Якими ж є основні способи осягнення людиною простору та часу?

Згадаємо, що людина відображує світ: а) переживанням; б) практичними діями; в) теоретично. Відповідно до цього визначимо основні форми опанування людиною простору та часу.

Формою соціального буття людини є передусім праця. Саме в ній складаються ті чи інші соціально-історичніуявлення простору і часу. Навіть новонароджена, ще не соціалізована людина поступово одержує своє перше сприймання простору з усвідомлення руху власного тіла, а час — як наслідок чергування зусиль м'язів, зміни втоми і задоволення. У дії вона осягає власне Я, усвідомлює просторові межі власного тіла.

Кожній історичній епосі характерне особливе розуміння простору і часу. Історико-культурні форми простору, та часу грунтовно класифікували та описали Е. Дюркгейм, Дж. Уітроу, М. Еліаде, О. Я. Гуревич та ін. Найдавнішою є ідея щодо циклічності часу, прагнення усунути мінливість з картини світу. Час праці тлумачився як природний, а не як соціальний чинник жит-_ тя. За Платоном час — це «рухомий образ вічності», проте вже М. Аврелій зневажливо порівнює Всесвіт з одними й тими самими набридлими театральними підмостками, а щасливий порятунок від вічного коловороту подій вбачає в смерті.

Картина сакральної історії є лінійною, в якій спокутна жертва Христа робить її незворотним процесом. Поняття минулого та майбутнього набувають абсолютного, а не лише відносного значення. Проте полюси, на які розімкнувся час, мають не природний, а ідеальний характер: гріхопадіння — спокута — спасіння. Так само сакрально-етично тлумачиться і географічний простір: будь-яке середовище, в якому мешкає людина, орієнтоване за полюсами добра та лиха, порятунку і загибелі. У часи Середньовіччя картина світу набуває сталої теоретичної цілісності. Індивідуальність опиняється перед необхідністю дати відповідь на запитання: як жити, аби врятуватися?

Кріпак був позбавлений права вільного пересування, індивідуальність нівелювалася божим промислом, проте господарча ініціатива заохочувалася. Тож окрема людина була вже не такою інтегрованою в суспільство, як це було за часів первісного тотема, де особистість розчинялася. Обмеженість натурального господарства не була повною не лише через умови виробництва та обміну. Відкритість культури заохочувалася просторовою цілісністю, яка релігійно тлумачилася, та часовою незворотністю. Тому за Середньовіччя й стали можливими іноваційні структури, революційні зміни матеріально-технічної бази виробництва. Певний спосіб життя, історико-культурні умови праці безпосередньо формують соціально-історичні уявлення щодо простору і часу. До речі, тривалість життя окремої людини має, на відміну від астрономічного її виміру, вимір соціальний, вона є функцією активності людини: ми встигаємо прожити «більше», коли життя наповнене великим, різноманітним змістом (за певний відрізок астрономічного часу людина охоплює більш значний соціально-культурний простір і час).

Істотно переломлюються об'єктивні просторово-часові відносини в іншій духовно-практичній галузі опанування людиною навколишнього світу. Як біологічний організм, який володіє органами чуття, людина має перцептуальне, біолого-психологічне відбиття простору та часу. Анатомо-фізіологічні та функціонально-психологічні властивості ока та вуха разом з особливостями нервової системи дають нам змогу несвідомо упорядковувати потік інформації, бачити одне одного, слухати одне після іншого — інакше все змішалося б у цілковитому хаосі.

Будь-які біологічні об'єкти мають просторову своєрідність: для живих молекул (на відміну від неживих) є характерними асиметрія, ліві модифікації, що відрізняє їх від симетричних кришталів. Інший просторовий атрибут нуклеїнових кислот та білкових молекул — їхня тривимірна конфігурація, без якої молекули втрачають ферментативну активність. Настільки ж глибоко, на ендогенному рівні, все живе має природжені біологічні годинники внутрішньоклітинних темпів та клітинних взаємодій. Існує і психологічний, укорінений в кору головного мозку механізм умовних рефлексів на час, а це свідчить про те, що тривалість може бути не менш ефективним подразником, ніж їжа. Фізіологічний, а часто і психічний темп життя, як переконують дослідження, зворотно пропорційний вікові організму. До перцептуального простору — часу належить також простір (геометрія) нашого бінокулярного досвіду, який активно вивчається у XX ст. Філософи-ідеалісти, спираючись на наявність біолого-психологічного простору та часу, позбавляють просто-рово_:часові відносини об'єктивного буття, незалежного від людини.

