Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Розробка мікроелементних нормативів робочого часу

 

В основі мікро- елементної системи нормативів лежить принцип диференціації трудових процесів на складові елементи: прийоми, дії, рухи. Розрізняють наступні групи трудових рухів:

Основні – переміщення рук або ніг до об’єкту процесу праці, допоміжні – рухи очей, голови або корпусу, що супроводжують основні робочі рухи; прості і складні; приноровчі – виконують при контролі і відповідному корегуванні, рішучі – виконуються автоматично.

Будь-який рішучий елемент Р (узяти та перемістити) складається з одного короткого рішучого руху. Приноровчий П елемент складається з одного рішучого і одного та декількох приноровчіх рухів, тобто

П=Р+DП,

де DП – додаток на приноровчість до даного рішучого руху в залежності від умов його виконання.

Розрізняють наступні види напруженості виконання мікроелемента:

а) легка – без зусиль, без вантажу;

б) нормальну – з незначним зусиллям або вантажем;

в) підвищену – з великим зусиллям або важким вантажем.

Темп роботи приймається:

а) нормальний Н – при легких, але різноманітних рухах;

б) прискорений У – при легких і одноманітних, багаторазово повторюваних рухах;

в) напружений Р – при сповільнених, різноманітних, не повторюваних рухах.

Сама система мікроелементних нормативів складається зі збірників, що містять таблиці з нормативами часу на елементарні трудові рухи, з яких складаються трудові прийоми, із зазначенням виробничо-технічних умов, для яких вони створені. Мета систем мікроелементних нормативів полягає у спонуканні робітника до «добровільного» підвищення інтенсивності праці.

Розробки з мікро елементного нормування можна поділити на дві групи:

ü системи нормування праці з установленням мікроелементних нормативів надбавок після спеціальної обробки матеріалів хронометражних спостережень (системи Тейлора, Міхеля-Мерріка, Бедо, Рефа та ін.)

ü системи нормування праці з розрахунками складових елементів витрат ручного часу безпосередньо на основі мікроелементних нормативів (системи МТМ, УФ, БМТ, ДМТ та ін.).

За системою регламентованих надбавок на відпочинок та особисті потреби Ф.Тейлора нормаце сума мінімальної тривалості (абсолютних мінімумів) усіх складових елементів. Виконання таких норм було під силу лише окремим робітникам. Тому почали вводити ті чи інші поправочні коефіцієнти (надбавки).

За системою нормування Бартанадбавки побудовано таким чином, що процент надбавки підвищується при зменшенні процента допоміжного часу (наповненого ручною чи машинно-ручною працею) у загальному трудовому процесі: при наявності 90% машинного часу надбавка становить 42%, при 20% — 31%, при 0% — близько 28%. Тобто надбавки спонукають робітника до підвищення відрядного заробітку шляхом ущільнення ручної праці за рахунок її інтенсифікації.

Меррік розробив серію відповідних кривих для спрощення визначення надбавок для різних конкретних умов.

Міхелем (США) запропоновано тривалість кожного елемента операції визначати за кілька етапів за даними хронометражного спостереження. У цілому за окремими операціями поправки занадто напружених норм становили всього 1 —1,5%, вони були межею, до якої може наблизитись лише надзвичайно здібний робітник за винятково сприятливих умов праці.

Система нормування Бедо (США) побудована на вимірюванні витрат людської енергії в умовних одиницях — бедо-одиницях. Кількісне значення бедо-одиниць визначають за допомогою хронометражних спостережень. Кожна бедо-одиниця складається з елемента роботи й елемента відпочинку. Співвідношення цих елементів у складі бедо-одиниць визначається спеціальним коефіцієнтом відпочинку, за допомогою досвідного методу. Ця система надзвичайно суб'єктивна.

Система нормування Рефа (США) базується на використанні методів хронометражу та фотографії для вивчення трудових процесів. Величина норм виробітку встановлюється у спеціальних одиницях — рефа-одиницях. Кожна рефа-одиниця складається з частини хвилини, необхідної для виконання роботи (прикладення зусилля), і частини хвилини, необхідної для відпочинку. Обидві частини змінюються залежно від напруженості праці. Крім того, при встановленні норми існують певні вимоги до робітника, відповідність яким оцінюється у балах, яка встановлюється спостерігачем, виходячи з його досвіду. Ця система створює необмежені можливості підвищення норми.

Система нормування консультативної фірми «Персонел адміністрейшн лімітед» (Англія) побудована на встановленні надбавок на відпочинок залежно від факторів, що впливають на швидкість втомлюваності робітника. Ця система враховує також і стать.

Система нормативних надбавок на відпочинокПєйджа(США) практично містить основні фактори попередньої системи нормування, але не враховує стать робітників і більш деталізована в цілому.

Гілбрет(США) встановив 17 основних елементів праці — рухів у трудовому процесі, які були ним названі терблігами. На засадах цього диференціювання рухів пізніше були побудовані численні методики мікроелементного нормування праці.

