• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Перевірка емісії та обігу цінних паперів

На сучасному етапі радикальних реформ, які здійснюються в Україні, особливої ваги набувають питання розвитку ринку цінних паперів. Фондовий ринок є багатофункціональною системою, яка сприяє акумулюванню капіталу для інвестицій у виробничу і соціальну сфери, структурній перебудові економіки, позитивній динаміці соціальної структури суспільства, підвищенню достатку громадян за рахунок володіння і вільного розпорядження цінними паперами, підготовленості населення до ринкових відносин. Формування в Україні централізованого фондового ринку дозволить досягти значного економічного ефекту і водночас стане на перешкоді розвитку негативних процесів в економічній та соціальній сферах.

З розвитком ринкових відносин в економічному житті країни все ширше входять в обіг різні види цінних паперів. Але зростання обсягів операцій на ринку цінних паперів України не в повній мірі забезпечується розробкою надійних ринкових регуляторів та механізмів контролю.

Згідно з Законом України "Про цінні папери і фондову біржу", цінні папери - це грошові документи, які засвідчують право володіння або відносини позики, визначають взаємовідносини між особою, яка їх випустила, та їхнім власником і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або відсотків, а також можливість передачі грошових та інших прав, що випливають з цих документів, іншим особам.

Виготовлення і використання цінних паперів у підприємницькій діяльності регулюються Законом України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" та нормативно-правовими актами, виданими Кабінетом Міністрів України, Національним банком і Міністерством фінансів України, а також Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Згідно з чинним законодавством в Україні можуть випускатися та обертатися такі види цінних паперів:

o акції;

o облігації внутрішніх державних і місцевих позик;

o облігації підприємств;

o державні казначейські білети;

o ощадні сертифікати;

o векселі;

o приватизаційні папери (термін дії яких закінчився).

Основними завданнями аудиту цінних паперів є перевірка законності їх випуску, реєстрації, обігу, використання та зберігання, правильності нарахування дивідендів і відсотків їхнім користувачам, додержання законодавства щодо їх оподаткування.

Підприємство має право на випуск акцій і облігацій з моменту реєстрації цього випуску в Державній комісії з питань цінних паперів та фондового ринку. Залежно від цього на першому етапі аудиту емісії цінних паперів слід перевірити наявність на підприємстві відповідних свідоцтв про реєстрацію випуску акцій та облігацій.

Для отримання свідоцтва на випуск акцій товариства повинні подати до реєструвального органу такі документи:

1) заяву про реєстрацію інформації про емісію акцій;

2) нотаріально засвідчену копію установчого договору (у разі здійснення першої емісії);

3) інформацію про емісію акцій акціонерного товариства, до якої мають бути включені:

а) характеристика емітента, а саме: повне найменування; місцезнаходження; номери телефону та телефаксу; дата заснування; предмет діяльності; відомості про статутний фонд (загальний обсяг, фактично сплачений статутний фонд); чисельність службовців (станом на перше число поточного кварталу); чисельність акціонерів;

б) баланс, звіт про фінансові результати та їх використання. Відповідні дані з балансів та звіту про фінансові результати мають бути наведені на початку й у кінці року, який передував поточному, а також на початку поточного кварталу;

в) дані про членів виконавчого органу, голову ради (спостережної ради товариства), голову ревізійної комісії та головного бухгалтера і, перш за все, прізвище, ім'я та по батькові, рік народження, освіта, кваліфікація, виробничий стаж, стаж роботи на даній посаді;

г) можливі фактори ризику в діловій діяльності емітента (наявність боргів та збитків, загроза банкрутства, можлива реорганізація емітента, залежність від коливання курсу іноземних валют під час виконання договорів із закордонними партнерами, наявність у керівництва емітента конфліктних інтересів, можливість проведення страйків, великі витрати майбутніх періодів, здійснення ризикованих операцій, можливість невиконання договорів та інше);

д) опис ділової діяльності емітента, насамперед інформаційні відомості про виробництво, реалізацію, наукові дослідження та інвестиції станом на перше число поточного кварталу;

е) дані про емісію цінних паперів:

o дата і номер рішення (протоколу) про емісію акцій;

o найменування органу, який прийняв рішення;

o загальна номінальна вартість акцій, на які планується здійснити підписку;

o мета використання фінансових ресурсів, залучених від емісії (конкретні обсяги та напрями використання);

o кількість акцій за типами і категоріями (іменні або на пред'явника, прості та привілейовані);

o форма випуску акцій (документальна або бездокументна);

o перелік засновників із зазначенням кількості, типу і категорій акцій, якими вони володіють;

o права, що надаються власникам простих та привілейованих акцій;

o номінальна вартість акцій;

o серії та порядкові номери акцій;

o адреси місць, дати початку та припинення підписки на акції;

o запланований курс продажу акцій;

o відомості про ринкові вартості акцій за додаткової емісії (окремо на біржах, позабіржових товарно-інформаційних системах та позабіржовому ринку);

o докладний опис порядку підписки на акції та їх оплату із зазначенням найменування банківської установи та номера поточного рахунка, на який має бути внесена плата за акції;

o найменування торговця цінними паперами (якщо емітент користується його послугами);

o відомості про умови договору з торговцем цінними паперами із зазначенням суми винагороди торговця;

o дії в разі перевищення (недосягнення) рівня запланованої підписки на акції або дострокового її завершення (згідно з рішенням про емісію акцій);

o терміни, порядок та адреси місць виплати дивідендів за підсумками року;

є) перелік і результати попередніх емісій цінних паперів із зазначенням свідоцтва про реєстрацію випуску цінних паперів та органу, що видав відповідне свідоцтво;

ж) кількість акцій, які перебувають у власності членів виконавчого органу, та перелік осіб, частки яких у статутному фонді перевищують 5 %;

з) відомості про реєстратора, а в разі, коли емітент не користується послугами реєстратора, зазначення номера дозволу на ведення власного реєстру;

й) відомості про депозитарії цінних паперів із зазначенням назви, адреси та номера дозволу на здійснення депозитарної діяльності (у разі запланування бездокументарної форми випуску акцій).

