Міжнародні економічні відносини

У першій пол. ХІХст. сформувався світовий ринок як підсистема господарства, пов’язана з обміном товарів за межами національної економіки та валютно - фінансовим забезпеченням такого обміну. Він став формою усталених зв’язків між національними ринками, що внаслідок успіхів на транспорті, особливо залізничному, в будівництві доріг остаточно утворилися як складова частина загальносвітової ринкової господарської системи. Зовнішня торгівля набула світового характеру. Формувалися світовий кредитний та валютний ринки. Масова міграція трудових ресурсів свідчила про виникнення міжнародного ринку праці. Отже, склалася система міжнародних економічних відносин як результат взаємодії всієї сукупності світових господарських зв’язків. Основним чинником цього процесу були розвиток великої машинної індустрії, утворення колоніальної системи, міжнародний поділ праці, що розподілив світ на промислово розвинені й економічно відсталі країни.

Визначилися галузі, які працювали на основі імпортних надходжень або на експорт. Лише зовнішній ринок міг поглинути масовий випуск фабричних товарів. Для збереження панування на внутрішньому ринку національної корпорації повинні були забезпечувати світовий рівень з якості та цін.

Важливим фактором формування світового ринку було утворення колоніальних володінь.

Основою формування світового ринку став міжнародний поділ праці (МПП) зі спеціалізацією окремих країн у виробництві певних видів продукції для задоволення потреб світового ринку. Протягом ХІХст. переважною формою МПП була міжгалузева предметна спеціалізація.

З др. пол. ХІХст. набула розвитку така форма МПП, як внутрішньогалузева спеціалізація. Так, у металургійному виробництві експортерами чорних металів були Великобританія, Бельгія, Люксембург, кольорових - Австро - Угорщина, Франція.

Зароджувалися елементи кооперації з виробництва та взаємообміну. Так, у всьому світі використовували гвинти та підшипники англійського виробництва, вимірювальні прилади та крани - німецької промисловості. Почався процес інтернаціоналізації виробництва.

Провідну роль у світовій торгівлі займала Великобританія.

У 40-х р. ХІХст. Великобританія проводила політику вільної торгівлі та поміркованого протекціонізму, прагнучи встановити економічне панування над усім світом. Цього вона досягла лише у відносинах з колоніями.

Негативно вплинув на Великобританію режим торгової політики світового ринку. З європейських країн лише Прусія, а потім об’єднана Німеччина у перші роки свого існування проводили політику вільної торгівлі, оскільки були зацікавлені в експорті сільськогосподарської продукції з Великобританії. Французький уряд підвищував протекціоністські мита. США неодноразово приймали акти протекціоністського характеру, які збільшували кількість товарів, обкладених митом, і його розміри. Всі країни, крім Великобританії, проводили політику аграрного протекціонізму.

Зовнішньоторговий баланс Великобританії був пасивний, тобто імпорт переважав над експортом.

Німеччина досягла неабияких успіхів у зовнішній торгівлі. На поч. ХХст. Німеччина була морською державою. Застосовуючи підвищені мита на імпорт промислових і сільськогосподарських товарів, вона збільшувала експорт у промислово відсталі країни.

У США динаміка зовнішньої торгівлі за 1870-1913рр. зросла в 5,3 рази. Визначальним було швидке зростання експорту порівняно з імпортом, а також із обсягом промислового виробництва, тобто промисловість США почала працювати на експорт.

Франція за обсягом зовнішньоторгового обороту протягом ХІХст. займала друге місце після Великобританії. Внаслідок зростання зовнішньої торгівлі США і Німеччини вона в 1913р. перемістилася на четверте місце. Переважав імпорт товарів.

Для Японії було характерним велике зростання обсягу зовнішньої торгівлі: за 1870-1913рр. в цілому в 28 разів, експорт - у 46, імпорт - в 21,6 рази. Вирішальне значення для торгової експансії мали прискорена індустріалізація, монополізація, ввезення сировини, необхідної для промисловості.

З 1896р. почався перелом у світовій торгівлі, що знову розвивалася швидкими темпами порівняно з промисловістю. Ціни систематично зростали внаслідок монополізації виробництва і відкриття золотих копалень на Алясці, в Канаді, Південній Африці.

Відбулися зміни в структурі товарообміну.

Характерною ознакою зовнішньоекономічних відносин був імпорт сировини з колоніальних країн, оскільки найрозвиненіші країни, за винятком США, були мінімально забезпечені сировиною.

Для світової торгівлі сільськогосподарськими продуктами були притаманний аграрний протекціонізм, який поглибився кризою 1875-1896рр. Лише Великобританія заборонила хлібні мита, що було викликано інтересами промислового капіталу. На шлях вільної торгівлі стали Бельгія, Шотландія. На поч. ХХст. відбувся перелом у світових цінах на хліб, почалося їх підвищення. Різко скоротився експорт зернових культур із США, а посилився з Росії, Канади, Аргентини, Австрії, Румунії. Значна роль належала експорту м’ясо - молочних продуктів та птиці.

З розвитком міжнародної торгівлі, починаючи з 70-х р., дедалі більшого значення набув експорт капіталу. Найбільшими експортерами були Великобританія, Франція, Німеччина, Бельгія, Швейцарія, Голландія.

США мали велику зовнішню заборгованість, що в 1912р. становила 6750 млн.$.

Франція розпочала свою роль світового кредитора з шестипроцентної позики саксонському королю в 1811р. З кінця ХІХст. Франція вивозила капітал переважно у позиковій формі, тобто надавала його у вигляді державних позик і цінних паперів.

Німеччина вкладала 98% капіталу, що вивозився, в освоєння джерел сировини і ринків збуту в залежних країнах (Туреччина, Китай...)

Основною імміграційною країною були США, частка якої серед країн - іммігрантів була досить високою і становила в 1913р. - 61,9%. Зросло значення Канади (до 13,1%), Аргентини (15,6%), Бразилії (9,4%).

Важливим економічним результатом міжнародної міграції робочої сили було прискорення розвитку промисловості та сільського господарства в країнах імміграції, посилення міжнародного поділу праці, збільшення експорту товарів з цих країн і одночасно імпорту товарів у країни імміграції.

Запитання для самоперевірки:

1. У чому полягає суть промислового перевороту? Які його наслідки? Які особливості промислового перевороту у Великобританії, Німеччині, Австрії та США?

2. Розкрийте основний зміст процесу індустріалізації. Покажіть динаміку та особливості індустріального розвитку США , Німеччини, Великобританії.

3. Проаналізуйте два напрями розвитку (революційний та еволюційний) сільського господарства США та європейських країн.

4. Доведіть, що на зламі ХІХ – ХХ ст. сформувалося світове господарство.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Особливості аграрного розвитку	\|	Аграрні відносини в Україні у ХVІ - перш. пол. ХVІІІст.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.009 сек.