Засоби для інгаляційного наркозу

Ефір для наркозу - летюча рідина. При контакті з повітрям і під дією світла розкладається з утворенням речовин, що мають подразнювальну дію, тому зберігається у темних, герметичних флаконах (по 150 мл). Пари ефіру з повітрям добре горять і вибухають, з киснем - займаються.

Сила наркозної дії ефіру велика. Для введення хворого в наркоз необхідна його концентрація у повітрі, яке вдихається, 10-12 об'ємних %, для підтримання наркозу на 3 рівні III стадії - 4-5 об.%. Широта наркозної дії (діапазон між мінімальною концентрацією речовини, що викликає наркоз, і мінімальною концентрацією, яка пригнічує центри довгастого мозку) в ефіру велика. Ефірний наркоз розвивається довго (до 20 і більше хвилин після початку інгаляції). Для нього характерна виражена стадія збудження (10-20 хв) та післянаркозна депресія (після виходу з наркозу-сонливість і сон, загальмованість, нудота, блювота), яка може тривати протягом доби. Ефір для наркозу має хорошу анальгезуючу активність, викликає достатнє розслаблення посмугованих м'язів. Разом із тим, спонтанне дихання при ефірному наркозі зберігається навіть на 2 і З рівнях III стадії наркозу. Ефір не токсичний, не викликає ураження паренхіматозних органів. Із побічних ефектів і ускладнень, які можуть спостерігатися при ефірному наркозі, найсуттєвішою є яскрава стадія збудження, яка описана вище. Ефір, крім підвищення тонусу блукаючих нервів, яке носить рефлекторний характер, викликає стимуляцію симпатичної нервової системи, що спричинює тахікардію, гіперглікемію (його не можна застосовувати у хворих на цукровий діабет). При тривалому наркозі ефіром може розвиватись паралітична непрохідність кишечника. Разом з тим, ефір є найбільш безпечним засобом, навіть коли його використовують недосвідчені фахівці. Його можна використати в будь-якій екстремальній ситуації, коли під рукою нічого немає, крім флакона з ефіром і дротяної маски із марлевою серветкою.

Фторотан або галотан,-летюча рідина, випускається у флаконах по 50 мл, не займається, не вибухає.

Сила наркозної дії фторотану більша, ніж ефіру, в 3-4 рази: введення у наркоз можна досягнути при концентрації речовини у повітрі 3-4 об. %, для підтримання наркозу потрібно 0,5-2 об.%. Широта наркозної дії така, як в ефіру. Швидкість розвитку наркозу - 3-5 хв, вихід з наркозу - через 5-10 хв після припинення інгаляції. Стадія збудження або дуже коротка або її немає зовсім. Період післядії не виражений, відновлення психічної діяльності відбувається за декілька годин, при цьому хворого часто морозить, інколи виникає блювота.

При комбінованому застосуванні фторотану, закису азоту з киснем і міорелаксантами можна здійснювати будь-які операції на органах грудної і черевної порожнин.

На відміну від ефіру, фторотан не подразнює слизові дихальних шляхів, не викликає ларинго- і бронхоспазму. Навпаки, він розширює бронхи, а тому може застосовуватись у хворих на бронхіальну астму.

Міорелаксантна дія фторотану менша, ніж в ефіру, тому його часто комбінують із міорелаксантами. Він має слабку анальгезу-ючу активність, тому для забезпечення достатнього знеболювання під час і після операції фторотан необхідно комбінувати з наркотичними анальгетиками або закисом азоту.

Побічні ефекти й ускладнення, що викликає фторотан, досить серйозні. Він провокує гіпотензію і зупинку серця, викликає сенсибілізацію (підвищення чутливості) міокардадокатехоламінів. Тому, якщо під час фторотанового наркозу різко знизився артеріальний тиск, для його корекції не можна використовувати адреналін, нор-адреналін, ефедрин, дофамін. Ці препарати можуть спровокувати небезпечні серцеві аритмії. У такій ситуації показаний синтетичний засіб мезатон.

При повторному застосуванні фторотану може виникати гостре ураження печінки-галотановий гепатит. Речовина проявляє терато-генну дію, тому фторотан не можна застосовувати у вагітних.

Азоту закис - газ, не горить, не вибухає. Сила наркозної дії в закису азоту мала. Для отримання анальгезії потрібна концентрація 40-50 об.% газу в повітрі, для виключення свідомості -60-70 об.%, для поверхневого наркозу (1 рівень III стадії)-75-80 об.%. Подальше підвищення концентрації неможливе, тому що розвивається гіпоксія. Для отримання наркозу достатньої глибини закис азоту комбінують з ефіром (фторотаном та ін.), міорелаксантами, наркотичними анальгетиками. Наркоз настає через декілька хвилин після початку інгаляції і проходить через декілька хвилин після її припинення. Азоту закис викликає стадію збудження (стара назва препарату "веселящий газ''). У після-наркозному періоді відсутня післядія, зрідка виникає блювання. Не проявляє негативного впливу на кровообіг, паренхіматозні органи.

Оскільки для закису азоту характерна сильна анальгезуюча активність у концентраціях, які ще не викликають наркоз, він широко застосовується як знеболювальний засіб. Наприклад, при пологах, для екстракції зубів, перев'язок при опіках, чистки та ревізії ран, припікання, при нападах стенокардії та інфаркті міокарда, при коліках, травмах, гострому панкреатиті, для зняття болю у післяопераційному періоді. Побічнадія препарату практично відсутня.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
	\|

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.014 сек.