Уся інформація про емісію акцій подається реєструвальному органу в 2-х примірниках і повинна бути прошнурована та засвідчена підписом керівника та печаткою емітента, підписами та печатками торговця цінними паперами та суб'єкта підприємницької діяльності, який брав участь у підготовці інформації про емісію акцій (якщо емітент користується послугами останніх), а також підписами та печатками аудитора (аудиторської фірми). Усі ці відомості підлягають ретельній перевірці у ході ревізії емісії акцій.

Копію договору з торговцем цінними паперами щодо розміщення акцій, на які планується підписка, із зазначенням номера чинного дозволу на діяльність щодо випуску та обігу цінних паперів (якщо емітент користуватиметься його послугами).

Копії свідоцтв про реєстрацію попередніх випусків цінних паперів.

Висновок аудитора (аудиторської фірми) щодо спроможності засновників - юридичних осіб сплатити відповідні внески до статутного фонду (за першої емісії акцій).

У процесі перевірки аудитор особливу увагу має звернути на наявність у засновників акціонерного товариства вільних власних коштів у кількості, необхідній для внеску до статутного фонду, тому що згідно з чинним законодавством підприємства та організації можуть придбати акції тільки за рахунок власних коштів. Акції можуть бути видані одержувачу (покупцеві) тільки після повної сплати їхньої вартості.

За емісії акцій у бездокументній формі звіт про наслідки підписки також засвідчується відповідною депозитарною установою. Як відомо, депозитарна діяльність включає надання послуг щодо зберігання цінних паперів незалежно від форми їх випуску, відкриття та ведення рахунків у цінних паперах, обслуговування операцій на цих рахунках та обслуговування операцій емітента з випущеними ним цінними паперами. Аудитор також має перевірити, щоб інформація про емісію акцій була надрукована в засобах масової інформації.

Аудитору слід пам'ятати, що закрите акціонерне товариство може здійснювати випуск тільки іменних акцій, а перехід прав власності на акції закритого акціонерного товариства має супроводжуватися внесенням відповідних змін до установчих документів.

Під час реорганізації закритого акціонерного товариства у відкрите номінальна вартість і кількість акцій відкритого акціонерного товариства, створеного із закритого через реорганізацію, повинна дорівнювати номінальній вартості і кількості акцій закритого акціонерного товариства на момент прийняття рішення щодо його реорганізації.

Аналогічним способом здійснюється реєстрація випуску та інформація про емісію облігацій підприємств.

Аудитор також має перевірити, щоб емітент не менше одного разу на рік інформував громадськість про свій господарсько-фінансовий стан та результати діяльності (друкував свій річний звіт).

Річний звіт емітента публікується не пізніше ніж через дев'ять місяців наступного за звітним року, і направляється утримувачам іменних акцій реєструвальному органу. Річний звіт має містити такі дані про емітента:

інформацію про результати господарювання за попередній рік;

основні відомості про додатково випущені цінні папери;

обґрунтування змін у персональному складі посадових осіб;

річний баланс підприємства та довідку про фінансовий стан, засвідчені аудитором (аудиторською фірмою).

У зв'язку з опублікуванням недостовірних даних про нього, які можуть вплинути на вартість цінних паперів, емітент зобов'язаний протягом двох робочих днів вжити заходів щодо спростування цієї інформації.

Важливим етапом аудиту обігу цінних паперів є перевірка ведення реєстру власників іменних цінних паперів. Діяльність щодо ведення такого реєстру здійснює емітент або реєстратор. Якщо кількість власників іменних цінних паперів емітента перевищує 500 (максимальну для самостійного ведення реєстру), емітент зобов'язаний доручити ведення реєстру реєстратору шляхом укладання відповідного договору. Реєстратор має бути юридичною особою зі штатною чисельністю не менше трьох працівників, які безпосередньо займаються реєстраційною діяльністю. Якщо емітент веде власний реєстр самостійно, для нього достатньо одного працівника, який буде вести безпосередньо реєстр власників іменних паперів. Ці працівники повинні бути атестовані, мати відповідні кваліфікаційні сертифікати від Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку. Аудитор повинен перевірити порядок ведення реєстру іменних цінних паперів у емітента (наявність атестованого працівника чи наявність договору з реєстратором).

Договір на ведення реєстру емітент може укласти лише з одним реєстратором. Частка емітента цінних паперів у статутному фонді реєстратора не може перевищувати 10 %. Договір з реєстратором не знімає з емітента відповідальності за виконання обов'язків, що випливають з угод щодо цінних паперів.

Згідно з чинним законодавством професійна діяльність на ринку цінних паперів, у т. ч. посередницька діяльність з випуску та обігу цінних паперів, здійснюється юридичними та фізичними особами виключно на підставі спеціальних дозволів (ліцензій). Окремим видом професійної діяльності є торгівля цінними паперами.

