• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

ВЕРБАЛЬНА КОМУНІКАЦІЯ. ЗАСОБИ ВЕРБАЛЬНОЇ КОМУНІКАЦІЇ.

Рис.8.1. Комунікативні проблеми, пов’язані з ускладненнями у передаванні інформації

Ефективність комунікативного процесу значною мі­рою залежить від форми передавання інформації (усної, візуальної чи їх поєднання). Дослідження показують, що забувається:

Результати експериментальної психології свідчать, що людина сприймає інформацію приблизно у таких пропорціях: 80 % - зором; 15 % - на слух; 3 % - на дотик; 1 % - на смак; 1 % - нюхом.

Комунікативні процеси в організаціях відбуваються між людьми, які спілкуються на побутові й виробничі теми, в групах, на зборах, засіданнях, по телефону, читають і пишуть листи та звіти. Тобто функціонування
організацій супроводжується різноманітними видами комунікацій. Ці види виникають як спонтанно, так і цілеспрямовано - для підтримання й розвитку діяльності організацій.

В управлінні виробничо - господарськими організаці­ями використовують різноманітні комунікації: між ор­ганізацією і середовищем, міжрівневі (ієрархічні), між різними відділами (підрозділами), між працівниками, між керівником і підлеглими, між керівником і робо­чою групою. Кожний вид комунікацій має своє цільове призначення.

Для забезпечення порозуміння між учасниками комунікативного процесу необхідно враховувати сутність і особливості такого психологічно­го феномену, як трансакція.

Трансакція (лат. transactio - звернення) - словесний чи безсло­весний обмін між двома людьми, який утворюється з подразнення (запитання) і реакції (відповідь) між певними станами «Я».

Здебільшого трансакції у комунікаціях аналізують, використовуючи модель станів «Я», яка розкриває зна­чення конкретної трансакції для особистості. Кожну людину формують три різні стани «Я», визначаючи її поведінку: «Я - батько (мати)»; «Я - дорослий»; «Я - дитя»:Наприклад:

«Я - батько (мати)». Цей стан особистості зумов­лює Поведінку, аналогічну батьківській. Його форму­ють некритично засвоєні норми, заборони, принципи та ідеали і пов'язані з цим події раннього дитинства. Таку Поведінку можна порівняти із програванням старої пла­тівки, на якій записані певні догми і норми, інколи не­продумані, нерозумні оцінки та судження. Критичне «Я - батько (мати)» - це такий стан «Я», який автори­тарно вказує, що треба або не треба робити. Для нього типові фрази: «Я потурбуюсь про те, щоб цього більше не сталося», «Що ви собі, власне, думаєте?», «Ви зав­жди повинні думати про те, що...», «Ви ніколи не по­винні забувати, що...», «Як я вам не раз уже говорив...»

Ділове спілкування у процесі управлінської діяль­ності виконує комунікативну (обмін інформацією), ін­терактивну (обмін діями), перцептивну (взаємосприйняття і встановлення взаєморозуміння між партнерами по спілкуванню) функції. їх реалізація є передумовою ефективності ділового спілкування. Для цього необхід­но, щоб менеджер знав і вміло використовував усі його види, типи і форми (рис. 8.2).

Основою поділу ділового спілкування на види є сту­пінь участі або неучасті у ньому мови (мовного коду). За цією ознакою виокремлюють вербальне і невербальне ділове спілкування.

Вербальне спілкування. Відбувається воно завдяки використанню усної і писемної мови, що забезпечує формування і відтворення думок, почуттів мовця.

Вербальне (лат. verbum - слово) спілкування - усне, словесне спілкування, учасники якого обмінюються висловлюваннями що­до предмета спілкування.

За своєю природою мова є системою знаків, які слу­жать засобом спілкування. Залежно від комунікативної ситуації використовують розмовну мову (у повсякденно­му спілкуванні), літературну мову (опрацьована майс­трами слова природна мова, яка є мовним еталоном на­роду), письмову мову (фіксування на певних носіях - папері тощо - інформації і прочитання написаного), ус­ну мову (артикуляційне відтворення інформації та сприйняття її на слух). Мова може бути і штучною, необ­хідність якої зумовлена неможливістю використання природної. Такими мовами є азбука Морзе, есперанто, Брайля та ін.

		Типи спілкування		Форми спілкування
	Види спілкування

Читайте також:

1. L2.T4/1.1. Засоби періодичного транспортування штучних матеріалів.
2. L2.T4/1.2. Засоби безперервного транспортування матеріалів. Транспортери.
3. L2.T4/1.3. Засоби дозування сипучих матеріалів.
4. L3.T4/2. Засоби переміщення рідин.
5. V Засоби навчання
6. Адреноблокуючі засоби.
7. Акустичний контроль приміщень через засоби телефонного зв'язку
8. Акустичні засоби|кошти| захисту
9. АПАРАТНІ ЗАСОБИ ПЕРСОНАЛЬНИХ КОМП’ЮТЕРІВ
10. Аргументація як раціональна частина комунікації.
11. Банк (філія) - учасник СЕП не має права передавати засоби захисту інформації іншій установі.
12. Вербальна комунікація

Переглядів: 3739