Індустріалізація

Основним змістом індустріалізації були структурні зрушення в національних господарствах окремих країн, внаслідок яких з’явилися нові та модернізовані старі галузі виробництва, змінювалася їхня роль в економіці, тобто частка у виробництві валового національного продукту (ВНП) і національного доходу (НД). Завершення індустріалізації забезпечувало перевагу промисловості над сільським господарством, важкої індустрії над легкою. Машинне виробництво перемогло в усіх галузях господарства. Відбувалися зміни в організації та управлінні виробництвом. Провідне місце належало системі акціонерного підприємництва. Торговий і промисловий капітал поступався першістю фінансовому. Було утворено акціонерні монополістичні об’єднання – трести, синдикати, концерни.

У кінці ХІХ на поч. ХХст. індустріалізація відбувалася на ґрунті технічної революції, що ознаменувалися впровадженням у виробництво наукових винаходів, змінами в техніці та технології. Змінилася енергетична база економіки. Пара була витіснена електрикою. Почалася електрифікація виробництва, транспорту, побуту.

Розвивалися нові галузі: сталеварна, нафтодобувна, нафтопереробна, електротехнічна, алюмінієва, будівельна і будівельних матеріалів, автомобільна. Ускладнилася структура машинобудування. Найбільш динамічно розвивалося транспортне виробництво та верстатобудування. За умов масового виробництва зросло значення стандартизації. Старі галузі, такі як текстильна, харчова, суднобудівна, розширювалися та модернізувалися.

Змінилася частка країн у світовому промисловому виробництві. Закінчився період "євроцентризму". З кінця ХІХст. США вийшли на перше місце в світі за обсягом промислової продукції, її вартість перевищувала вартість продукції англійської промисловості. Великобританія втратила роль "фабрики світу", відстала від США і Німеччини – спочатку за темпами економічного розвитку, а потім і за абсолютними показниками. Німеччина випередила Великобританію, Францію та посіла друге місце після США.

Економічні успіхи мали географічну основу. Протяжність морського узбережжя, що досягло 18тис. миль, надавала переваги для розвитку мореплавства, рибальства, зовнішньої торгівлі. Озера і річки з каналами з’єднували різні штати в одне економічне ціле.

Значних розмірів досягло сільськогосподарське виробництво.

Існував широкий місткий внутрішній ринок. США розвивали своє господарство, використовуючи робочу силу всього світу.

Промислове піднесення США в кінці ХІХст. - на поч. ХХст. найяскравіше виявилося у будівництві залізниці.

У процесі індустріалізації протягом останньої третини ХІХ - поч. ХХст. Німеччина за обсягом і темпами промислового виробництва зайняла друге місце у світі та перше у Європі.

Переваги німецької промисловості забезпечували висока продуктивність праці (за 1850-1914рр зросла в три рази) і відносно низька заробітна плата. Машинна індустрія витіснила ремісників і забезпечила себе кваліфікованими робітниками. Аграрні реформи знищили залишки феодальних відносин на селі.

Інтенсивно розвивалося будівництво залізниць. У 1870-1875рр щорічно вводилося в дію 1500-2000км. шляхів. У галузевій структурі зросло значення важкої промисловості. Третина капіталів функціонувала в добувній промисловості.

Значна роль належала машинобудуванню.

Розвивалися нові галузі: хімічна, електротехнічна, виробництво електроенергії.

Продовжувала розвиватися легка промисловість. Потужність бавовняних заводів збільшилася на 40%.

Індустріалізація в Великобританії відбувалася повільно, непослідовно. Знизилися темпи економічного розвитку. Порівняно високі темпи характеризували важку промисловість, особливо нові галузі: сталеварну, електротехнічну, хімічну.

Франція відставала від США, Німеччини, Великобританії, не менше за темпами розвитку, а й за структурною перебудовою промисловості.

Інтенсивно розвивалося транспортне машинобудування, зокрема виробництво автомобілів, суднобудування. За темпами будівництва залізниць Франція поступалася лише США. У легкій промисловості збереглося значення виробництва предметів розкоші, текстилю, галантереї.

З 70-х рр. ХІХст. відносно швидкими темпами почало розвиватися господарство Японії.

Особливістю економічного розвитку Японії був збіг у часі процесів промислового перевороту та індустріалізації. Активну участь у створенні фабричної промисловості брав уряд. Було конфісковано підприємства, що належали се гуну (правителю) і князям. Інвестиції вкладалися в будівництво залізниць, підприємств воєнної промисловості.

Індустріальний розвиток в Японії визначався тими самими закономірностями, що й в Європі.

Перші фабрики виникли в бавовняній промисловості, що працювали в основному на індійській сировині.

У важкій промисловості швидше розвивалися ті галузі, що мали сировинну базу в країні.

Банки перетворилися на фінансові центри, що контролювали як грошовий капітал, так і промислове виробництво. Злиття банківського капіталу з промисловим зумовило формування фінансової олігархії.

У США процеси акціонування, концентрації виробництва і капіталу прискорилися після кризи 1873р. Кількість підприємств збільшувалася повільніше ніж вартість їхньої продукції. Відбувалася монополізація банків.

У Німеччині активний розвиток акціонерної власності (грюндерства) почався з будівництва залізниць у 70-х р. ХІХст. У 1870р. існувало 418 акціонерних товариств, за період 1871-1872рр. з’явилося 978 нових з акціонерним капіталом 2,8млрд. марок. Процес монополізації охопив усі галузі промисловості.

Інтенсивно формувався фінансовий капітал. У Великобританії ще на початку 60-х р. ХІХст. було 639 акціонерних корпорацій. Проте перші монополії виникли лише в кінці 80-90-х рр. ХІХст.

За темпами монополізації банківський капітал випереджав промисловий.

Для економіки Франції характерним було збереження великої кількості невеликих підприємств, повільний процес концентрації виробництва.

Акціонування та монополізація економіки в Японії розпочалися в 80-х р. ХІХст. Лише за 1905-1906рр. виникло 180 акціонерних компаній.

Швидко зростав банківський капітал. Перший Національний банк Японії був утворений у 1873р. компаніями Міцуї та Оно. В 1879р. кількість банків досягло 153. У 1912р. банківський капітал становив 570 млн. єн.

Індустріальний розвиток не був наступальним. Починаючи з 1825р. його переривали кризи (1825,1836,1847,1857,1866,1873,1893,1901-1902рр.), внаслідок чого він набув циклічного характеру. Розорення невеликих і середніх підприємців сприяло концентрації та централізації виробництва, капіталу.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Промисловий переворот	\|	Особливості аграрного розвитку

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.014 сек.