• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Юрисдикція ЄСПЛ та дія застережень, зроблених під час підписання або ратифікації Конвенції

Компетенція щодо надання консультативних висновків

Шостого травня 1963 року в Страсбурзі було підписано Протокол № 2 до Конвенції про надання Європейському суду з прав людини повноважень робити консультативні висновки. Відповідно до ст. 1 і ст. 2 даного Протоколу ЄСПЛ міг за запитом Комітету міністрів робити консультативні висновки з правових питань, які стосувалися тлумачення Конвенції та протоколів до неї, крім питань, які стосувалися змісту й обсягу прав і свобод, визначених у розділі І Конвенції та протоколах до неї, або будь-якого іншого питання, яке Комісія, ЄСПЛ або Комітет міністрів могли розглядати внаслідок будь-якого провадження, що могло бути порушене згідно з Конвенцією.

Протягом понад тридцяти років після прийняття Протоколом № 2 Європейський суд з прав людини жодного разу не давав консультативного висновку. І все ж після реформи конвенційного контрольного механізму в 1998 році повноваження Страсбурзького суду щодо надання консультативних висновків були залишені (статті 47-49 Конвенції у редакції Протоколу № 11). Порядок надання таких висновків деталізовано у ст.ст. 82-90 Регламенту ЄСПЛ.

У практиці Страсбурзького суду нерідко виникали питання, пов’язані з визначенням його юрисдикції у зв’язку з дією застережень, зроблених державами під час підписання чи ратифікації Конвенції. Так, у 1987 році Туреччина визнала компетенцію Європейської комісії з прав людини розглядати індивідуальні скарги згідно з положеннями колишньої статті 25 Конвенції та компетенцію Європейського суду з прав людини згідно з положеннями колишньої статті 46 Конвенції, зробивши низку застережень:

"(ІІІ) компетенція Комісії за даною заявою (стосовно визнання права на індивідуальну скаргу – авт.) не охоплює питань, що стосуються правового статусу військового персоналу та, зокрема, дисциплінарної системи у збройних силах;

(ІV) для цілей компетенції Комісії за даною заявою поняття "демократичне суспільство" в пунктах 2 статей 8, 9, 10 і 11 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод необхідно розглядати у відповідності з принципами, що містяться в Конституції Туреччини та, зокрема, в її преамбулі до статті 13;

(V) для цілей компетенції Комісії за даною заявою статті 33, 52 і 135 Конституції необхідно розглядати як такі, що відповідають статтям 10 і 11 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод"[27].

Багато країн-учасниць Конвенції (Бельгія, Швеція, Люксембург, Данія та Норвегія) висловили свою незгоду з такими заявами Туреччини та залишили за собою право опротестувати їх у майбутньому. Європейський суд з прав людини висловив свою позицію з цього питання у своєму рішенні від 23 березня 1995 р. у справі "Loizidou v. Turkey", де зазначив, що у системі Конвенції подібні застереження є неприпустимими:

"Якби… згідно з цими положеннями можна було б робити істотні або територіальні обмеження, Договірні Сторони були б вільні приєднуватися до окремих режимів контролю за виконанням конвенційних зобов’язань у залежності від того, в якій мірі вони їх визнають. Така система, яка давала б державам можливість видозмінювати свої зобов’язання за факультативною клаузулою, не тільки послабила б роль Комісії та Суду по виконанню покладених на них функцій, але й знизила б ефективність Конвенції як конституційного інструменту з підтримання європейського публічного порядку (ordre public)…

Беручи до уваги мету та завдання системи Конвенції, як це викладено вище, Суд вважає, що наслідки для реалізації Конвенції та досягнення її цілей у такому випадку були б настільки серйозними, що у зв’язку з цим було б передбачено відповідний механізм. Проте таких положень не існує ані в статті 25, ані в статті 46…

Повноваження робити застереження відповідно до статті 64 є… обмеженими, такими, що розповсюджуються на конкретні положення Конвенції… Застереження загального характеру заборонені".

Таким чином, держава, що ратифікує чи вже ратифікувала Конвенцію, не може робити будь-які застереження загального характеру, необґрунтовано обмежуючи тим самим компетенцію Європейського суду з прав людини.

Хоча під час ратифікації Конвенції Україна зробила кілька заяв і застережень. Однак на сьогоднішній день жодна з них не діє.

Читайте також:

1. Болонський процес в Україні офіційно розпочався 19травня 2005 р.із підписанням декларації на Бергенській конференції.
2. Женевські конвенції 1949 р. .
3. Законодавча основа Європейського Союзу з питань охорони праці. Трудові норми Міжнародної організації праці, конвенції та рекомендації МОП.
4. Застосування Конвенції про захист прав людини та основних свобод Європейським судом з прав людини: концептуальні засади
5. Значним проривом у відносинах між Білоруссю, Казахстаном, Російською Федерацією і Україною стало підписання у 2004 р. Єдиного економічного простору (ЄЕП).
6. ІV. Підписання акта (довідки) документальної перевірки, порядок його (її) реєстрації та зберігання
7. Історичні форми стратифікації.
8. Історія створення Міжнародного трибуналу по Руанді, юрисдикція, основні права, порядок діяльності
9. Конвенції
10. Міжнародні антикорупційні Конвенції [42].
11. Міжнародні конвенції і угоди на автомобільному транспорті.
12. Міжнародні конвенції і угоди на залізничному транспорті.

Переглядів: 783