Логіко-лінгвістичні конструкції

Вище ми розглядали аргументативну конструкцію як засіб впливу на погляди й поводження реципієнта. Діяльність по побудові такого роду конструкцій припускає співвіднесення її елементів з реальністю, їхню гносеологічну оцінку самим аргументатором. При цьому метою побудови аргументативної конструкції може виявитися виведення істинності тези із істинних підстав.

Очевидно, що в цьому випадку аргументація має ту ж мету, що й доведення. Зрозуміло, дана мета не є інваріантною для аргументації. Нерідко аргументор прагне обґрунтувати тезу лише з деяким ступенем імовірності, а іноді й зовсім ввести в оману реципієнта. Таким чином, розглядаючи аргументацію й доведення як діяльність, у плані цілей, об'єктів і суб'єктивної схеми цієї діяльності, ми доходимо висновку, що доведення може бути витлумачене як особливий випадок аргументації. Беручи до уваги засоби, використовувані в ході аргументації й доведення, ми не можемо не помітити, що й ті й інші реалізуються в певних логіко-лінгвістичних конструкціях, які мають між собою багато загального, а іноді й збігаються. Труднощі при порівнянні результатів доведення й аргументації виникають у зв'язку із ситуацією, що звичайно описується словами «довів, але не переконав». У такий спосіб характеризують ситуацію в тих випадках, коли суб’єкт діяльності представив логіко-лінгвістичну конструкцію, що ми оцінюємо як таку, що містить доведення, але яка, однак, не приймається, не визнається як доведення тими, кому вона адресована. Тут проявляється адресність доведення як діяльності.

Суб’єкт доведення обґрунтував довів щось «нам», але не довів для «них». Логіко-лінгвістична конструкція, що є доведенням «для нас», не є доказом «для них». Разом з тим ми розглядаємо доведення як таке, що має самодостатню цінність, що не залежить від того, що певна аудиторія його не приймає. Ми можемо пояснити це неприйняття невдалим вибором аудиторії, її непідготовленістю, недостатньо прозорим викладом. Тому, говорячи про успішність доказу, варто розрізняти успішність у досягненні двох цілей: по-перше, у побудові логіко-лінгвістичної конструкції із істинними засновками, висновком і логічно правильним зв'язком між ними й, по-друге, у досягненні прийняття цієї конструкції тією аудиторією, який вона адресована. Успішність доведення в першому сенсі ще не гарантує його успішності в другому сенсі. Доведення, безуспішне в другому сенсі, ми вважаємо безуспішною, недієвою аргументацією, але все-таки аргументацією.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Аргументативні конструкції	\|	Прагма-діалектичний підхід до аргументації

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.001 сек.