Отже, акти життєдіяльності та сприймання тісно пов'язані з просторово-часовими відносинами, які переживаються перцептуально. Проте чи достатні вони для осягнення часу і простору? Людина не задовольняється несвідомістю (або незначною рефлексією) переживань та культурно-історичною завданістю наперед. Намагаючись осягнути об'єктивну реальність інтелектуальними зусиллями, вона свідомо будує теоретичні моделі простору та часу.

Простір має бути досить багатим, щоб до нього можна було вмістити рух. Саме тоді будь-які зміни об'єкта, що досліджується, будуть представлені траєкторіями в цьому просторі.

Математики розробляють різноманітні моделі простору, які могли б знадобитися. Ці моделі мають різні топологічні та метричні властивості, наприклад_; простори французького математика А. Гротендика. З давніх давен відомі і досі актуальні апорії Зенона. Ось одна з них. У будь-який окремий момент часу стріла, що летить, знаходиться в точно означеній точці своєї траєкторії (тобто в стані спокою). Проте, в такому разі, як ми можемо вважати її за таку, що летить? Апорії ставлять проблему опису руху в логіці понять, тобто проблему достатності багатства концептуальних просторів.

Друга головна проблема — як операціонально зіставити елементи простору з реальністю, що описується. Р. Декарт, спостерігаючи рух гілки, яка переміщається відносно віконної рами, вирішив завдання операціональної інтерпретації введенням системи координат та описав траєкторію руху рівнянням, де координати змінюються за часом. А. А. Ейнштейн виявив вразливу ланку в цій системі: як операціонально, за допомогою експериментальних вимірів, встановити одночасність подій у віддалених точках? Відповіддю на це стала спеціальна теорія відносності.

Абстрактні простори теорій, що моделюють реальність, є певною безліччю точок, які вибрані в такий спосіб, щоб у даному випадку виконувалися потрібні властивості. То якими б реальними не були змодельовані властивості, що відображені на багатьох точках, їх можна звести до двох груп властивостей: топології та метрики простору. Топологія— це галузь математики, яка вивчає властивості, що не змінюються за будь-яких перетворень. А від розмірності простору значною мірою залежить світосприймання. Топологічні характеристики, пов'язані із структурою причинності, мають зберігатися при перетвореннях певного типу (безперервному, одновизначеному). Ці характеристики описують: а) дискретність та безперервність; б) розмірність; в) зв'язність; г) орієнтованість.

До метричнихвластивостей належать: а) кривина; б) скінченність та нескінченність; в) ізотропність; г) гомогенність. У буденній свідомості під нескінченністю часто мається на увазі безмежність, проте, користуючись поняттям кривини, легко цю оману розвіяти. Проблема анізотропії часу, термодинамічного і синергетичного тлумачення її є досить глибокою. Особливості просторово-часових відносин вже надали допитливому розуму чимало дивних відкриттів, однак і досі залишаються невичерпними і сприятливими щодо подальшого пошуку.

Простір і час — це філософські категорії, за допомогою яких позначаються основні форми існування матерії. Філософію цікавить насамперед питання про відношення простору і часу до матерії, тобто чи є вони реальними, чи це тільки абстракції (феномени свідомості). ГЛейбніц вважав простір і час лише іменами. Простір — це ім'я, яким позначається координація речей одної відносно іншої. Іменем час позначається тривалість і послідовність процесів. Реально ж простору і часу немає, їх неможливо виміряти.