Професійною діяльністю на ринку цінних паперів слід вважати:

для фізичних осіб - придбання ними цінних паперів від свого імені та за свій рахунок внаслідок цивільно-правових угод та наступної відчуженості цих паперів протягом календарного року, якщо обсяг (визначений залежно від номінальної вартості цінних паперів) перевищує суму, еквівалентну 1000 неоподаткованим мінімумам доходів громадян;

для юридичних осіб - придбання ними внаслідок цивільно-правових угод цінних паперів та їх похідних, наступну відчуженість цих паперів протягом календарного року після їх отримання, якщо загальний оборот з обігу за цими угодами перевищує суму, еквівалентну 10000 неоподаткованим мінімумам доходів громадян.

Аудитор має перевірити наявність відповідних ліцензій у осіб, які займаються професійною діяльністю на ринку цінних паперів. Ліцензію на торгівлю цінними паперами можуть отримати акціонерні товариства, статутний фонд яких сформовано за рахунок виключно іменних акцій товариства з обмеженою відповідальністю, з додатковою відповідальністю, повні та командитні товариства, для яких операції з цінними паперами є виключним видом їхньої діяльності (далі - торговці цінними паперами).

Торговці цінними паперами мають право здійснювати такі види діяльності:

діяльність з випуску цінних паперів;

комісійну діяльність з цінними паперами;

комерційну діяльність з цінними паперами.

Окрім того, вони мають право надавати консультації власникам цінних паперів та здійснювати іншу діяльність, пов'язану з обігом цінних паперів.

Для отримання ліцензії товариство має подати до Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку такі документи:

заяву про видачу дозволу;

копію рішення про державну реєстрацію;

нотаріально засвідчені копії статуту та установчого договору;

список усіх засновників, акціонерів та учасників товариства з відомостями про їх частку у статутному фонді товариства;

список усіх підприємств, організацій, господарчих товариств, фірм, банків, у яких товариство виступає засновником, акціонером або учасником;

список керівного складу товариства;

список працівників, які будуть безпосередньо займатися операціями з випуску та обігу цінних паперів, атестованих як фахівці з питань торгівлі цінними паперами, що мають кваліфікаційні посвідчення встановленого зразка;

відомості про накладені на товариство санкції за господарські правопорушення органами державної влади та судом протягом трьох років до моменту подачі заяви чи з моменту створення із зазначенням органу, який наклав санкцію; причини накладення санкції, вид і розмір санкції, ступінь виконання санкції до моменту подачі заяви;

відомості про наявність техніки, необхідної для здійснення випуску та обігу цінних паперів, - засобів зв'язку (телефону, факсу) та обробки інформації (комп'ютера);

копію платіжного доручення про внесення плати за видачу дозволу.

Усі ці відомості та відомості про сплату статутного фонду товариства мають бути засвідчені в аудиторському висновку, вимоги до якого визначені додатком до Порядку видачі дозволу на здійснення діяльності з випуску та обігу цінних паперів як виключної діяльності.

Діяльність, пов'язана із зберіганням і обслуговуванням цінних паперів та операцій емітента щодо випущених ним цінних паперів, обліком прав власності на них, здійснюється на підставі: договору про відкриття рахунка цінних паперів, який укладається власником цінних паперів з обраним ним зберігачем; депозитарного договору, який укладається між зберігачем і депозитарієм або договору про обслуговування емісії цінних паперів, який укладається між емітентом та обраним депозитарієм.

Депозитарій - юридична особа, що створюється у формі відкритого акціонерного товариства, учасниками якого є не менше ніж десять зберігачів і яка здійснює виключно депозитарну діяльність. При цьому, частка одного учасника в статутному фонді депозитарію не може перевищувати 25 % цього фонду.

Кліринг та розрахунки за умовами щодо цінних паперів здійснюються виключно депозитаріями, які забезпечують поставку цінних паперів на рахунки зберігачів у депозитарій з одночасною оплатою грошових коштів на рахунках зберігачів. Кліринг - це отримання, звірка та поточне оновлення інформації, підготовка бухгалтерських та облікових документів, необхідних для виконання угод щодо цінних паперів, визначення взаємних зобов'язань, що передбачає взаємозалік, забезпечення та гарантування розрахунків за угодами щодо цінних паперів. З метою здійснення клірингу та розрахунків за цими угодами депозитарій має одержати відповідний дозвіл.

Аудитор має перевірити наявність договорів між емітентом та власником цінних паперів та депозитарієм на діяльність, пов'язану із зберіганням і обігом цінних паперів, обліком прав власності на них. А також він повинен переконатися у наявності відповідного дозволу в депозитарії на проведення клірингу та розрахунків за угодами щодо цінних паперів.

Операції з торгівлі цінними паперами здійснюються, як правило, на фондовій біржі, хоча вторинний ринок цінних паперів може бути і позабіржовим. Контроль за діяльністю фондових бірж здійснюють уповноважені представники Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку. Методика ж проведення ревізії фондових бірж як фінансових посередників виходить за рамки даної роботи.

Ощадний сертифікат - це письмове свідоцтво банку про депонування грошових коштів, яке засвідчує право вкладника на одержання після встановленого строку суми депозиту та відповідних відсотків. Ощадні сертифікати можуть бути строкові (під певний договірний відсоток) чи до запитання, іменні або на пред'явника. Іменні сертифікати обігу не підлягають, а їхній продаж (відчуження) іншим особам є недійсним.

Підприємства і громадяни можуть купувати ощадні сертифікати тільки за рахунок власних коштів. Прибуток від ощадних сертифікатів виплачується під час подання їх для оплати у банк, який їх випустив. У разі, коли власник строкового сертифікату вимагає дострокового повернення депонованих коштів, йому виплачується знижений відсоток, рівень якого визначають на договірних умовах, під час внесення депозиту.

