Історія створення Міжнародного трибуналу по Руанді, юрисдикція, основні права, порядок діяльності

Тема 6.1.

Література до лекції №1

1. Гаркавенко С.С. Маркетинг. – К.:Лібра,2004.-712 с.

2. Мороз Л.А., Чухрай Н.Т. Маркетинг.-2-у вид.-Львів:Національний університет «Львівська політехніка» 2002ю-244с.

3. Павленко А.Ф., Войчак А.В. Маркетинг: Підруч. /КНЕУ-К. 2003.-246с.

Планлекції

1. Передумови створення Трибуналу та його юрисдикція.

2. Склад та порядок формування Трибуналу.

3. Порядок діяльності та рішення Трибуналу по Руанді.

Тезилекції

1. Весною 1994 року більш ніж півмільйона людей було вбито у африканській Руанді. Кріс Майна Пітер – захисник обвинувачених у Міжнародному кримінальному трибуналі по Руанді назвав такі вбивства “одним з найбезжалісніших випадків геноциду за всю історію людства”. Аналіз подій того часу дає підстави вважати, що геноцид був попередньо спланованою акцією – засоби масової інформації щоденно пропагували расизм, складались списки майбутніх жертв. Етнічна належність в Руанді стала або смертним вироком або гарантією виживання.

У відповідь на злочини, скоєні у Руанді протягом першої половини 1994 року, міжнародне співтовариство поставило собі за мету забезпечити дотримання міжнародного гуманітарного права і покарати винних у його порушенні. 30 квітня 1994 року Голова Ради Безпеки ООН у своїй заяві засудив порушення міжнародного гуманітарного права в Руанді і поставив питання про проведення розслідування. На підставі численних резолюцій Ради Безпеки спочатку була утворена Комісія експертів для розслідування таких порушень, а в листопаді 1994 року, на прохання руандійського уряду, Радою Безпеки створений Міжнародний кримінальний трибунал для судового переслідування осіб, відповідальних за серйозні порушення міжнародного гуманітарного права, вчинених на території Руанди.

Не можна не відмітити той факт, що, незважаючи на ініціативу Руандійського керівництва щодо створення спеціального міжнародного судового органу, під час голосування по резолюції 955 щодо створення Трибуналу представник Руанди голосував “проти”, пояснюючи таку позицію певними причинами.

По-перше, Руанда відмовилась прийняти обмеження юрисдикції ratione temporis Трибуналу щодо діянь, що були вчинені у 1994 році. Вона справедливо підкреслювала, що скоєні у 1994 році злочини не були спонтанними діями, а їм передував значний період підготовки.

По-друге, Руанда наголошувала, що структура Трибуналу не відповідає покладеним на нього завданням. Та обставина, що апеляційна палата і Прокурор є спільними для Трибуналів по Руанді і колишній Югославії, може негативно вплинути на єфективність Трибуналу.

По-третє, уряд Руанди твердо заявив свій протест у зв’язку з відсутністю смертної кари у переліку покарань Трибуналу, оскільки законами Руанди таке покарання передбачене. Окрім того, Руанда не погоджувалася з тим, що особи, засуджені Трибуналом, повинні відбувати покарання у третіх країнах, а не в самій Руанді. Зрештою, не дивлячись на те, що Руанда голосувала проти створення Трибуналу, вона завжди підтверджувала свою готовність співпрацювати з ним.

2. Фактично Статут Руандійського трибуналу дублює аналогічний документ трибуналу по колишній Югославії, за винятком деяких положень. Дехто навіть вважає його “відділенням” Міжнародного кримінального трибуналу по колишній Югославії. Зокрема, у цих трибуналів спільні служби, деякі відповідальні особи задіяні в обох Трибуналах: у них один спільний Головний обвинувач та склади Апеляційних палат.

Відповідно до ст. 1-4 Статуту Трибунал по Руанді компетентний розглядати справи про вчинення геноциду, злочинів проти людяності та військових злочинів. Стаття 3, яка стосується злочинів проти людяності, виходить із загальновизнаного розуміння цих злочинів – у ній відсутній в якості умови зв’язок злочину зі збройним конфліктом, а також міститься важлива кваліфікаційна ознака широкомасштабного та систематичного характеру порушень.

Відповідно до ст.4 юрисдикція Трибуналу базується на ст.3, загальній для Женевських конвенцій та Другого Додаткового протоколу. Саме ця стаття підтверджує принцип індивідуальної кримінальної відповідальності за серйозні порушення положень Женевських конвенцій. Це, на думку членів Ради Безпеки ООН, дає додаткові аргументи для усунення будь-яких сумнівів, пов’язаних із тлумаченням компетенції Трибуналу по колишній Югославії.

Територіальна юрисдикція Руандійського трибуналу не обмежується територією Руанди, а поширюється і на територію сусідніх держав по відношенню до серйозних порушень міжнародного гуманітарного права, вчинених громадянами Руанди (ст. 7 Статуту). Територіальна юрисдикція в даному випадку розширена за рахунок застосування принципу персональної юрисдикції, що на думку І.В. Фісенка є повністю виправданим.

Ще однією особливістю є наявність у Руандійського трибуналу трьох Судових палат. Рішення про утворення третьої Судової палати було прийняте радою Безпеки ООН через внесення відповідних поправок до Статуту резолюцією 1165 від 30 квітня 1998 р. з метою прискорення розгляду справ через велику кількість обвинувачених, які очікували суду місяцями.

3. Виконання вироку передбачається або в Руанді, або в іншій державі, яка увійшла до числа країн, що висловили готовність прийняти засуджених.

Окрім позитивних чинників, діяльність Руандійського трибуналу не позбавлена певних проблем. Це, зокрема, неефективне співробітництво Руандійської влади з Трибуналом, адже окремі особи, які підозрюються в геноциді, зараз займають керівні пости в державі. Великою проблемою є також і те, що одночасно дії по затриманню та засудженню підозрюваних осіб вчиняють і Руандійські судові органи. При цьому Міжнародний трибунал хоч і розглядає більш серйозні справи, національні суди, однак, виносять значно суворіші вироки. На відміну від післявоєнних Нюрнберга і Токіо, Руандійський трибунал працює в умовах нестабільності та напруженості, яка продовжує залишатися у регіоні.

Великій критиці було піддано і той факт, що у Руандійського трибуналу відсутній власний Головний обвинувач. Це, на думку багатьох вчених та політиків, спричинило повільність дій цього судового органу.

Значення Руандійського трибуналу так само, як і Югославського не можна недооцінювати. Їх Статути, правила процедури і доказування, практика їхньої роботи стали значним поштовхом для розвитку міжнародного права.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Упаковка товару	\|	Організаційна побудова і діяльність МОК та міжнародних

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.013 сек.