Такі філософи як Дж.Берклі і Д.Юм розглядали простір і час як форми індивідуальної свідомості, І.Кант — як апріорні форми чуттєвого споглядання, Г. Гегель — як категорії абсолютного духа (це — ідеалістичні концепції), І.Ньютон — як вмістилища. Простір і час мисляться Ньютоном як реальності, але вони ніяким чином не "взаємодіють" із матерією, існують самі по собі. Це — метафізичне розуміння простору і часу.

Сучасна наука розглядає простір і час як форми існування матерії. Кожна частинка світу має власні просторово-часові характеристики. Розрізняють соціальний, історичний, астрономічний, біологічний, психологічний, художній і філософський зміст простору і часу.

Історична еволюція поглядів на простір і час пов'язана з практичною, суспільно-історичною діяльністю людини. Змінюється, розвивається суспільство, змінюються і розвиваються просторово-часові уявлення про буття світу. Якщо для міфологічного світогляду час циклічно відтворює пори року, то в межах релігійного світосприйняття час набуває стріло-видної форми: відтворення світу через тимчасове теперішнє до райської або пекельної вічності.

Узагальнюючи історико-філософський досвід осягнення категорій простору і часу, слід вказати на велику кількість їхніх визначень, неосяжне багатство все нових і нових властивостей, їхню дискусійність та гіпотетичність. Значна частина дослідників простору і часу (темпоралістів) солідарна в тому, що простір — це така форма існування матерії, її атрибут, яка характеризується співіснуванням об'єктів, їхньою взаємодією, протяжністю, структурністю та іншими ознаками. Час — це внутрішньо пов'язана з простором і рухом об'єктивна форма існування матерії, яка характеризується послідовністю, тривалістю, ритмами і темпами, відокремленістю різних стадій розвитку матеріальних процесів.

Матеріалізм підкреслює об'єктивний характер простору і часу, невіддільність від руху матерії: матерія рухається у просторі і часі. Простір і час, матерія і рух невіддільні. Ця ідея отримала підтвердження у сучасній фізиці.

Природознавство XVIII—XIX ст., визначаючи об'єктивність простору і часу, розглядало їх, слідом за Ньютоном, як щось відірване одне від одного і від матерії і руху. Древні атомісти і природознавці аж до XX ст. ототожнювали простір із пустотою. Він вважався однаковим у всіх точках і нерухомим, а час — таким, що тече рівномірно. Сучасні науки (насамперед фізика, хімія, біологія, астрономія) відкинула старі уявлення про простір як пустоту, як пусте вмістилище тіл, і про час, як єдиний для всього безкінечного Всесвіту. Головний висновок теорії відносності Ейнштейна якраз і полягає в тому, що простір і час існують не самі по собі, відірвані від матерії, а перебувають в універсальному зв'язку з нею, є сторонами єдиного і багатоманітного цілого. Загальна теорія відносності доводить, що плин часу і протяжність тіл залежать від швидкості руху цих тіл і що структура чотиривимірного континууму (три просторові координати і одна часова координата) змінюються залежно від скупчення мас речовини і породжуваного ним поля тяжіння. Тепер відомо, що із наближенням швидкості руху тіла до швидкості світла її протяжність зменшується і плин часу теж уповільнюється: відбувається своєрідне стиснення простору і часу. Як бачимо, ці наукові відкриття, а також відкриття неевклідових геометрій (М.Лобачевський, Б.Ріман) спростовують як ідеалістичні, так і метафізичні уявлення про простір і час. Сьогодні у нас немає підстав суб'єкти візувати уявлення про простір і час.

Фантасти і науковці нерідко вживають вираз "багатовимірний або одно- чи двовимірний простір". Реальний простір має три виміри (З координати), час — один (від минулого через сучасне до майбутнього). Сучасна наука визнає простір і час взаємозалежними і використовує поняття чотиривимірний просторово-часовий континуум. Поняття багатовимірний простір має сенс лише як позначення формально-логічних об'єктів (наприклад, залежність між різноманітними параметрами того чи іншого тіла тощо). Філософи і науковці XX ст. багато уваги приділяють дослідженню простору і часу, їхніх властивостей, зокрема метрики, структурованості, симетрії тощо.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Структурні рівні матерії	\|	Виникнення соціології як науки

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.021 сек.