• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Діяльність держави з працевлаштування молоді

План

Тема: Функції та діяльність служб зайнятості

Лекція 5.

Мета:Надати студентам відомості про функції та діяльність служб зайнятості для забезпечення інформаності щодо участі держави у подоланні безробіття

Література:

1.Маршавін Юрій Етапи становлення та шляхи розвитку державної служби зайнятості України - http://www.dcz.gov.ua/control/uk/publish/article

2.Офіційний сайт Державної служби зайнятості

- http://www.dcz.gov.ua/control/uk/index

1. Діяльність держави з подолання безробіття

2.Функції служб зайнятості

3.Механізми активної політики зайнятості

4.Діяльність держави з працевлаштування молоді

Короткий зміст лекції.

Для реалізації державної політики в області зайнятості населення і забезпечення громадянам відповідних гарантій існує державна служба зайнятості. Вона покликана вирішувати проблему організації обліку незайнятого населення

Державна служба зайнятості складається з Державного центру зайнятості Мінпраці, центру зайнятості Автономної Республіки Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських, районних, міськрайонних, міських і районних у містах центрів зайнятості, центрів організації професійного навчання незайнятого населення, центрів професійної орієнтації населення, інспекцій по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення.

До складу державної служби зайнятості входять також навчальні заклади професійної підготовки незайнятого населення, інформаційно-обчислювальні центри, територіальні та спеціалізовані бюро зайнятості, центри реабілітації населення, підприємства, установи та організації, підпорядковані службі зайнятості.

Діяльність державної служби зайнятості провадиться під керівництвом Мінпраці, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування.

Основними завданнями державної служби зайнятості є:

1. розробка та здійснення заходів щодо реалізації державної політики зайнятості, які забезпечують зайнятість працездатного населення та матеріальну допомогу громадянам у разі безробіття;

2. систематичне вивчення процесів, що відбуваються на ринку праці, у сфері професійної зайнятості та професійного навчання, і розробка на цій основі необхідних прогнозів для вироблення і вжиття заходів щодо регулювання ринку праці та зайнятості робочої сили;

3. раціональне й ефективне використання державного фонду сприяння зайнятості населення;

4. контроль за дотриманням законодавства про зайнятість підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності.

Державний фонд сприяння зайнятості населення є самостійною фінансовою системою і утворюється на державному і місцевому рівнях за рахунок: асигнувань державного і місцевих бюджетів, розмір яких встановлюється Верховною Радою України; обов'язкових внесків підприємств, установ, організацій всіх форм власності (крім сільськогосподарських підприємств), які займаються виробничо-господарською або комерційною діяльністю. Норматив обов'язкових відрахувань визначається при затвердженні Державного бюджету України на наступний рік. При цьому до 20 відсотків коштів централізується в Державному центрі зайнятості Міністерства праці; добровільних внесків об'єднань громадян, громадян, зарубіжних фірм, інших надходжень; коштів служби зайнятості, отриманих від надання платних послуг підприємствам та організаціям, і частини прибутку підприємств, установ та організацій, що створюються державною службою зайнятості.

Законодавство передбачає обов'язок незайнятого громадянина заявити про це. Це один із принципів, що визначають правила поведінки громадянина і держави на ринку праці: не держава виявляє непрацюючих, а незайнятий громадянин сам звертається по допомогу до держави, а саме в Державну службу зайнятості. Людина реєструють як особа, що шукає роботу. І з цього моменту в державі настає обов'язок надати безробітному придатну роботу. Якщо пропозицій про придатну роботі немає, то особа здобуває статус безробітної і починає одержувати державну допомогу.

Державна служба зайнятості є структурою спеціальних державних органів, покликаних забезпечити координацію, рішення питань зайнятості населення, регулювати попит та пропозицію на робочу силу, сприяти непрацюючим громадянам у працевлаштуванні, організації їхньої професійної підготовки, наданні соціальної підтримки безробітним. Послуги надаються службою зайнятості безкоштовно.

