• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Особливості аграрного розвитку

Для європейських аграрних відносин у ХІХ- на поч. ХХст. визначальним було збереження великого землеволодіння. У Великобританії у 70-х р. ХІХст 250 землевласникам належало більше половини всієї землі. У Франції в 1815р. 0,6% власників (21,4тис.) володіли 42,3% землі. У Німеччині 118тис. дворян мали понад 600 землі кожний, що разом становило 60% земельної площі.

Сільське господарство Великобританії розвивалось на фермерській основі. Фермери орендували у лендлордів землю, господарювали на ній, використовуючи найману силу.

Англійські фермери інтенсивно господарювали, поліпшуючи агротехніку і агрокультуру. Широко застосовували парові плуги, машини, дренажні роботи, використовували мінеральні добрива.

У Франції сільське господарство розвивалося на основі парцелярного землеволодіння. Формувалося фермерство.

Селянське господарство складалося з невеликих парцел розміром від 0,05 до 0,4га. Для зміцнення матеріального становища селяни орендували землю. Була поширена як „чиста” (капіталістична) оренда, так і дольщина, коли землю брали під заставу. В кінці ХІХст. селяни сплачували лихварям щорічно 2 млрд. франків, значна частина їх була номінальним власником землі.

Селянське господарство залишалося провідною галуззю французької економіки.

Проте порівняно з іншими європейськими країнами рівень розвитку сільського господарства був низьким. Врожайність підвищувалася повільно. Поголів’я худоби на 1 тис. га. землі становило 262 голови великої рогатої худоби, тоді як у Великобританії - 367, Німеччині - 395, Бельгії - 727.

Гальмом розвитку сільського господарства Франції була його парцелярність, залишки такої оренди, як половинщина, заборгованість селян в Іпотечному банку, державні прямі та непрямі податки. Торгова неспроможність селян гальмувала розвиток внутрішнього ринку.

Для розвитку аграрних відносин у Німеччині характерною була поступова ліквідація феодально - кріпосницьких відносин.

Посилився процес майнової диференціації серед селянства. Основна частина селян перетворилася на наймитів із наділом та орендарів, становище яких було складним в зв’язку з високою земельною рентою.

У Німеччині на той час було два типи розвитку аграрних відносин. Для східних районів характерним був юнкерський шлях аграрної еволюції. У північних та південно - західних районах і в Баварії, де засилля юнкерського землеволодіння було меншим, розвивалися селянські та фермерські господарства.

У цілому індустріалізація сільського господарства Німеччини відбувалася повільно, темпи його розвитку відставали від промисловості. Факторами, що стримував цей процес, були обезземелення і малоземелля більшості селян, їх низька купівельна спроможність, висока земельна рента, заборгованість.

У США перша половина ХІХст. - це період утвердження фермерського господарства як пануючої форми землеволодіння. Після війни за незалежність і в ході освоєння Заходу державний земельний фонд значно зріс. Розвивалася оренда землі.

На поч. ХХст. в США налічувалося 5,8 млн. ферм, що утворилися в основному в результаті купівлі землі у держави та великих землевласників, оренди. З них 35% були орендовані, 23% - заставлені в банках і страхових компаніях, 42% - перебували в руках власників. Відбувався процес концентрації земельної власності. Так 1 млн. ферм функціонували, використовуючи 2/3 сільськогосподарських робітників, і давали 52% продукції.

Селянське господарство США розвивалося на основі індустріалізації, що забезпечило його переваги в світовому сільськогосподарському виробництві. Високими були темпи зростання; валовий збір пшениці і кукурудзи зріс відповідно в 3,5 і 3 рази, бавовни - в 2 рази. В 1900-1914рр. врожай пшениці збільшився на 70%, кукурудзи - на 27%, бавовни - на 58%.

Зерновий напрям був визначений для сільського господарства. Серед технічних культур переважала бавовна. Важливе місце займало молочне і м’ясне тваринництво. Розвиток техніки сприяв механізації сільського господарства.

Отже, аграрні відносини в США розвивалися в умовах панування фермерського господарства, що було тісно пов’язане з ринком. Це сприяло піднесенню та інтенсивності праці, розвитку механізації, агрокультури, використанню найманої робочої сили.

Для розвитку сільського господарства Японії велике значення мала земельна реформа 1872-1873рр. Було анульоване феодальне право і утверджено буржуазну власність на землю. Селяни - спадкові держателі землі отримали її у власність, а селяни, які дали землю в заставу, втратили її на користь своїх кридиторів. З селянського землеволодіння було вилучено до третини орної землі.

Отже, у ХІХст. розвиток сільського господарства в США, Японії, та європейських країнах відбувався двома шляхами: революційним (з переходом на індустріальну основу) та еволюційним, або поступовим переростання господарства з феодальних у фермерські.

Читайте також:

1. I. Особливості аферентних і еферентних шляхів вегетативного і соматичного відділів нервової системи
2. III.Цілі розвитку особистості
3. III.Цілі розвитку особистості
4. III.Цілі розвитку особистості
5. Iсторiя розвитку геодезичного приладознавства
6. V Потреби та мотиви стимулюють пізнання себе та прагнення до саморозвитку.
7. VI.3.3. Особливості концепції Йоганна Гайнріха Песталоцці
8. VI.3.4. Особливості концепції Йоганна Фрідриха Гербарта
9. VІІІ. Проблеми та перспективи розвитку машинобудування.
10. А. В. Петровський виділяє три стадії розвитку особистості в процесі соціалізації: адаптацію, індивідуалізацію і інтеграцію.
11. А. Особливості диференціації навчального процесу в школах США
12. Агітація за і проти та деякі особливості її техніки.

Переглядів: 699