Соціально-економічний розвиток українських земель у 14-16ст

Наприкінці 14 - у першій половині 16 ст на українських землях розвивалися землеробство, ремесла, торгівля, розбудовувалися старі й виникали нові села та міста. В землеробстві поряд з перелогом і двопіллям поширюється трипілля. З останнім пов'язані угноєння грунту та використання плуга і сохи (із залізними лемешами). Трипільна система й плугова оранка здебільшого застосовувалися в господарствах феодалів. Крім землеробства, розвивалися тваринництво, городницство, садовництво, бджільниство. Не втрачали важливого значення в господарському житті рибальство і мисливство. Промисли відігравали значну роль й у селянському господарстві: селяни виготовляли сукно і полотно, гончарний посуд, металеві, дерев'яні предмети для господарського та побутового вжитку тощо.

Протягом 14-15ст. на українських землях зростало велике феодальне землеволодіння - князівське й боярське - за рахунок захоплення пустищ, общинних земель, купівлі в інших власників, великокнязівських дарувань. Відбувався загальний наступ феодалів на селянські громади. Верховним власником усієї землі був великий князь (у Литві), але дарувати землі він міг лише за згодою "панів-Ради". Зростали й володіння православної церкви. Великокнязівський уряд надавав землі Києво-Печерському, київському Миколо-Пустинському та іншим монастирям. Маєтки київського метрополіта (метрополія була відновлена в 1458) розташовувалися на Київщині, Переяславщині, Чернігівщині. Монастирі багатіли й за рахунок відписувань, дарувань з боку князів та бояр. Великий князь, місцеві феодали-пани вели власне господарство. Центром вотчини був замок або двір, де розташовувалися житла для слуг і "черляді невольно", господарські будівлі - комори, стайні, хліви тощо. Орні та інші угіддя оброблялися челяддю та навколишніми залежними селянами. Наприкінці 14-у першій половині 15ст селянство становило основну масу населення українських земель. Воно зазнавало різних форм феодальної експлуатації, посилюваної протягом указаного періоду. Селяни сплачували натуральну і грошову ренту (чинш) феодалам, державні податки й відбували різні повинності на користь держави. Головним загальнодержавним податком на землях, загарбаних Литвою, була серебщина. З розвитком внутрішнього й зовнішнього ринку зростали потреба феодалів у грошах, і частина натуральної данини замінювалася на грошову. З середини 15ст. всі виплати і штрафи вже стягалися грошима. Отже, в силу різних причин, передусім через стихійність, перші масові селянські виступи 15- початку 16ст. зазнали поразки. Та незважаючи на це, в народі міцнішало прагнення до розподілу землі поміж тих, кто її обробляє, посилювалася боротьба проти національного і релігійного гноблення.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Культура КР, її вплив на економічну та духовну сфери життя	\|	Україна в складі Речу Посполітої: посилення соціально-економічного, національного і релігійного гніту.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.