Поступовий занепад і розпад Київської Русі, утворення самостійних князівств.

Утворення та становлення східнослов’янської держави з центром у Києві.

Дайте характеристику історичному розвитку Київської Русі.

За хозарською теорію поляни є не слов'янами, а різно-видом хазарів. Модель влади, яка існувала в Хозарії. Там вод-ночас правили два царі — цар по крові (хакан каган), та його «заступник» (хакан-бек). Тогочасні візантійські та арабські джерела згадують Аскольда з титулом хакана. Панюркська теорія, за якою слово «Русь» походить від іранського і означає — світлий та належить іраномовним мешканцям одного з регіонів Середнього Подніпров'я.

Природно-історична: Теорія природно-історичного (автохтонного розвитку). Прибічниками цієї теорії були і видатні українські історики В. Антонович, М. Грушевський та інші. Прихильниками цієї теорії стверджують, що у східних слов'ян існували політичні та соціально-економічні передумови для створення своєї держави: високий рівень розвитку виробничих відносин, існувала майнова диференціація, відбувалося захоплення старійшинами общинних земель, багато чисельні військові походи, результатом яких була велика кількість здобичі. Основними джерелами є літопис «Повість врем'яних літ», який розповідає про правління князя-слов'янина Кия (кін V — поч. УІ ст.) та хроніка «Бертинські аннали». Перші три концепції, хоч і мають під собою певну фактичну основу (варязьке походження багатьох руських князів, правління двох князів одночасно, різні варіанти походження слова «Русь» тощо), але ігнорують повністю ту обставину, що державність — це результат тривалого соціально-економічного і політичного розвитку, її не можна принести ззовні. Тому чимало вчених схиляється до думки, що Київська Русь утворилася на власній основі внаслідок тривалого процесу первіснообщинного ладу та формування класового суспільства у східних слов'ян. Розвиток феодальних відносин, а також переростання органів племінного управління в державні органи сприяли перетворенню союзів племен у «княжіння» державного типу.

Історію Київської Русі можна розділити на такі основні періоди:

2) 978-1054 – розквіт Київської Русі, зростання її політичної могутності, збільшення території, значні досягнення в сфері культури;

У 862 році варязький вождь Рюрик стає князем у Новгороді. Після його смерті у 879 році влада переходить до Олега (Хельга), який у 882 році захоплює Київ , підступно вбиває Аскольда і Діра і об’єднує основні східнослов’янські землі. У 907 р. Олег здійснив вдалий похід на Константинополь. Уклав вигідну угоду з Візантією. За договором 907 р. греки повинні були заплатити величезну контрибуцію. Договір 907 р. був доповнений договором 911 р., за яким врегулювався розгляд кримінальних злочинів, здійснених громадянами однієї країни проти другої. Цей договір свідчить про те, що Русь виступає в ньому як держава. Після Олега правив князь Ігор (912-945). Він приєднав територію уличів та тиверців між Дністром та Дунаєм, захопив Дербент на Каспійському морі, здійснив два походи на Візантію. Ігор був змушений зректися володінь на Чорному морі, платити мито за крам та захищати Візантію. Компенсувати втрати руська влада вирішила за рахунок посилення збору податків у підлеглих Києву племен. Данину збирали з населення, періодично об’їжджаючи країну ( так зване «полюддя»). Ігор загинув у 945 р. під час спроби вдруге зібрати данину з древлян, які, обурившись з цього приводу, вбили його. Його вдова Ольга, яка стала княгинею (945-964), жорстоко помстилася за Ігоря, але зробила висновки з його невдач. Було проведено податкову реформу: чітко встановлено розмір данини - «уроки», і місце її збору – «погости». Ольга прийняла християнство, майже 20 років мирно правила державою, приділяючи основну увагу внутрішнім справам. При ній зміцніло землеволодіння, посилився процес феодального освоєння земель. Вона здійснила дві важливі дипломатичні місії у Візантію і Німеччину, зміцнюючи престиж Руської держави. У 946 р. Ольга відвідала Константинополь. Князювання Ольги – важливий етап у розвитку державності Русі, коли відбулося одержавлення племінних княжінь, перетворення земель племінних князів в державну територію Київської Русі. Ольга передала владу сину Святославу (964-972), який основну частину свого правління провів у походах. Він підкорив в’ятичів, розгромив Хозарський каганат, включив у свої володіння землі Північного Кавказу. Протягом 969-970 завойовував Болгарію , вторгся у Фракію,яка належала Візантії. В 971 році імператор зміг зібрати велике військо, взяв в облогу фортецю Доростол, де знаходився Святослав. Тримісячні бої ослабили обидві сторони. Після переговорів Святослав був вимушений відмовитися від завойованих земель. У договорі нічого не зазначалося про виплату Візантією данини. За це імператор не перешкоджав відходу руського війська зі зброєю і повинен був надати йому продовольство. Проте візантійці, побоюючись Святослава, попередили печенігів про повернення русичів з трофеями. Печеніги. Маючи значну перевагу, напали на загін Святослава і він загинув у нерівній битві. Куря, хан печенігів, наказав зробити з його черепа кубок, який покрили золотом і сріблом. На чаші було зроблено надпис: «Чужого шукаючи, своє загубиш».

Найвищої могутності та розквіту досягла Русь за часів правління Володимира Великого (978-1015) та Ярослава Мудрого (1019-1054). Володимир значно розширив межі держави, приєднавши Червону Русь, захопив частину Литовських земель, Закарпаття,оволодів Корсунем у Криму. Ураховуючи розмір і могутність Київської Русі, її можна було класифікувати як імперію. Це була поліетнічна держава. Володимир реформує місцеве управління. Він ліквідує племінну автономію, усуває від влади місцеві династії і ставить замість них своїх синів або намісників (тисяцьких, посадників). Тим самим він зміцнив центральну владу і вплив своєї династії. За формою правління Київська Русь була монархією. Вся повнота влади зосереджувалась в руках князя. Значну роль в політ. Систему відіграє князівська дружина (регулярне військо). Володимир реформує язичницьку релігію, зводить її до 6 богів, але потім звертається до християнства. Йому імпонувала ідея, яку вже втілили у сусідніх державах: єдиний Бог в єдиній державі на чолі з єдиним правителем. Вибір впав на християнство у православному варіанті. У 988 році Володимир охрещує Русь. Введенням християнства Володимир підніс міжнародний авторитет Русі, сприяв поширенню культури в багатьох аспектах: архітектура, освіта, мораль. У програмі Володимира з хрещення Русі можна виділити такі напрямки:

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Писемні джерела	\|

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.522 сек.