Функції служби зайнятості різноманітні:

1. аналіз і прогнозування попиту та пропозиції на робочу силу, інформування населення і роботодавців про стан ринку праці;

2. облік вільних робочих місць і громадян, що звертаються з питань працевлаштування; Для ефективного здійснення цих задач існує комплексна автоматизація в процеси керування зайнятістю, а саме:. інформаційні системи, мережі локальних баз даних з обміном інформацією між ними по всіх рівнях служби зайнятості.

3. консультація трудящих, що звертаються в службу зайнятості, і роботодавців про можливості одержання роботи і забезпечення робочою силою, про вимоги, пропонованих до професій і працівників;

4. надання допомоги громадянам у виборі придатної роботи, а роботодавцям - у підборі необхідних працівників; Для громадян, що втратили роботу і заробіток, придатна робота вважається така , яка відповідає їхній професійній підготовці, що враховує вік, виробничий стаж і досвід по колишній спеціальності, транспортну приступність нового робочого місця. Відповідно до закону громадяни мають право на вільний вибір роботи шляхом прямого звертання на підприємства, а не обов'язково через службу зайнятості.

5. організація професійної підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації громадян у навчальних центрах служби зайнятості чи інших навчальних закладах, надання допомоги в розвитку і визначенні змісту курсів навчання і перенавчання;

Основним принципом навчання, у тому числі і через систему служб зайнятості, повинне стати "безупинна освіта".

Служба зайнятості і відповідні органи по підготовці кадрів, виходячи з потреб адміністративно - територіальних розподілів, аналізу і прогнозу зайнятості, визначає тематичну спрямованість навчання, перелік навчальних закладів, а також набір навчальних програм, а регіональні служби зайнятості - розраховують потребу в навчальних місцях, укладають договори і забезпечують відповідне фінансування. Центри зайнятості міст, орієнтуючись на вільні навчальні місця, можуть укладати з вивільненими працівниками угоди і направляти на професійну підготовку по обраній ними професії.

6. надання послуг у професійній орієнтації і працевлаштуванні працівникам, що вивільняються, і іншим категоріям населення; у зв'язку з цим система профорієнтації охоплює всі категорії населення, визначає статус різних ланок цієї системи, перспективи розвитку мережі центрів профорієнтації і психологічної підтримки. Профорієнтаційні послуги повинні надаватися не тільки учнівський молоді, але і робітникам, громадянам, що бажають перемінити професію. Це забезпечує мережа профконсультаційних підрозділів, що входять у службу зайнятості.

7. реєстрація безробітних і надання їм у межах своєї компетенції допомоги. У законі визначений статус безробітного, котрим є змушено незайнята людина, стосовно якої держава не змогла виконати своїх зобов'язань, тобто не надала роботи. Однак не всяка незайнята людина, що бажає працювати, одержує статус безробітної і може розраховувати на соціальну допомогу чи підтримку держави. Для цього потрібно дотримання двох умов. По-перше, громадянин повинний бути працездатного віку і мати здатність до систематичній роботі з якої-небудь професії. Якщо професії немає, то він зобов'язаний повідомити службу зайнятості про попередню професійну підготовку. По-друге, необхідна його готовність трудитися, тобто бажання й обов'язок прийняти пропозицію про придатну роботу.

8. оплата вартості професійної підготовки, перепідготовки громадян, працевлаштування яких вимагає одержання нової професії, установлення їм на весь період навчання стипендії;

9. видача у встановленому законі порядку громадянам допомоги по безробіттю і призупинення виплати цієї допомоги;

10. підготовка пропозицій і висновків про використання праці іноземних робітників,

11. розробка республіканських і регіональних програм зайнятості, включаючи фінансове забезпечення і заходи щодо соціальної захищеності різних груп населення.

