Фізичний розвиток.

Тема 6. Оцінка функціонального стану організму учнів.

Методи та прийоми підвищення інтересу до занять.

Реалізувати завдання, які стоять перед предметом "фізичне виховання" в навчальних закладах, вдається тільки в тому разі, якщо забезпечується добре відвідування занять учнями. Відвідування занять - важлива умова будь-якого педагогічного процесу по фізичному вихованню, але для студентів СМГ воно має виключне значення, тільки при регулярному відвідуванні можна бути впевненим, що методично вірне, послідовне підвищення учбових навантажень в заняттях по фізичному вихованню не буде надмірним, "форсованим" впливом.

Як і в кожному навчальному предметі, відвідування занять по фізичному вихованню багато в чому залежить від їх організації. Вкрай важливо викликати зацікавленість учнів у заняттях. Така зацікавленість може виникнути тільки в результаті творчого ставлення викладача до своєї справи та вміння його дати відчути кожному учню, особисту зацікавленість викладача в його, учня, успіхах.

Для забезпечення високого відсотку відвідування занять важливо знати конкретні причини які можуть знизити інтерес учнів до процесу фізичного виховання. Такими причинами є невисока якість змісту та проведення занять, а також систематично невдале виконання учнями фізичних вправ, прийомів, дій, що призводить до втрати студентами віри в свої сили. В зв'язку з цим кожен викладач фізичного виховання повинен проявити турботу про підвищення інтересу учнів до занять фізичними вправами.

Активізація пізнавальної діяльності учнів, розвиток у них осмисленого відношення до рухових дій, які вивчаються; підвищення освітньої цінності заняття. Поглиблення теоретичних основ навчання руховим діям; розвиток активності і самостійності при виконання навчальних завдань на заняттях; диференційований підхід до учнів з різним відношенням до занять з фізичного виховання; використання даних медичного обстеження та антропометричних вимірів для показу позитивних зрушень під впливом фізичних вправ; виведення об'єктивної оцінки знань та умінь учнів з урахуванням ставлення їх до виконання вимог та оволодіння програмовим матеріалом по предмету фізичне виховання;

План:

Фізичний розвиток.
Функціональний стан і адаптація організму до фізичних навантажень.
Методи дослідження рухових якостей.

Важливою вимогою, що визначає ефективність процесу фізичного виховання є знання перемін, що відбуваються в організмі внаслідок педагогічних втручань. Чим глибше і ефективніше проводиться співставлення минулого і досягнутого стану, тим вірнішими виявляються поправки корекції, які будуть використовуватись в процесі фізичного виховання.

Для ефективної організації навчального процесу з фізичного виховання студентів необхідне знання чотирьох основних сторін, що характеризують їх рухову активність: фізичний розвиток, фізичну підготовленість, функціональний стан і адаптацію організму до м'язової діяльності.

З метою визначення і вивчення показників фізичного розвитку учнів використовують методи антропометричних досліджень, за допомогою яких визначають зріст у положенні стоячи і сидячи, масу тіла, окружність грудної клітки, окружність плеча, передпліччя, стегна, життєвий об'єм легень тощо. Дані цих досліджень дають можливість визначити рівень і особливості фізичного розвитку, ступінь його відповідності щодо статі та віку, наявність відхилень, а також динаміку внаслідок занять фізичними вправами.

Слід пам'ятати про дотримання загальноприйнятих необхідних умов під час проведення антропометричних вимірювань (періоди дня, до приймання їжі, вивірений інструментарій), а також про правила їх проведення.

Вагозростовий показник (індекс Кетле) вираховується діленням маси тіла в грамах на його довжину в сантиметрах. Задовільна оцінка знаходиться в межах: для жінок - 360-405г, для чоловіків - 380 - 415г.

Коефіцієнт пропорційності (КП). Який вимірюється у відсотках:

КП=100*(L1-L2)/L2

Де L1 - довжина тіла в положенні стоячи; L2 - довжина тіла в положенні сидячи; У нормі КП = 87 - 92%.

Життєвий показник визначається діленням ЖОЛ в мілілітрах на масу тіла в кілограмах. Частка від ділення нижче 65-70 мл/кг у чоловіків і 55-60 мл/кг у жінок свідчать про недостатність життєвого об'єму легень або про надлишок маси тіла.

Силовий показник (СП). Між масою тіла і м'язовою силою є своєрідне співвідношення. Зазвичай, чим більше м'язова маса тіла, тим більша сила. Силовий показник визначається за формулою і виражається у відсотках:

Сила кисті(кг)

Загальна маса тіла (кг) * 100

Для сильної руки цей показник дорівнює 65-80% для чоловіків і 48-50% для жінок.

Показник міцності будови тіла виражає різницю між довжиною тіла і сумою маси тіла та окружності грудної клітини під час видиху. Наприклад, якщо зріст 181см, маса 80 кг, окружність грудної клітини - 90 см, то цей показник буде дорівнювати:

181-(80+90)=11

якщо показник менший ніж 10, то це свідчить про досить міцну будову тіла, від 10 до 20 - про задовільну, від 21 до 25 про середню, від 26 до 35 - про слабку і більше 36 - про дуже слабку будову тіла. Проте необхідно враховувати, що показник міцності будови тіла, який залежить від розвитку грудної клітини; маси тіла, може бути помилковим, якщо великі величини маси тіла і окружності грудної клітки пов'язані не з розвитком м'язів а збільшені внаслідок ожиріння.

Зростово-ваговий індекс вираховують за формулою:

Зріст (см) - 100 = маса (кг).

Але необхідно також враховувати віковий показник. Після 17 років до вагового показника додають 1 кг на кожні 3-5 років.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Тема 5. Відвідування занять та заходи по його забезпеченню.	\|	Функціональний стан і адаптація організму до фізичних навантажень.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.251 сек.