система мікроелементного нормуванняМейнарда, Стегемертена і Шваба(США) під назвою МТМ(Methods — Тіmе — Меаsurement, «система вимірювання часу з урахуванням методів робіт»). Усі види ручної праці ними поділено на 19 рухів: 8 рухів рук, 9 рухів тулуба і ніг, 2 рухи очей. Тривалість окремих рухів вимірюється у спеціальних одиницях — ТМЮ (ТМU — Тіmе Меаsurement Unit). За одиницю величини ТМЮ прийнято 0,00001 год, чи 0,036 с. У таблицях мікроелементних нормативів наведено значення елементів залежно від конкретних умов і вимог трудового процесу. Загальний недолік цієї системи полягає у не завжди послідовній класифікації рухів.

Cистема факторів роботи — УФ (WF – Work Factors System) всі трудові рухи, з яких складається трудовий процес, поділяються на три категорії:

ü м'язові трудові дії, що не потребують контролю з боку органів чуттів;

ü м'язові трудові рухи, при виконанні яких необхідний контроль з боку органів чуттів;

ü розумові трудові рухи (читання, проведення розрахунків тощо).

Нормування рухів, пов'язаних з розумовою працею, побудовано на врахуванні даних психофізіології про швидкість, тривалість реакції людини на зовнішні подразники. Крім цього виділяються ще основні рухи — що потребують мінімальних зусиль чи точності. Норматив часу на основні рухи встановлюється залежно від факторів трудності, що впливають на тривалість основних рухів.

Система мікроелементного нормування праці БМТ (ВМТ — Ваsis Моtіоn Тіmе Stady — нормативи часу на основні рухи), запропонована Пресгрейвомта Бейлі(Канада), дещо вдосконалює систему МТМ, усуває певні її недоліки. Первинний елемент у цій системі не трудовий рух, а комплекси рухів, що спрощує дослідження та розрахунки норм. Нормативи встановлено залежно від впливу факторів (відстань; зорове напруження при здійсненні руху;ступінь точності при взятті чи встановленні деталі; зусилля при переміщенні важких речей; координація органів людського тіла при одночасному виконанні двох дій).

Усі дії поділено на такі класи :

ü клас А — рухи, що зупиняються під дією стороннього предмета і не потребують додаткових фізичних зусиль (удар молотком);

ü клас В — рухи, що припиняються у просторі в результаті витрати м'язових зусиль без стикання зі стороннім предметом (змах молотом вгору);

ü клас С — рухи, за якими йдуть дії «взяти», «вийняти», «витягти», «вставити» тощо; фізичні зусилля у цьому випадку витрачаються на уповільнення та припинення руху у зв'язку з переходом до наступного руху.

Система мікронормативного нормування ДМТ (DМТ — dimensional Моtіоn Тіmеs — нормативи часу рухів, диференційовані за розмірами предметів) усуває деякі недоліки системи МТМ шляхом розробки великої кількості нормативів часу на елементи найчастіше повторюваних складальних операцій.

Система мікронормативного нормуванняБСМ (базова система мікроелементних нормативів часу), створена в Білорусі на основі систем МТМ та УФ, розширила спектр факторів, що впливають на тривалість мікроелементів. Додано такі фактори: маса предмета; відстань переміщення; габаритні розміри предметів; рівень інтенсивності праці чи темпу праці, при якому стомлюваність не перевищує допустиму.

Нормальним вважається такий темп праці, який адекватний швидкості виконання базового мікроелемента «простягнути руку» з малим ступенем контролю на відстань 40 см, що дорівнює 93 см/с (найчастіше виконується). Розраховано коефіцієнти, що враховують різні випадки суміщення мікроелементів. Застосування цієї системи доцільне при короткочасних трудових процесах тривалістю до 0,5 хв в умовах великосерійного та масового типів виробництва.

У системі МОДАПТС скорочено кількість нормативів до 21 проти 460 у системі МТМ. Нормативи часу виражаються у спеціальних одиницях – модулях: 1 мод = 0,129 с, що відповідає середній тривалості руху пальця при добре засвоєній роботі. укрупнення мікроелементів дає можливість її застосування у великосерійному, серійному, малосерійному і навіть в одиночному виробництві. Слабка ланка — оцінка темпу праці.

У країнах СНД системи мікроелементного нормування праці практично не поширені. Вони застосовуються лише на окремих підприємствах Росії та Білорусі.


Читайте також:

  1. Аналіз використання робочого часу на підприємстві
  2. Аналіз використання фонду робочого часу.
  3. Аналіз відхилень від нормативів та їх впливу на прибуток
  4. Баланс робочого часу одного середньооблікового працівника
  5. Бізнес-планування інвестиційного проекту. Розробка планів фінансового проекту
  6. БЮДЖЕТ РОБОЧОГО ЧАСУ СЕРЕДНЬООБЛІКОВОГО ПРАЦІВНИКА НА 200__ р.
  7. Вивішування плакатів безпеки огородження робочого місця.
  8. Види робочого часу: нормальний, скорочений і неповний.
  9. Визначення коефіцієнтів чотириполюсника за дослідами неробочого ходу та короткого замикання.
  10. Визначення необхідного технологічного обладнання та пристроїв для виконання технологічних операцій і розробка вимог, яким повинний відповідати кожен тип оснастки
  11. Визначення обсягу робіт та розробка графіку проведення внутрішнього аудиту.
  12. Визначення потреби у підготовці персоналу, цілей навчання, розробка навчальних планів і програм




Переглядів: 1342

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Побудова графіка при впливі на тривалість кількох факторів | Розробка нормативів часу для укрупненого визначення технологічної трудомісткості

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

  

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.014 сек.