Серед механізмів активної політики зайнятості велике значення має організація оплачуваних громадських робіт. До таких робіт належить будівництво шляхів і мостів, благоустрій населених пунктів, спорудження парків, реставрація історичних пам’яток, догляд за хворими і людьми похилого віку тощо. Як правило, громадські роботи організуються і фінансуються місцевими органами влади спільно з центрами зайнятості. Вони не потребують від учасників високої кваліфікації, мають виключно добровільний і тимчасовий характер, у цей період безробітні не знімаються з обліку і отримують зарплату за фактично виконану роботу з можливою доплатою до визначеного рівня (наприклад, до мінімальної зарплати).

В Україні для працевлаштування осіб, нездатних на рівних конкурувати на ринку праці, законодавство передбачає квотування (бронювання) на підприємствах, в установах і організаціях до 5% загальної чисельності робочих місць. Рішення про конкретну кількість робочих місць, що повинні бути заброньовані, для кожного підприємства приймають місцеві органи влади. Законодавство передбачає штрафні санкції до підприємств у випадках відмови в прийомі на роботу осіб у межах передбаченої квоти. Звичайно, встановлення квоти є суто адміністративним засобом, що входить у протиріччя з загальними принципам вільного ринкового господарства. Тому в світі і в нашій країні для працевлаштування вказаної категорії осіб використовуються методи так званої «субсидованої зайнятості».

В Україні важливим засобом, спрямованим на працевлаштування безробітних із числа слабозахищених верств населення, перш за все довготривалих безробітних, є надання роботодавцям дотацій. Ці дотації надаються у розмірі річних витрат на заробітну плату осіб, які прийняті за направленням державної служби зайнятості, але не вище за середній рівень у галузях національної економіки відповідної області. При цьому до роботодавців висувається низка вимог, наприклад, неможливість вивільнення прийнятого на таких умовах працівника протягом двох років тощо.

Важливим напрямом роботи служби зайнятості є залучення безробітних до підприємництва і самозайнятості. Метою цієї діяльності є сприяння самостійному створенню безробітними робочих місць для себе, а іноді - для членів своєї сім’ї. Філософія даного виду діяльності служби зайнятості базується на двох положеннях: по - перше, при цьому не зменшується загальна чисельність вільних робочих місць, по - друге, у людини формуються якості, необхідні саме в умовах ринкової економіки - відповідальність за власний добробут, прагнення до постійного покращання свого життя і життя своєї сім’ї. Звичайно, за рахунок одержання таких коштів безробітні створюють невеликі ремонтні майстерні, пекарні, кафетерії й інші підприємства сфери послуг.

Держава гарантує працездатній молоді рівне з іншими громадянами право на працю. Особливості праці неповнолітніх встановлюються законодавством.

Держава забезпечує працездатній молоді надання першого робочого місця на строк не менше двох років після закінчення або припинення навчання у загальноосвітніх, професійно-технічних і вищих навчальних закладах, завершення професійної підготовки і перепідготовки, а також після звільнення зі строкової військової або альтернативної (невійськової) служби. Дворічний строк першого робочого місця обчислюється з урахуванням часу роботи молодого громадянина до призову на строкову військову або альтернативну (невійськову) службу.

Молоді громадяни, які звернулися до державної служби зайнятості в пошуках роботи, одержують безплатну інформацію та професійну консультацію з метою вибору виду діяльності, професії, місця роботи, а також, у разі необхідності, проходять професійну підготовку і перепідготовку.

Держава сприяє створенню молодіжних центрів праці, а також молодіжних громадських організацій (агентства, біржі, бюро та інші) для забезпечення працевлаштування молоді, реалізації програм професійного навчання молоді та вдосконалення її професійної майстерності. Типове положення про молодіжні центри праці затверджується Кабінетом Міністрів України.

Квота робочих місць для працевлаштування молоді визначається місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в межах, встановлених Законом України "Про зайнятість населення". Працевлаштування молоді з інвалідністю здійснюється в межах нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, визначених згідно із Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

У разі відмови в прийомі на роботу молодих громадян у межах встановленої квоти з підприємств, установ та організацій стягується штраф у п'ятдесятикратному розмірі неоподатковуваного мінімуму доходів громадян за кожну таку відмову. Ці кошти спрямовуються до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття і використовуються для надання роботодавцям дотацій на створення додаткових робочих місць для молоді та її професійну підготовку і перепідготовку.