Під час аудиту слід перевірити наявність у сертифікатів таких обов'язкових реквізитів: найменування цінного паперу - " ощадний сертифікат", найменування банку, що його випустив;

порядковий номер сертифіката; дату його випуску; суму депозиту; строк вилучення вкладу (для строкового сертифікату); найменування або ім'я утримувача сертифікату (для іменного сертифікату); підпис керівника банку або іншої уповноваженої на це особи. Слід також перевірити джерела придбання ощадних сертифікатів та обов'язковість включення отриманих за ними відсотків до складу доходу, що підлягає оподаткуванню.

Казначейські зобов'язання України - це вид цінних паперів на пред'явника, що розміщуються виключно на добровільних засадах серед населення. Вони засвідчують внесок коштів їх власників до бюджету та дають право на одержання фінансового доходу.

Випускаються такі види зобов'язань Державного казначейства України:

довгострокові - від 5 до 10 років;

середньострокові - від 1 до 5 років;

короткострокові - до одного року.

Рішення про випуск, умови випуску та виплату доходів за довгостроковими зобов'язаннями приймає Кабінет Міністрів України, за короткостроковими - Міністерство фінансів України. Кошти від реалізації казначейських зобов'язань направляються на покриття поточних видатків державного бюджету.

Тому основним завданням аудиту казначейських зобов'язань є перевірка цільового використання коштів, залучених від випуску цього виду цінних паперів.

5.4 Перевірка розрахунків з бюджетом та державними цільовими фондами

Основним джерелом доходів бюджетів усіх рівнів є податкові надходження. Причому, обов'язок сплати податків і зборів у порядку і розмірах, встановлених законом, закріплений у статті 67 Конституції України. Законом України "Про систему оподаткування" встановлено, що в нашій державі існують два види податків і зборів (обов'язкових платежів): загальнодержавні та місцеві.

До загальнодержавних належать такі податки і збори (обов'язкові платежі):

податок на додану вартість;

акцизний збір;

податок на прибуток підприємств;

податок на доходи фізичних осіб (прибутковий податок з громадян);

мито;

державне мито;

податок на нерухоме майно (нерухомість);

плата (податок) за землю;

рентні платежі;

податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів;

податок на промисел;

збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету;

збір за спеціальне використання природних ресурсів;

збір за забруднення навколишнього природного середовища;

збір до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення (скасований Указом Президента України № 857 від 07.08.98 р. з 1 січня 1999 р);

збір на обов'язкове соціальне страхування;

збір на обов'язкове державне пенсійне страхування;

збір до Державного інноваційного фонду;

плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності;

збір на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних доріг загального користування (встановлюється окремими законодавчими актами України);

збір на розвиток виноградарства, садівництва та хмелярства (встановлений Законом України з 1 липня 1999 р).

До місцевих податків і зборів (обов'язкових платежів) належать:

o податок з реклами;

o комунальний податок;

o готельний збір;

o збір за припаркування автотранспорту;

o ринковий збір;

o збір за видачу ордера на квартиру;

o курортний збір;

o збір за участь у бігах на іподромі;

o збір за виграш на бігах на іподромі;

o збір з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі;

o збір за право використання місцевої символіки;

o збір за право проведення кіно- і телезйомок;

o збір за проведення місцевого аукціону, конкурсного розпродажу і лотерей;

o збір за проїзд по території прикордонних областей автотранспорту, що прямує за кордон;

o збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг;

o збір із власників собак.

На першому етапі аудиту розрахунків з бюджетом слід встановити, платником яких податків і зборів є підприємство, яке перевіряється. Якщо підприємство не сплачує будь-яких податків та зборів, аудитор має переконатися, що такі дії точно узгоджуються з чинним законодавством України.

Згідно з законом України "Про систему оподаткування" ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита, і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування. Місцеві податки і збори, механізм справляння та порядок їх сплати встановлюються сільськими, селищними, міськими радами відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, установлених законами України, крім збору за проїзд по території прикордонних областей автотранспорту, що прямує за кордон, який встановлюється обласними радами. Детально розкрити методику перевірки всіх нюансів розрахунків підприємства з бюджетом щодо встановлених обов'язкових податків і зборів в рамках даного посібника не є можливим. Деякі питання справляння податків і зборів та методики перевірки об'єктів оподаткування наведені в інших розділах посібника.

Але під час перевірки розрахунків з бюджетом контролеру слід пам'ятати, що джерела сплати податків і зборів встановлюються виключно відповідними законами про податки.

Державні та інші цільові фонди, які не передбачені чинним законодавством, мають своїм джерелом виключно прибуток підприємств, який залишається після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів). Податки і збори, які відповідно до законів включаються до ціни товарів (робіт, послуг) або відносяться на їх собівартість, сплачуються незалежно від результатів фінансово-господарської діяльності підприємства.

Зміни і доповнення до законів України про оподаткування стосовно пільг, ставок податків і зборів (обов'язкових платежів), механізму їх сплати мають вноситися не пізніше, ніж за шість місяців до початку нового бюджетного року і набирають чинності з початку нового бюджетного року. Оскільки це положення в Україні постійно порушується, аудитор повинен ретельно слідкувати за змінами чинного податкового законодавства та враховувати їх під час проведення перевірок розрахунків підприємства з бюджетом.

З метою оприлюднення офіційного розуміння окремих положень податкового законодавства центральним податковим органом України можуть надаватися податкові роз'яснення. Усі податкові роз'яснення, що мають загальний характер або стосуються значного числа платників податків, підлягають оприлюдненню із дотриманням правил комерційної або банківської таємниці. Але податкове роз'яснення не має сили нормативно-правового акту.

