу й амплітуду пов'язаних з нею рухів. Вони в активної людини інстинктивно більше широкі, чим у менш активного. Наприклад, підвищена темпераментна активність у спорті породжує в спортсмена більше широкі й сильні рухи, включені в різні вправи, чим у того, у кого ця властивість темпераменту виражена слабко. Більше активна людина має більше розгонистий почерк, букви в нього більше високі, а відстань між ними більш значно, ніж у менш активного індивіда. Людині з підвищеною активністю сутужніше дається виконання слабких, тонких, невеликих по амплітуді рухів, у той час як людині зі зниженою активністю сутужніше буває виконувати сильні й розгонисті рухи.

Темп роботи в предметній діяльності визначається числом операцій, дій, рухів, виконуваних за одиницю часу. Одна людина воліє працювати у швидкому, інший - у повільному темпі.

Від активності й темпу роботи залежить продуктивність дій, пов'язаних з рухами, якщо ніяких додаткових вимог, крім частоти й інтенсивності, до відповідних дій не пред'являється.

У спілкуванні людей обговорювані властивості темпераменту проявляються аналогічним образом, тільки в цьому випадку вони стосуються вербальної й невербальної взаємодії людини з людиною. В індивіда з підвищеною активністю мова, міміка, жести, пантоміміка більш яскраво виражені, чим у людини зі зниженою активністю. Більше активні люди володіють, як правило, і більше сильним голосом. Темп їхньої мови, так само як і темп емоційно експресивних рухів, досить високий.

Значно розрізняється стиль спілкування в сильно й слабко збудливих людей. Перші реагують швидше, легше входять у контакт, краще адаптуються в спілкуванні, чим другі. Індивіди, що гальмують, легше припиняють спілкування, менш балакучі, чим ті, чиї гальмові реакції вповільнені. Ці останні нерідко відрізняються тим, що багато говорять, не відпускають співрозмовника й створюють враження набридливості. Вони із працею перемикаються в спілкуванні з однієї теми на іншу, з однієї людини на інший. «Продуктивність» їхнього спілкування, тобто здатність повідомити й сприйняти інформацію за одиницю часу, також більше, ніж у людей протилежного типу - малоактивних й обладающих невисоким темпом.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
ФОРМУВАННЯ Й РОЗВИТОК ОСОБИСТОСТІ	\|	ТЕМПЕРАМЕНТ Й ІНДИВІДУАЛЬНИЙ СТИЛЬ ДІЯЛЬНОСТІ

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.