Державна служба зайнятості разом з органами виконавчої влади, центрами соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді надає учням, студентам та аспірантам денної форми навчання допомогу в працевлаштуванні у позанавчальний час.

Держава забезпечує умови для вторинної зайнятості молоді.

Молодіжні центри праці, що діють відповідно до Типового положення, а також громадські молодіжні організації (агентства, біржі, бюро та інші) за наявності в них відповідного дозволу, виданого державною службою зайнятості, сприяють працевлаштуванню молоді, у тому числі учнів, студентів, аспірантів у позанавчальний час, надають послуги, пов'язані з профорієнтацією та підготовкою до роботи за новою професією.

Державна служба зайнятості надає місцевим органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування, молодіжним центрам праці, центрам соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів.

Держава сприяє діяльності молодіжних трудових загонів. Засновниками молодіжних трудових загонів можуть виступати органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, молодіжні громадські організації, загальноосвітні, професійно-технічні і вищі навчальні заклади, молодіжні центри праці. Типове положення про молодіжні трудові загони затверджується Кабінетом Міністрів України.

Держава гарантує надання роботи за фахом на період не менше трьох років молодим спеціалістам - випускникам державних професійно-технічних та вищих навчальних закладів, потреба в яких була визначена державним замовленням.

Держава підтримує і сприяє розвиткові підприємницької ініціативи та діяльності молоді. Держава сприяє створенню молодіжних бізнес-центрів, бізнес-інкубаторів для реалізації програми підготовки молоді до підприємницької діяльності, надання інформаційних та консультативних послуг. З цією метою розробляється та реалізується система заходів підтримки підприємництва молоді, включаючи довгострокове пільгове кредитування, забезпечення виробничими приміщеннями, страхування комерційного ризику тощо.

Органи місцевого самоврядування можуть встановлювати за рахунок коштів, що надходять до місцевого бюджету, пільгову плату за реєстрацію підприємств, створених молодими громадянами та молодіжними громадськими організаціями.

Держава, враховуючи вартість прожиткового мінімуму та виходячи з реальних можливостей бюджету, підвищує розміри допомоги сім'ям на неповнолітніх дітей, стипендій та інших видів матеріального забезпечення молоді, яка отримує професійно-технічну, вищу освіту у відповідних навчальних закладах.

Для сприяння пріоритетним напрямам розвитку суспільства та з метою заохочення молоді до активної роботи у відповідних галузях держава встановлює заохочувальні стипендії та визначає інші форми підтримки молоді згідно із законодавством.

Матеріальне забезпечення, включаючи стипендії учнівської та студентської молоді, яка перебуває на повному державному забезпеченні, встановлюється на рівні прожиткового мінімуму.

Порядок виплати надбавок до стипендій за успіхи в навчанні, а також підвищених стипендій для окремих категорій молоді встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Читайте також:

1. IV-й період Римської держави ( ІІІ – V ст. н. е. ) – пізня Римська імперія
2. Автомобільний пасажирський транспорт – важлива складова єдиної транспортної системи держави
3. Аграрна політика як складова економічної політики держави. Сут­ність і принципи аграрної політики
4. Адвокатська діяльність
5. Адміністративно-політичний устрій Української козацької держави середини XVII ст. Зміни в соціально-економічних відносинах
6. Адміністративно-політичний устрій Української козацької держави середини XVII ст. Зміни в соціально-економічних відносинах
7. Актове діловодство. Діяльність судів. Ведення актових книг
8. Англійська система фізичного виховання. Діяльність Томаса Арнольда.
9. Антиінфляційна політика держави
10. Антимонопольна діяльність держави
11. Антимонопольна діяльність держави.
12. Антимонопольна політика держави.

Переглядів: 1690