Основні поняття та етапи прогнозування.

Суспільне життя неможливе без передбачення майбутнього, без прогнозування перспектив його розвитку. Різні види прогнозів необхідні для визначення шляхів розвитку суспільства та економічних ресурсів, що забезпечують їх досягнення, для виявлення найбільш імовірних і економічно ефективних варіантів довгострокових, середньострокових і поточних планів, обґрунтування основних напрямків енергетичної, економічної і технічної політики, передбачення наслідків ухвалених рішень і здійснюваних у даний момент заходів. В умовах науково-технічного прогресу й удосконалення енергетичної системи держави прогнозування набуває значення одного з вирішальних наукових факторів формування стратегії і тактики енергетичного розвитку.

Таким чином, сучасні умови вимагають максимального розширення фронту прогнозування, подальшого вдосконалення методології і методики розробки енергетичних прогнозів. Чим вищий рівень прогнозування процесів енергетичного розвитку, тим ефективніше здійснюються планування й управління цими процесами в суспільстві.

Процес прогнозування складається з декількох етапів, кожний з яких вирішує певне завдання:

• постановления завдання–уточнюється об'єкт прогнозу, формулюються мета і завдання, визначаються точність і час випередження прогнозу;

• формування об'єкта прогнозу відповідно до поставленого завдання–виявляється структура об'єкта, виділяються істотні фактори, установлюються їх співпідпорядкованість, ієрархічність, взаємозв'язок;

• збору ретроспективної інформації про об'єкт – визначаються джерела інформації, розробляється методика опрацювання і подання інформації, установлюються її необхідні обсяги;

• формалізації завдання–розробляється методика формалізованого подання інформації та здійснюється вибір класу моделей для опису об'єкта прогнозу;

• вибору методів і алгоритму–серед відомих обирається найбільш придатний метод прогнозування, розробляється відповідний алгоритм і оцінюється точність прогнозу;

• моделювання на основі ретроспективних даних оцінки якості моделі;

• видачі результатів прогнозу.

Наведемо декілька визначень основних понять у сфері прогнозування.

Прогноз–це науково обґрунтоване, імовірнісне судження про можливий стан об'єкта в майбутньому, про альтернативні шляхи і терміни його реалізації.

Процес розробки прогнозів називається прогнозуванням.Одним із важливих напрямків прогнозування суспільного розвитку є енергетичне прогнозування, оскільки стратегія розвитку цієї галузі значною мірою визначає напрямки розвитку інших галузей народного господарства країн та світу в цілому.

Енергетичне прогнозування– це процес розробки енергетичних прогнозів, який ґрунтується на наукових методах пізнання явищ в енергетиці і використанні всієї сукупності методів, засобів і способів прогностики.

Прогнозування, у тому числі енергетичне, співвідноситься з більш широким поняттям – передбаченнямяк випереджальним відображенням дійсності, яке ґрунтується на пізнанні законів природи, суспільства і мислення. Залежно від ступеня конкретності і характеру впливу на хід досліджуваних процесів розрізняють три форми передбачення: гіпотезу (загальнонаукове передбачення), прогноз, план.

Гіпотеза– судження, яке характеризує наукове передбачення на рівні загальної теорії. Це означає, що вихідну базу побудови гіпотези складають теорія та відкриті на її основі закономірності й причинно-наслідкові зв'язки функціонування і розвитку досліджуваних об'єктів. На рівні гіпотези дається якісна характеристика об'єктів, яка виражає загальні закономірності їх функціонування.

Прогноз порівняно з гіпотезою має більшу визначеність, оскільки ґрунтується не тільки на якісних, але й на кількісних параметрах і тому дозволяє характеризувати майбутній стан об'єкта також і кількісно. Таким чином, прогноз відрізняється від гіпотези більшою вірогідністю. Водночас зв'язки прогнозу з досліджуваним об'єктом, явищем не є фіксованими, однозначними - прогноз має ймовірний характер.

Імовірність прогнозу, тобто його здійсненність, досягається:

• забезпеченістю конкретною вихідною інформацією;

• відповідністю (адекватністю) прийнятих методів добору інформації, її аналізу і перетворення, а також самого прогнозування;

• компетентністю прогнозистів і їх обдарованістю, у першу чергу здібностями і навичками евристичного підходу, талантом інтуїції.

План являє собою поставлення точно визначеної мети і передбачення конкретних, детальних подій розвитку досліджуваного об'єкта. У ньому фіксуються шляхи і засоби розвитку відповідно до поставлених завдань, упорядковуються ухвалені управлінські рішення. Його головна відмінність – визначеність і директивність завдань. Таким чином, у плані передбачення одержує найбільшу конкретність і визначеність.

Між прогнозом і планом існують певні розходження. Головне з них полягає в тому, що план має директивний, а прогноз – імовірний характер. План – це однозначне рішення, у тому числі й тоді, коли він розробляється на варіантній основі. Прогноз же за своєю природою має альтернативний, варіантний зміст. У цьому сенсі прогнозування являє собою дослідницьку базу планування, яка має, однак, власну методологічну і методичну основу, багато в чому відмінну від планування. Розробка прогнозів ґрунтується на прогностичних методах, тоді як планування спирається на більш суворі і точні методи балансових та інших розрахунків.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Загальні принципи організації ринкового середовища.	\|

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.