Центральний податковий орган зобов'язаний видавати та оприлюднювати письмові роз'яснення норм законодавства, які стосуються усіх аспектів оподаткування окремим податком, збором (обов'язковим платежем) у спосіб, доступний для ознайомлення з ними більшості їх платників. Під час введення нового податку, збору (обов'язкового платежу) або прийнятті змін до порядку справляння існуючих центральний податковий орган зобов'язаний роз'яснити їх платникам, використовуючи засоби масової інформації або інші доступні для таких платників способи доступу до зазначеної інформації, включаючи візити працівників контролюючих органів (не пов'язані із здійсненням податкових перевірок) до платників податків і зборів (обов'язкових платежів) з метою роз'яснення положень нового порядку.

Будь-які відповіді на запити платника податків, які надаються іншими податковими органами або контролюючими органами, а не центральним податковим органом, мають виходити із змісту роз'яснень, наданих центральним податковим органом, а за відсутності останніх - мають сприйматися платниками податків як рекомендації.

Платник податків може оскаржити в суді (господарському суді) рішення контролюючого органу або органу стягнення щодо видання інструкцій чи податкових роз'яснень (у 7. ч. форм обов'язкової податкової звітності, далі - податкових роз'яснень), які, за висновком такого платника податків, суперечать нормам або змісту відповідного податку, збору (обов'язкового платежу). Визнання судом (господарським судом) інструкції або податкового роз'яснення податкового органу (незалежно від їх реєстрації у Міністерстві юстиції України) недійсним є підставою для використання зазначеного рішення всіма платниками податків з моменту прийняття такого судового рішення, а також для відповідної зміни положень інструкцій чи роз'яснень контролюючих органів з цього питання. Зазначене рішення суду (господарського суду) набирає чинності з моменту його прийняття та повинно бути оприлюднене за рахунок сторони, що програла спір (була визнана винною) протягом ЗО календарних днів з моменту прийняття такого судового рішення.

Підприємство, як правило, самостійно обчислює суму платежів до бюджету та подає контролюючому органу декларацію, розрахунок податку чи збору у строки, встановлені законодавством. Контролюючий орган приймає податкову декларацію, розрахунок без перевірки зазначених у них показників.

Відображаються обчислені зобов'язання підприємства перед бюджетами та державними цільовими фондами на рахунку "Розрахунки з бюджетом", в якому для обліку кожного податку та збору відкривається окремий субрахунок. Аудитор має перевірити відповідність залишків на цьому рахунку даним балансу підприємства на початок і кінець звітного періоду, а також відповідність підсумкових оборотів суми з субрахунків, які входять до складу синтетичного рахунка "Розрахунки з бюджетом".

Кредитові обороти кожного субрахунку повинні підтверджуватися відповідними розрахунками та деклараціями з кожного

податку та збору (обов'язкового платежу). При цьому аудитор має перевірити достовірність бази оподаткування щодо кожного виду податків і зборів, ставки та пільги, які застосовуються на підприємстві, та їх відповідність чинному законодавству.

Під час перевірки дебетових оборотів кожного субрахунку аудитору необхідно звернути увагу на своєчасність та повноту перерахування податків і зборів до бюджету.

Джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у т. ч. отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна і немайнових цінностей, випуску цінних паперів, у т. ч. корпоративних прав, отримані у позику (кредит).

Особливу увагу аудитор повинен приділити фактам примусового стягнення активів платника податків в рахунок його податкових зобов'язань та перевірити відповідність чинному законодавству цих процедур.

Як відомо, з метою захисту інтересів бюджетних споживачів активи платника податків, що має податковий борг, передаються у податкову заставу. Податковим боргом (недоїмкою) вважається податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), узгоджене з платником податків або встановлене судом (господарським судом), але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Право податкової застави виникає у разі:

неподання або несвоєчасного подання платником податків податкової декларації - з першого робочого дня, наступного за останнім днем строку, встановленого законом про відповідний податок, збір (обов'язковий платіж) для подання такої податкової декларації;

несплати у строки суми податкового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, наступного за останнім днем зазначеного строку;

несплати у строки суми податкового зобов'язання, визначеної контролюючим органом, - з дня, наступного за останнім днем граничного строку такого погашення, визначеного у податковому повідомленні.

Право податкової застави не потребує письмового оформлення.

У разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Податкові вимоги надсилаються:

а) перша податкова вимога - не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Вона містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків, про обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк;

б) друга податкова вимога - не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки. Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з метою їх продажу.

Податкові вимоги повинні містити, крім вказаних вище відомостей, посилання на підстави їх виставлення; суму податкового боргу, належного до сплати, пені та штрафних санкцій; перелік запропонованих заходів для забезпечення сплати суми податкового боргу.

Податкова вимога вважається надісланою (врученою) юридичній особі, якщо її передано посадовій особі даного підприємства особи під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Аудитор має перевірити, чи платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, повідомив письмово наступних кредиторів про таку податкову заставу та про характер і розмір забезпечених цією заставою зобов'язань.

Ретельній перевірці також підлягають операції платника податків, активи якого перебувають у податковій заставі, які підлягають письмовому узгодженню з податковим органом, а саме операції з:

продажу, інших видів відчуження або оренди (лізингу) нерухомого та рухомого майна, майнових чи немайнових прав, за винятком майна, майнових та немайнових прав, які використовуються у підприємницькій діяльності платника податків (інших видах діяльності, які за умовами оподаткування прирівнюються до підприємницької), а саме готової продукції, товарів і товарних запасів, робіт та послуг за їх звичайними цінами;

використання об'єктів нерухомого чи рухомого майна, майнових чи немайнових прав, а також коштів з метою здійснення прямих чи портфельних інвестицій, також цінних паперів, які засвідчують відносини боргу, надання гарантій, поручительств, уступки вимозі та переведення боргу, виплату дивідендів, розміщення депозитів або надання кредитів;

ліквідації об'єктів нерухомого або рухомого майна, за винятком їх ліквідації внаслідок обставин непереборної дії (форс-мажорних обставин), або відповідно до рішень органів державного управління.

