• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Назвіть основні сатиричні жанри та дайте визначення їх.

Класифікація жанрів за О. Пархітько

Система журналістських жанрів становить собою об’єкт аналізу, актуальний для будь-якої епохи. Жанр щільно пов’язаний зі змістом і певною мірою визначає його. Жанр як усталена форма спрощує журналісту пошук відповідної конструкції для адекватного передавання подій довкілля та пришвидшує темп його роботи. Жанр – це стійка одиниця журналістської творчості, виражена в певній формі медіа-тексту, яка має конкретне функціональне призначення та особливі структурно-змістові характеристики, що у процесі суспільного розвитку з одного боку можуть діалектично видозмінюватися, але з іншого боку лише вбирати в себе своєрідність поточного моменту в різних модифікаційних формах і суттєво змінюватися. Традиційна структура журналістських жанрів складається з трьох основних родів: інформаційних, аналітичних та художньо-публіцистичних. Принципово нову, сучасну класифікацію пропонує Олег Пархітько. Він изначає сім чинників жанроутворення: предмет відображення, мета журналістської творчості, методи дослідження предмета, форми викладу матеріалу, масштаб охоплення дійсності, об’єктивність відтворення дійсності, ступінь опосередкованості контакту з дійсністю. За ступенем опосередкованості контакту з дійсністю дослідник поділяє жанри на дві групи, два роди – емпіричні (сприйняття дійсності через органи відчуття) та раціоналістичні (інтелектуальна обробка емпіричних даних), а за об’єктивністю відтворення дійсності він виділяє чотири видові групи: наративні (оповідні, описові) – замітка, звіт, кореспонденція, питання – відповідь, журналістське розслідування та життєва історія; індивідуально-творчі – репортаж, лист, експеримент, фейлетон, памфлете, есе, пародія, нарис; аналітично-об’єктивні – соціологічне резюме, рецензія, стаття, огляд ЗМІ; аналітично-інтерпритаційні – інтерв’ю, коментар, огляд. Наративні та індивідуально-творчі жанри утворюють рід емпіричних жанрів, аналітично-об’єктивні та аналітично-інтерпритаційні – рід раціоналістичних жанрів.

Сатира – це не лише викриття чогось негативного, а спосіб відображення дійсності. Сатира утверджує позитивні ідеали через викриття негативних явищ, недоліків. У сучасній газетно-журнальній сатирі дослідники налічують щонайменше півтора десятка жанрів – сатирична замітка, репліка, фейлетон, памфлет, гумореска (гумористичне чи сатиричне оповідання), байка, пародія (пародійна хроніка), епіграма, усмішка, анекдот, сатиричний афоризм (фраза), комедія, сатирична повість, сатиричний роман. Сатирична замітка – твір газетно-журнальної сатири, в якому стисло, в яскравій дотепній формі повідомляється про негативний факт з метою його усунення. Сатирична замітка є засобом вияву недоліків. У фейлетоні факти виступають у загальному вигляді як засіб типізації. Найпоширеніший спосіб фактологічного матеріалу – пародіювання твору іншого жанру. Тут автор намагається якомога далі відійти від прямої констатації факту. Пародія дає змогу якнайширше користуватися іронією. На перший план висуваються незначні подробиці, найчастіше вигадані. Другим за частотою вживання є спосіб продовження лінії міркувань негативного персонажа, тобто зведення їх до абсурду. Використовуючи його, автор вдавано переходить на позицію «героя». Прийом проведення аналогій. Іноді просто використовується літературне оформлення фактів. Фейлетон – сатиричний художньо-публіцистичний жанр, який виявляє комічну суть негативних фактів і явищ дійсності. Найчастіше фейлетони поділяють на документальні та проблемні. Памфлет – сатиричний гостро-викривальний твір, у якому розвінчуються суспільно-небезпечні явища, розрахований на ідейне знищення об’єкту критики. Виділяють три різновиди байок: байки-мініатюри, байки у прозі, сюжетні байки. Гумореска – невеликий за обсягом художній твір, в якому розповідається про комічну пригоду чи рису характеру людину. Основні ознаки гуморески – яскравий динамічний сюжет і відсутність докладної характеристики персонажу. Епіграма – це короткий, найчастіше моно строфа, сатиричний вірш, спрямований проти негативного суспільного явища або конкретного носія недоліку. Для епіграми характерна гранична концентрація думки, стрімкий розвиток теми, несподівана кінцівка.

Читайте також:

1. I визначення впливу окремих факторів
2. II. Визначення мети запровадження конкретної ВЕЗ з ураху­ванням її виду.
3. II. Мотивація навчальної діяльності. Визначення теми і мети уроку
4. II. Основні закономірності ходу і розгалуження судин великого і малого кіл кровообігу
5. Ocнoвнi визначення здоров'я
6. Адвокатура в Україні: основні завдання і функції
7. Алгебраїчний спосіб визначення точки беззбитковості
8. Амортизація основних засобів, основні методи амортизації
9. Аналіз службового призначення деталей та конструктивних елементів обладнання харчових виробництві, визначення технічних вимог і норм точності при їх виготовленні
10. Аналіз стратегічних альтернатив та визначення оптимальної стратегії формування фінансових ресурсів
11. Аналіз ступеня вільності механізму. Наведемо визначення механізму, враховуючи нові поняття.
12. Аналітичні жанри

Переглядів: 1288