МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів
Контакти
Тлумачний словник Авто Автоматизація Архітектура Астрономія Аудит Біологія Будівництво Бухгалтерія Винахідництво Виробництво Військова справа Генетика Географія Геологія Господарство Держава Дім Екологія Економетрика Економіка Електроніка Журналістика та ЗМІ Зв'язок Іноземні мови Інформатика Історія Комп'ютери Креслення Кулінарія Культура Лексикологія Література Логіка Маркетинг Математика Машинобудування Медицина Менеджмент Метали і Зварювання Механіка Мистецтво Музика Населення Освіта Охорона безпеки життя Охорона Праці Педагогіка Політика Право Програмування Промисловість Психологія Радіо Регилия Соціологія Спорт Стандартизація Технології Торгівля Туризм Фізика Фізіологія Філософія Фінанси Хімія Юриспунденкция |
|
|||||||
Схарактеризуйте способи розроблення теми у фейлетоні.Історія розвитку фейлетону як жанру. Фейлетон – це невеликий за обсягом жанр художньо-публіцистичної літератури злободенного змісту, який характеризують сатиричність, динамізм викладу, невимушена композиція, пародійність, застосування поза літературних жанрів, зокрема приватного та ділового листа, доповіді, резолюції тощо, у прозовий текст можуть бути включені віршові фрагменти, вважається проміжною ланкою між оповіданням, новелою та нарисом, характеризуються чіткою фактичню основою з наявністю авторського підтексту. За тематикою виокремлюються такі типи фейлетонів: художній, документальний, із «невказаною адресою», узагальню вальний, проблемний, оглядовий, «проти явища», «проти особистості». Термін виник на початку XIX століття. У 1800 р. у Франції видавець газети «Journal des Débats» став випускати додаткові листок-додатки до газети, які спочатку заповнювались театральною хронікою, а потім в 1803 змінив формат своєї газети - подовжив його донизу, і ця додаткова частина відокремлена від газети «лінією відрізу» (білим пропуском), стала називатися "фельєтон". Надалі термін отримав подвійне значення: 1) літературний матеріал «підвалу» газети; 2) літературний твір малої форми публіцистично-злободенного характеру, поміщений або в фельєтоні газети, або в додаткових частинах журналу (огляд, суміш). Саме в останньому значенні цей термін закріплюється і пізніше отримує дуже широке поширення у Франції, потім у Німеччині і в Росії, де фейлетон віднайшовся у своїй іманентній властивості, коли певна гостроактуальна подія набувала гумористичної чи сатиричної інтерпретації. Межуючи з художньою літературою, фейлетон користав багатством її зображально-виражальних засобів (гіпербола, гротеск, каламбур тощо), мав власні різновиди — документальний (зображення конкретних осіб і фактів) та проблемний (порушення важливих громадських питань). Одним із засновників українського фейлетону вважається В. Самійленко. Цей жанр набув великого поширення в періодичній пресі, розкрив внутрішні можливості у творчості Костя Котка, Остапа Вишні, С. Олійника, Є. Дударя та інших. Є два способи розроблення теми у фейлетоні. Перший – це послідовний опис. Другий спосіб – побудова тексту за типом сюжетного оповідання. Такий фейлетон вирізняється тим, що несе на собі відбиток емоційно-образного художнього начала, що реалізується насамперед в сюжеті. При цьому сюжет домінує над фабулою. Фабула – це те, що було насправді, сюжет – те, як про це довідався читач. В художній публіцистиці фабула найчастіше є лише матеріалом для сюжетного оформлення, тому автор допускає в цьому випадку інформаційні та часові інверсії, вільне поводження з фактами, використання нестандартної лексики, оскільки простим перерахуванням фактів читача не захопиш, автор вмонтовує події в сюжет, щоб між цими фактами виявився новий, несподіваний зв’язок, щоб у звичайному відкрилось раптом незвичайне, а незрозуміле, нове виявилось знайомим і чітким. Фейлетон має власну архітектоніку. Він досить рідко починається з викладення конкретного факту, що став приводом для його написання. Тут діє один із найважливіших законів жанру – асоціативність. Використання добре знайомих читачам образів і понять, які так чи інакше асоціюються з темою фейлетона, є одним із найбільш ефективних методів впливу на аудиторію. Зрозумілі порівняння допомагають читачам легше осмислювати і сприймати судження і роздуми автора з приводу будь-яких подій і проблем. Використання відомих сюжетів, персонажів, образів викликає в пам’яті читачів знайомі з дитинства уявлення, за допомогою яких можна зрозуміти і основне, пояснити за аналогією найрізноманітніші події, факти, явища. Найчастіше журналісти використовують запозичені з творів літератури метафори, алегорії, гіперболи, афоризми, крилаті вислови, а також штампи, які створюють комічний ефект. Використовуються також асоціації, пов’язані з персонажами театральних вистав, кінофільмів, рекламних роликів. Також у фейлетоні з’являються вкраплення із притч і байок, прислів’їв і приказок, з пісень. Арсенал для асоціацій надзвичайно різноманітний, але важливо враховувати доречність тих чи інших засобів, щоби уникнути небажаних аналогій, двозначності. Основна мета асоціацій не в тому, щоби фейлетоніст сяйнув красивим слівцем, а в тому, щоб вони наочно демонстрували читачеві суть явища або події. Інші закони жанру – це емоційно-образний розвиток теми і створення комічного ефекту. Для цього дуже часто в текст фейлетону вводиться ремінісценція або історична паралель. Комічне обігрування фактів становить специфіку фейлетону і висуває на передній план сюжет, що підпорядковує собі композицію. Композиція сприяє створенню тексту як цілісності. У тексті зачин змінюється викладенням конкретної події або ситуації. Кінцівка охоплює низку емоційно-образних та логічних висновків, дає концентроване вираження авторської думки, містить підсумкову оцінку. Необхідний елемент будь-якого фейлетона – авторська маска. Вона потрібна для того, щоби створити підтекст, який був основною жанровою і типологічною ознакою фейлетона. Підтекст відображає історично зумовлений розвиток жанру, пристосовуючись через зміни форми до різноманітних соціальних умов. Основним прийомом створення підтексту вважається обігрування фактів на основі їхньої багато вимірності. Автор і читач разом ніби проходять лабіринтом фактів. При цьому автор виступає в різноманітних масках, наприклад маска оповідача, яка дає змогу бути то несмішливим, то серйозним, простаком або моралі затором, причому оповідач може бути уведений в число дійових осіб, а може бути представлений лише спостерігачем. Авторській масці від початку властивий іронічний характер. Автор грається власною маскою і ставить під питання саме поняття вигадки, авторства, текстуальності і відповідальності читача.
Читайте також:
|
||||||||
|