Надання майна, що перебуває у податковій заставі, у наступну заставу або його використання з метою забезпечення чинної чи майбутньої вимоги третіх осіб не дозволяється.

У разі здійснення операцій, зазначених вище, без отримання попередньої згоди податкового органу, посадова особа такого платника податків чи фізична особа, яка прийняла зазначене рішення, несуть відповідальність, встановлену законодавством України за умисне ухилення від оподаткування.

З метою своєчасного узгодження операцій з активами платника податків керівник податкового органу призначає з числа службових осіб такого податкового органу податкового керівника. Для узгодження окремої цивільно-правової операції платник податків подає податковому керівникові запит, у якому роз'яснюється зміст операції та фінансово-економічні наслідки її проведення. Податковий керівник має право видати припис про заборону здійснення такої операції, якщо за його висновками цінові умови та форми розрахунку за такою операцією призведуть до зменшення спроможності платника податків вчасно або у повному обсязі погасити податковий борг. Зазначений припис має бути затверджений керівником відповідного податкового органу. У разі, коли припис не видається протягом десяти робочих днів з моменту надходження зазначеного запиту, операція вважається узгодженою.

Виключним способом забезпечення можливості погашення податкового боргу підприємства є адміністративний арешт його активів.

Арешт активів може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин:

а) платник податків порушує правила відчуження активів;

б) фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон;

в) платника податків, який отримав податкове повідомлення або має податковий борг, визнано неплатоспроможним за зобов'язаннями іншими, ніж податкові, крім випадків, коли стосовно такого платника податків запроваджено мораторій на задоволення вимог кредиторів у зв'язку з порушенням щодо нього провадження у справі про банкрутство;

г) платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для ЇЇ проведення або від допуску посадових осіб податкового органу до обстеження приміщень, що використовуються для одержання доходів або пов'язані з отриманням інших об'єктів оподаткування, електронних контрольно-касових апаратів, комп'ютерних систем, які застосовуються для розрахунків за готівку або з використанням карток платіжних систем, вагокасових комплексів, систем та засобів штрихового кодування;

д) відсутні свідоцтва про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, спеціальні дозволи (ліцензії) на її здійснення, торгові патенти, сертифікати відповідності електронних контрольно-касових апаратів, комп'ютерних систем;

е) відсутня реєстрація особи як платника податків в органі державної податкової служби, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до закону, чи коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, здійснює дії з переведення активів за межі України, їх приховування чи передачі іншим особам.

Арешт активів полягає у забороні чинити платником податків будь-які дії щодо своїх активів, які підлягають такому арешту, крім дій для їх охорони, зберігання та підтримання у належному функціональному та якісному стані. Арешт може бути накладеним на будь-які активи юридичної особи, а для фізичної особи - на будь-які її активи, крім тих, що не підлягають арешту згідно із законодавством.

Арешт активів може бути повним або умовним.

Повним арештом активів визнається виключна заборона платнику податків на реалізацію прав розпоряджатися або користуватися своїми активами з їх тимчасовим вилученням або без такого. За вилучення активів ризик, пов'язаний з їх зберіганням або втратою їх функціональних чи споживчих якостей, покладається на орган, який прийняв рішення про таке вилучення.

Умовним арештом активів визнається обмеження платника податків щодо реалізації прав власності на такі активи. Таке обмеження обумовлює обов'язкове попереднє отримання дозволу від керівника відповідного податкового органу на здійснення платником податків будь-якої операції з такими активами. Зазначений дозвіл може бути наданий керівником податкового органу, якщо за його висновком здійснення платником податків визначеної операції не призведе до збільшення його податкового боргу або до зменшення ймовірності його погашення.

За поданням відповідного підрозділу податкової міліції керівник податкового органу (його заступник) може прийняти рішення про застосування арешту активів платника податків, яке надсилається:

а) банкам, обслуговуючим платника податків, з вимогою тимчасового зупинення видаткових операцій за рахунками такого платника податків (якщо платником податку є банк - з вимогою зупинення видаткових операцій за власними рахунками), крім операцій з:

o погашення податкових зобов'язань та податкового боргу;

o сплати боргу за виконавчими документами чи за задоволеними претензіями у порядку доарбітражного врегулювання спорів, якщо такі виконавчі документи або претензії набули юридичної сили до моменту виникнення права податкової застави;

б) платнику податків з вимогою тимчасової заборони відчуження його активів;

в) іншим особам, у володінні, розпорядженні або користуванні яких перебувають активи такого платника податків, з вимогою тимчасової заборони їх відчуження.

Арешт може бути накладено на активи строком до 96 годин від часу підписання відповідного рішення керівником податкового органу (його заступником). Зазначений термін не може бути продовжений в адміністративному порядку, у т. ч. за рішенням інших державних органів, за винятком випадків, коли власника заарештованих активів не встановлено (не виявлено), - у цьому випадку такі активи перебувають під режимом адміністративного арешту протягом строку, визначеного законодавством з метою визнання їх безхазяйними, або у разі, коли відповідні активи є такими, що швидко псуються, - протягом граничного строку, визначеного законодавством, після якого вони підлягають продажу.

