Комплексні норми праці

Крім індивідуальних норм виробітку, існують так звані бригадні норми виробітку та комплексні норми часу, що використовуються при застосуванні бригадної форми організації праці. Об'єктом нормування праці в бригадах є колективний трудовий процес. Витрати праці в бригаді залежать від ефективного поділу та кооперування праці, системи обслуговування робочих місць, режиму праці та відпочинку.

Принципової різниці між нормуванням індивідуальної та колективної (бригадної) праці не існує. Однак, зокрема, за бригадного методу праці трудомісткість включає в себе всі затрати членів бригади на певний комплекс робіт, а тривалість цього комплексу в часі залежить від кількісного складу бригади.

Об'єктом нормування в бригадах є колективний трудовий процес. Тому поряд з диференційованими нормами на окремі операції доцільно розраховувати комплексні норми на одиницю кінцевої продукції бригади, що полегшує облік готової продукції, продуктивності праці та нарахування зарплати.

В організації і нормуванні колективної праці слід враховувати організаційно-технічні умови виробництва, характер технологічних зв'язків між робітниками, змінність роботи, розвиток госпрозрахункових відносин і можливість точного визначення обсягів виконуваних робіт. Перехід від індивідуальної до бригадної форми організації роботи може супроводжуватися переходом від поопераційного нормування до розрахунку комплексних норм з метою оплати праці за кінцевими результатами.

Основний час на ручних роботах слід корегувати у бік зменшення з урахуванням спеціалізації членів бригади, оволодіння ними суміжними операціями, паралельного виконання деяких трудових прийомів. Іноді може бути виправданим застосування мікроелементних нормативів, аналітично-дослідницьких методів, деталізованих графіків взаємодії членів бригади, особливо у масовому і великосерійному виробництві.

Допоміжний час за умов бригадної роботи також можна скоротити шляхом удосконалення технологічного процесу (перекриття частково чи повністю часом основної роботи), зміни спеціалізації робітників, паралельного виконання деяких елементів трудового процесу.

Якщо перехід до бригадної роботи не супроводжується зміною чи вдосконаленням технологічного процесу, то за задовільної якості індивідуальних норм величина оперативного часу, що входить до складу бригадної норми, як правило, не змінюється. Це особливо характерно для серійного і малосерійного виробництва.

Час обслуговування робочого місця за умов бригадної організації праці може зменшуватися за рахунок суміщення окремих прийомів, операцій і функцій, перекриття часу обслуговування оперативним часом. У наскрізних бригадах час обслуговування робочого місця можна істотно скоротити також за рахунок передачі зміни на ходу, тобто без зупинки виробничого процесу.

Час на відпочинок визначається з урахуванням організаційно-технічних характеристик роботи, рівня важкості, монотонності та санітарно-гігієнічних умов праці, у хвилинах за зміну.

Підготовчо-завершальний час можна зменшити шляхом включення до складу комплексних бригад наладників, а також створення наскрізних бригад, що взагалі робить переналадку обладнання непотрібною.

Норма часу в бригаді, де кожну операцію виконує один робітник, буде такою [46]:

де Н_оп — норма часу на і-ту операцію;

п — кількість операцій, закріплених за бригадою.

У випадках, коли до виконання операцій залучено декілька робітників, норма часу в бригаді становитиме:

де Н_ч_i — норма чисельності робітників, залучених до виконання і-ї операції

З урахуванням розстановки робітників та їхньої завантаженості встановлюється комплексна норма часу бригади [46]:

де Ф_міс — місячний фонд робочого часу;

N_міс — плановий місячний обсяг випуску продукції бригадою.

На механізованих потокових лініях та складальних конвеєрах комплексну норму часу встановлюють з урахуванням такту потокової лінії:

де К_t — такт потокової лінії; Н_ч — норма чисельності.

Для бригади в цілому як виробничої одиниці, встановлюють одну норму виробітку — комплексну бригадну норму в одиницях кінцевої продукції, що виробила бригада.

Норма виробітку бригади становитиме:

де Т_зм — тривалість робочої зміни, хв.;

t_шті — норма часу на одиницю і- продукції, хв.;

r— чисельність робітників у бригаді, осіб.

У зарубіжній практиці, крім цього, має місце попереднє врахування можливого рівня перевиконання норми при визначенні так званої встановленої норми, яка обчислюється на базі так званих основних норм [46]. встановлена норма (Н_вс) для звичайних робітників вже містить певний процент перевиконання () менш напруженої основної норми (Н_осн).

Забезпечення високої напруженості встановленої норми виробітку досягають заздалегідь визначеним жорстким темпом її виконання за допомогою вирахування так званого нормалізованого часу виконання операцій. Він визначається на основі хронометражних спостережень, скоригованих за темпом праці. Урахування темпу праці здійснюють шляхом суб'єктивного зіставлення фактичного темпу роботи з нормальним, внесенням відповідних поправок у зафіксовану в ході хронометражних спостережень тривалість виконання робітником ручних операцій.

Нормалізований час(В_н) визначається за формулою [46]:

де Т — тривалість виконання операції, встановлена на основі хронометражних спостережень, хв.;

Р — коефіцієнт темпу праці, тобто відношення темпу, що спостерігається під час виконання операції, до нормального темпу, прийнятого за100%, частки одиниці.

Вперше метод урахування темпу роботи було запропоновано Ш. Бедо. Це специфічна риса зарубіжного нормування праці і один з головних способів інтенсифікації праці робітником за його власною ініціативою.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Нормування праці робітників-багатоверстатників	\|	ТЕМА 11. НОРМУВАННЯ ПРАЦІ ДОПОМІЖНИХ РОБІТНИКІВ

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.014 сек.