Фінансова криза як дестабілізатор фінансової безпеки держави

Валютно-курсова політика та її вплив на економічні процеси

Валютно-курсова політика - складова грошово-кредитної і макроекономічної політики. Девальвація гривні є сприятливою для експортерів і розрахунків з внутрішніх боргів, ревальвація - сприяє діяльності імпортерів, надходженню іноземних інвестицій і здійсненню розрахунків із зовнішніх боргів.

Завданням валютно-курсової політики є забезпечення стабільної зовнішньої купівельної спроможності гривні, тобто підтримка її стабільного валютного курсу.

Валютно-курсова політика має такі основні складові:

■ режим курсоутворення;

■ підтримка валютних резервів центробанку на достатньому рівні;

■ валютне регулювання і валютний контроль.

Присутність НБУ на валютному ринку спрямована на згладжування амплітуди курсових коливань та захист гривні від спекулятивних атак. НБУ бере участь у валютних торгах, застосовує монетарні інструменти у поєднанні з методами валютного регулювання і валютного контролю, тобто валютно-курсову політику НБУ проводить в режимі регульованого плаваючого валютного курсу.

Міжнародні резерви НБУ на кінець2005 р. становили 19,4 млрд. дол. США (на кінець 2000 р. - 1,48 млрд. дол. США). За два роки резерви зросли більш ніж в три рази. А найпомітніше зростання обсягів міжнародних резервів НБУ мало місце в 2003 р. - до 6,94 млрд. дол. США. За міжнародною практикою, резерви центробанку повинні переважати квартальний обсяг імпорту. Україна має порівняно невеликі їх обсяги.

Фінансова криза — глибокий розлад фінансової системи держави, зумовлений економічними й політичними чинниками. До числа економічних, тих, що зумовлюють фінансову кризу, належать становище та рівень матеріального виробництва в державі. Висока вартість виробництва продукції, виконання робіт і надання послуг, яка зумовлена великою матеріало- і енергомісткістю виробництва, високими трудовими затратами, зменшує обсяги нагромаджень в економіці у формі прибутку, що призводить до скорочення фінансових можливостей самих підприємницьких структур, доходів держави й відповідно купівельної спроможності населення. Кризові явища у сфері фінансів можуть бути викликані трансформаційними процесами в економіці, тобто зміною моделі економічного розвитку, втратою конкурентоспроможності економіки.

Усі згадані вище явища врешті-решт негативно позначаються на обсягах виробництва валового внутрішнього продукту в державі й відповідно призводять до зменшення фінансових ресурсів, що обслуговують увесь відтворювальний процес.

Фінансова криза може бути зумовлена також політичними явищами. Це насамперед непомірні воєнні витрати, нераціональне й неефективне витрачання коштів державного бюджету та інших ланок бюджетної системи, наявність значних сум державного боргу як внутрішнього, так і зовнішнього.

Фінансова криза може бути зумовлена зовнішніми причинами, насамперед тими процесами, які проходять на світових фінансових ринках. Все вищесказане становить сукупність глибинних факторів. На поверхні явищ фінансова криза в кожній державі характеризується наявністю й величиною дефіциту бюджету та стабільністю національної грошової одиниці.

Дефіцит бюджету є причиною грошової емісії, яка викликає інфляційні процеси. Інфляція є причиною недовіри до національної валюти, бажання позбутися її шляхом обміну на стабільнішу іноземну валюту. За цих умов, якщо центральний банк держави не має достатньо резервів, аби задовольнити попит на іноземну валюту, відбувається знецінення національної грошової одиниці й відповідні втрати як на державному рівні, так і на рівні господарюючих суб'єктів і населення.

Рівень інфляції насамперед характеризує масштаби зниження платоспроможності населення та підприємницьких структур. Для покриття дефіциту бюджету урядові структури часто вдаються до введення нових податків, що теж зменшує платоспроможність населення й посилює кризові явища в економіці.

Про фінансові кризи у світовій економіці відомо упродовж трьох століть. Перші фінансові кризи, які дуже вплинули на розвиток світового господарства, було піддано науковому аналізу в середині XVIII століття. У цей час найзначнішою була викликана семилітньою війною (1756 - 1763 рр.) фінансова криза у Великобританії. У подальшому фінансові кризи охоплювали США під час Громадянської війни (1861 - 1865 рр.), Францію під час Великої французької революції (1789 - 1794 рр.), царську Росію під час Кримської війни (1853 - 1856 рр.).

Не можна не згадати про велику фінансову кризу 1929-1933 років, яка охопила всю систему світових фінансових зв'язків. Під час цієї кризи багато держав оголосили себе фінансовими банкрутами.

Глибина кризи залежить від того, як швидко інтелектуальні сили суспільства можуть її передбачити та вжити відповідних заходів щодо її усунення. Досвід майже трьох століть підтверджує, що фінансові кризи погано піддаються прогнозуванню, однак суспільство навчилося досить ефективно їх локалізувати. Якщо держава зуміє своєчасно скоротити видатки бюджету й зупинити спад виробництва, фінансова криза не матиме серйозного руйнівного впливу. Практика свідчить, що не завжди вдається вжити антикризових заходів, якщо перетинаються й суперечать між собою інтереси різних суспільних і політичних сил. Тоді криза стає затяжною й увесь її тягар лягає на доходи населення.

Фінансова криза в Україні має не тільки глибоке історичне коріння, залишене суспільству у спадок від тоталітаризму, а й грубі прорахунки та помилки, припущені в ході трансформаційних процесів.

Загальною причиною розладу фінансів в Україні є суттєвий спад виробництва внутрішнього валового продукту (ВВП) при загальному падінні фізичного обсягу товарної продукції та послуг, які до того ж неконкурентоспроможні.

У промисловості кожне друге підприємство є збитковим, у сільськогосподарському виробництві збиткових господарств понад 50 відсотків. Втратили рентабельність галузі машинобудування та металургії, легка промисловість.

За умов спаду виробництва на фінансах макрорівня позначається подальше послаблення фінансів мікрорівня. Відбувається загрозливе розбалансування між реальною структурою економіки, її якісними характеристиками (насамперед галузевим складом і рівнем переважаючих технологій) й основними макроекономічними регуляторами структурних та фінансових зв'язків - ціновими, грошовими, кредитними, бюджетними, податковими.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Вплив на державну фінансову безпеку чинників грошово-кредитної політики	\|	Органи державного управління фінансами в економічно розвинених країнах.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.