Функції виконавця рішення про арешт активів платника податків покладаються на податкового керівника або іншого працівника податкового органу, призначеного його керівником (його заступником). Виконавець:

o надсилає рішення про арешт активів;

o організовує опис активів платника податків;

o організовує вилучення оригіналів первинних фінансово-господарських та бухгалтерських документів, складає їх опис, що має скріплюватися підписами посадової особи податкового органу та платника податків, і залишає платнику податків копії таких документів. Вилучення оригіналів первинних фінансово-господарських та бухгалтерських документів податковими органами в інших випадках не допускається, крім вилучень, що провадяться згідно із кримінально-процесуальним законодавством;

o здійснює інші заходи, передбачені Законом України "Про виконавче провадження".

Опис активів платника податків проводиться у присутності його посадових осіб чи їх представників, а також понятих осіб. У разі відсутності посадових осіб платника податків або їх представників опис його активів здійснюється у присутності понятих осіб. У разі необхідності для проведення опису активів залучається оцінювач. Представникам платника податків, активи якого підлягають адміністративному арешту, письмово роз'яснюються їх права та обов'язки.

Якщо інші, передбачені чинним законодавством заходи з погашення податкового боргу, не дали позитивного результату, податковий орган здійснює за платника податків та на користь держави заходи щодо залучення додаткових джерел погашення узгодженої суми податкового боргу засобом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а за їх недостатності - засобом продажу інших активів такого платника податків.

Джерелами погашення податкового боргу платника податків за рішенням органу стягнення є будь-які активи платника податків з урахуванням певних обмежень. Зокрема аудитор має перевірити, щоб у ролі джерел погашення податкового боргу платника податків за його самостійним рішенням або за рішенням органу стягнення не використовувалися:

а) майно платника податків, надане ним у заставу іншим особам, якщо така застава була належним чином зареєстрована у державних реєстрах застав рухомого або нерухомого майна відповідно до закону, до моменту виникнення права податкової застави;

б) активи, які належать на правах власності іншим особам та перебувають у тимчасовому розпорядженні або користуванні платника податків, але не виключно: майно, передане платнику податків у лізинг (оренду), схов (відповідальне зберігання), а також ломбардний схов, на комісію (консигнацію); давальницька сировина, надана підприємству для переробки, крім її частини, що надається платнику податків, оплата за такі послуги, а також активи інших осіб, прийняті платником податків у заставу чи заклад, довірче чи будь-якого іншого виду агентське управління;

в) майнові права інших осіб, надані платнику податків у тимчасове користування або розпорядження, а також немайнові права інших осіб, у т. ч. права інтелектуальної (промислової) власності, передані в користування такому платнику податків без права їх відчуження;

г) кошти інших осіб, надані платнику податків у вклад (депозит) або довірче управління, а також власні кошти юридичної особи, що використовуються для виплат заборгованості з основної заробітної плати за фактично відпрацьований час фізичним особам, які перебувають у трудових відносинах з такою юридичною особою, у розмірах та порядку, що встановлюються Кабінетом Міністрів України;

д) кошти кредитів або позик, наданих платнику податків кредитно-фінансовою установою, що обліковуються на позичкових рахунках, відкритих на користь такого платника податків, а також суми акредитивів, виставлених на ім'я платника податків, але не відкритих до моменту такого відкриття;

е) майно, що включається до складу цілісних майнових комплексів державних підприємств, які не підлягають приватизації, у т. ч. казенних підприємств. Порядок віднесення майна до такого, що належить до складу цілісного майнового комплексу державного підприємства, встановлюється Фондом державного майна України;

є) активи, чий вільний обіг заборонено або обмежено згідно із законодавством. У разі коли підприємницька діяльність з активами, що продаються, підлягає ліцензуванню відповідно до закону, покупцями таких активів можуть бути лише особи, які отримали відповідну ліцензію.

Посадові особи, у т. ч. державні виконавці, які прийняли рішення про використання таких активів як джерела погашення податкової заборгованості або боргу платника податків, притягаються до відповідальності згідно із законодавством.

Стягнення коштів та продаж інших активів платника податків провадяться не раніше тридцятого календарного дня з моменту надіслання йому другої податкової вимоги.

Стягнення коштів здійснюється шляхом надіслання банку (банкам), обслуговуючому платника податків, платіжної вимоги на суму податкового боргу або його частини.

Продаж інших активів здійснюється на підставі рішення податкового органу, підписаного його керівником та скріпленого гербовою печаткою податкового органу.

Організація продажу активів платника податків здійснюється податковим керівником такого платника податків.

Платник податків (для державних і комунальних підприємств - за узгодженням з органом, уповноваженим управляти його майном) самостійно визначає склад і черговість продажу своїх активів, виходячи з принципів збереження цілісності майнового комплексу, що забезпечує ведення його основної виробничої діяльності та повного погашення суми податкового боргу.

Якщо податковий керівник вирішує, що платник податків виділяє для продажу активи, чия звичайна ціна є явно нижчою, ніж сума податкового боргу, тоді він зобов'язаний самостійно визначити склад активів, які підлягають продажу, виходячи із принципів збереження цілісності майнового комплексу та з урахуванням того, що звичайна (оціночна) вартість таких активів не перевищує двократного розміру податкового боргу.

Податковий керівник не може прийняти рішення щодо продажу частини цілісного майнового комплексу, внаслідок якого платник податків позбувається можливості ведення своєї основної господарської діяльності, - у цьому випадку продажу підлягає цілісний майновий комплекс.

Продаж цілісного майнового комплексу боржника під час процедури його санації або ліквідації внаслідок банкрутства здійснюється згідно з положеннями Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Продовольчі товари, що швидко псуються, а також інші товари, обсяги яких не є достатніми для організації публічних торгів, підлягають продажу за кошти на комісійних умовах через організації роздрібної торгівлі, визначені податковим органом на конкурсних засадах.

