Типологія управлінських рішень

Управлінське рішення (УР) - це результат аналізу, прогнозування, оптимізації, економічного обгрунтування і вибору альтернативи з множини варіантів для досягнення конкретної цілі управління.

Звичайно в прийнятті будь-якого рішення присутні різною мірою три аспекти (рис. 2.4): інтуїція, судження, раціональність.

Рис. 2.4. основа для управлінського рішення

При прийнятті інтуїтивного рішення ОПР ґрунтуються на власному відчутті того, що їхній вибір правильний. Правильність УР досягається завдяки можливості ОПР підсвідомо проникнути в суть розв'язуваної проблеми і зрозуміти її, при цьому ОПР не займається свідомим оцінюванням кожної альтернативи і не потребує глибокого розуміння ситуації.

УР, які базуються на судженнях,- це вибір, обумовлений знаннями чи досвідом. ОПР використовує минулий досвід і знання, щоб оцінити результати альтернативних варіантів рішення у даній ситуації. Базуючись на здоровому глузді, ОПР обирає успішну в минулому альтернативу.

Судження як основа для прийняття управлінських рішень є корисним, оскільки значна частина організаційних ситуацій має тенденцію повторюватись, а прийняте рішення в подібній ситуації принесло успіх (таке прийняття управлінського рішення (ПУР) характерне для запрограмованих рішень). Для рішень, прийнятих наоснові суджень, характерна висока швидкість та низька вартість його прийняття, оскільки таке рішення приймається у свідомості ОПР. Однак для прийняття рішення в новій, унікальній чи складній ситуації судження буває замало, бо в ОПР відсутній достатній досвід і знання, на яких може базуватися логічний вибір.

Недоліком процесу прийняття рішень на основі суджень може бути надмірна орієнтація ОПР на судження, оскільки такий процес втрачає свою інноваційну творчу компоненту. Водночас такий ПУР може втратити нову альтернативу, яка є ефективнішою, ніж попередні успішні рішення.

Пріоритет досвіду над новітніми знаннями характеризує такий підхід до ПУР. Досвід має дуже велике значення при розроблюванні і виборі УР. Рішення можна класифікувати за багатьма ознаками (рис. 2.5).

Умови, в яких приймаються рішення, досить суттєво впливають на якість прийнятих рішень.

За змістом: технічні - рішення стосуються об'єктивних факторів діяльності організацій: використання обладнання, технологій, прийомів роботи; економічні - об'єктом стають витрати, які несе організація, і результати, які вона може у підсумку отримати; соціальні - рішення, які приймаються щодо персоналу, його стану, умов праці, пільг.

За функціональним змістом: організаційні - рішення про становлення організацій, розподіл обов'язків, ієрархії; регулюючі - найчастіше приписують засоби здійснення тих чи інших дій у певних документах: правилах розпорядку, графіках роботи, нормах і нормативах; координуючі - мають в основному оперативний характер; типові приклади: надання слова на зборах, розподіл поточної роботи між виконавцями; контролюючі - слугують для оцінки тих або інших дій підлеглих і їх подальшого корегування.

За прогнозною ефективністю: ординарні - рішення, за якого ефективність витрат ресурсів на одиницю отриманого ефекту (результату) відповідає нормам і нормативам, прийнятих для організації (неефективні, раціональні, оптимальний); синергетичні - рішення, за яких ефективність витрат ресурсів на одиницю отриманого ефекту різко зростає, тобто ефект має явно виражений непропорційно зростаючий характер; асинергетичні - рішення, що призводять до непропорційного зниження ефективності системи і/або операції.

За часом дії: стратегічні - визначають головні шляхи розвитку організації; тактичні - конкретні засоби просування шляхом розвитку; перспективні - спрямовані на прийняття і реалізацію перспективних планів; поточні - приймаються відповідно до потреб сьогодення; оперативні - приймаються стосовно конкретного елемента нижнього рівня, наприклад, товару чи елемента системи; стабілізаційні - приймаються для забезпечення утримання організації, її підсистем у керованих або допустимих параметрах.

За ступенем обов'язковості виконання: директивні - приймаються вищими органами управління з приводу найбільш важливих проблем, обов'язкові для виконання; рекомендаційні - рішення приймаються дорадчими органами - комітетами або комісіями, їх виконання бажане, але не обов'язкове; орієнтуючі - як і директивні, призначені для низової ланки управління, однак діють в умовах свободи від центру.

За технологією прийняття: запрограмовані - результат реалізації визначеної послідовності кроків або дій, якправило, число можливих альтернатив обмежений і вибір повинен бути зроблений у межах напрямів, заданих організацією; незапрограмовані - рішення приймаються в неординарних ситуаціях і потребують індивідуального творчого підходу, що інтерпретує різноманітний досвід, дані спеціальних досліджень, мистецтво і інтуїція менеджера.

За кількістю варіантів: безальтернативні - приймаються у тому випадку, коли із становища є тільки один вихід; виникають у стандартних ситуаціях; бінарні - рішення передбачає два можливих варіанти, які можуть бути близькими або проміжними (альтернативними); багатоваріантні - передбачають кілька рівноправних варіантів, що приводять до отримання заданого результату; інноваційні - рішення приймається на основі штучного комбінування підходящих характеристик з тих рішень, які були у цілому відхилені.

За способом обґрунтування: інтуїтивні - базуються на припущенні ОПР про те, що його вибір правильний; досить високий ризик помилки; адаптивні - грунтуються на загальних знаннях, здоровому глузді і досвіді ОПР; передбачає здійснення дій, які в аналогічній ситуації у минулому були успішні.

За характером роботи над ними і кількістю учасників: одноосібні - приймаються і розробляються однією особою; колегіальні в свою чергу поділяються на: консультативні - приймаються на основі консультації з іншими (підлеглими, експертами) і на основі отриманих рекомендацій приймається одноособове рішення; спільні, - приймаються на основі спільного погодження усіх учасників на основі консенсусу, що склався у процесі його підготовки; парламентські - базуються на тому, що більшість залучених до нього осіб погоджуються з ним; потребує затвердження.

За терміном реалізації: неперервнодіючи; строкові; повторні; разові.

За методом обробки інформації: алгоритмічні; евристичні.

За числом критеріїв: однокритеріальні, багатокритеріальні.

За причиною виникнення: ситуаційні, за розпорядженням, програмні, ініціативні, сезонні.

За глибиною впливу: однорівневі, багаторівневі.

За характером прийняття: урівноважені, імпульсивні, інертні, ризиковані, обережні.

За формою: усні, письмові, кодовані.

Таким чином, використання механізмів тинологізації управлінських рішень за класифікаційними ознаками свідчить про розуміння учасниками рішення поставленого завдання. Зокрема, дає можливість визначити структуру та склад необхідної для розроблення рішення інформації, що, у свою чергу, сприяє зосередженню зусиль, оптимізації витрат часу і ресурсів при прийнятті управлінських рішень.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
ТЕМА 2 Основи прийняття управлінських рішень	\|	Цільова орієнтація управлінських рішень.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.015 сек.