У разі наполягання платника податків проводиться експертне оцінювання вартості активу, який підлягає продажу, з метою визначення його початкової ціни. Оцінювання здійснюється у порядку, визначеному законодавством з питань професійної оціночної діяльності, а до набрання чинності зазначеним законодавством - організаціями, які уклали договори на виконання послуг з експертної оцінки майна з Фондом державного майна України; перелік таких організацій доводиться до відома податкового органу.

Платник податків має право самостійно визначити оцінювача з числа тих, що зазначені в першому абзаці цього підпункту. Якщо платник податків самостійно не визначає такого оцінювача протягом установлених центральним податковим органом строків, таке визначення здійснюється податковим органом, який укладає договір про проведення оцінки активу.

Аудитор повинен перевірити, щоб інформація про час та умови проведення прилюдних торгів активами платників податків оприлюднювалась:

під час продажу активів на біржовому ринку відповідною товарною біржею;

під час продажу активів на позабіржовому аукціоні та через організації роздрібної торгівлі - відповідним податковим органом.

Платник податків зобов'язаний надати комісії інформацію про активи, які перебувають у податковій заставі, а також забезпечити на першу вимогу комісії безперешкодний доступ її представників і учасників публічних торгів до огляду та оцінки активів, що пропонуються на продаж.

Будь-яка інша особа, яка здійснює управління активами платника податків або контроль за їх використанням, зобов'язана забезпечити на першу вимогу комісії безперешкодний доступ її представникам, а також учасникам публічних торгів до огляду та оцінки таких активів, а також забезпечити безперешкодне набуття прав власника таких активів особою, яка їх придбала на публічних торгах. При цьому така інша особа, яка здійснює управління або контроль над активами платника податків, звільняється від будь-яких видів відповідальності або зобов'язань перед таким платником або третіми особами, які можуть виникнути внаслідок передання відповідних активів у власність особи - їх покупця.

Посадові особи платника податків, а також посадові особи осіб, які здійснюють управління його активами або контроль за їх використанням, за неподання відомостей або подання неповних чи неправдивих відомостей щодо активів, які перебувають у податковій заставі, або за ухилення від забезпечення безперешкодного доступу до таких активів представникам комісії чи учасникам публічних торгів, або за перешкоджання у набутті прав власності на такі активи особою, яка їх придбала, несуть відповідальність, передбачену за умисне ухилення від оподаткування.

Якщо сума податкового боргу не була погашена після закінчення процедури продажу активів платника податків, податковий орган може визначити відповідальною за погашення залишкового податкового боргу такого платника податків третю особу, яка протягом одного року до останнього дня граничного строку погашення суми податкового зобов'язання такого платника податків придбала від нього активи за цінами, меншими, ніж звичайні, або отримала їх у власність на безоплатній основі чи як безповоротну фінансову допомогу (крім благодійних внесків або пожертв неприбутковим організаціям або іншим набувачам благодійної допомоги відповідно до законодавства).

Розмір зазначеної відповідальності за погашення залишкового боргу платника податків не може перевищувати суми, яка дорівнює звичайній ціні активів, придбаних третьою особою від платника податків, зменшеній на фактичну ціну придбання таких активів третьою особою.

Якщо заходи з продажу активів платника податків за рішенням органу стягнення не дали повного погашення суми податкового боргу, додатковим джерелом його погашення органом стягнення може бути визначено продаж активів платника податків, попередньо переданих ним у тимчасове користування чи розпорядження іншим особам відповідно до норм цивільно-правових договорів, у т. ч. прав вимоги боргу, включаючи кошти, розміщені платником податків у вкладі (депозиті). За таких умов продаж цих активів (коштів) не зупиняє дію такого цивільно-правового договору до кінця строку його дії, а покупець активів (коштів) набуває прав і обов'язків платника податків за цивільно-правовим договором, у т. ч. права на отримання доходу за ним, який враховується у зменшення суми податкового боргу платника податків. Якщо норми зазначеного цивільно-правового договору передбачають право кредитора на його дострокове припинення або збільшення розміру доходів за ним чи прийняття інших рішень, які призведуть до швидшого повернення суми основного боргу та/або доходу за ним, орган стягнення зобов'язаний прийняти рішення щодо таких дій.

Крім розрахунків з обов'язкових податків і зборів, аудитор має перевірити й інші розрахунки підприємства з бюджетом, зокрема своєчасність і повноту перерахування до бюджету штрафних санкцій, застосованих до підприємства та окремих посадових осіб, а також джерела їх погашення; точність розрахунків і законність перерахування до бюджету сум, утриманих з винуватців за нестачі та розкрадання товарно-матеріальних цінностей; своєчасність перерахування до бюджету державними підприємствами сум кредиторської заборгованості, строк позовної давності якої минув, тощо.

Читайте також:

1. II. Основні закономірності ходу і розгалуження судин великого і малого кіл кровообігу
2. IV. Перевірка розв’язання і відповідь
3. Акції вільного чи обмеженого обігу
4. Аналіз в управлінні портфелем цінних паперів.
5. Аналітична перевірка звітності
6. Аудит цінних паперів.
7. Банки як учасники ринку цінних паперів
8. Вибір і перевірка проводів та кабелів за нагріванням
9. Види злочинів у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інші злочини проти здоров'я населення
10. Види освіти, особливості повноцінних знань
11. Види освіти, особливості повноцінних знань
12. Види правопорушень у сфері обігу з відходами і юридичною відповідальністю за їхнє здійснення.

Переглядів: 726