• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Шляхи виживання людства

(слайд 52)

На початку XXI ст., коли людство переживає надзвичайно складний період загрозливого розростання глобальної екологічної кризи й необхідно дбати про її нейтралізацію та ліквідацію, переходити до нової політики природокористування й нової філософії життя, найважливішими завданнями мають стати:

• безумовне здійснення конверсії свідомості й моралі (екологічної конверсії) в планетарному масштабі;

• на базі цього — здійснення контролю за зростанням народонаселення (насамперед — у країнах, що розвиваються);

• збереження біорізноманітності, відновлення природних ресурсів там, де це можливо, розширення заповідних територій до
оптимального рівня;

• реалізація ресурсозберігаючих програм самоконтролю й самообмеження як окремими особами, так і колективами людей,
націями, державами й, зрештою, людською спільнотою;

• впровадження нових ресурсозберігаючих технологій і технологій виробництва енергії, промислових і продовольчих товарів,

які завдають найменшої шкоди довкіллю (тобто таких, що виробляють найменшу кількість відходів і забруднень);

• розроблення та ефективне впровадження нових технологій пе­реробки відходів (особливо синтетичних — поліетиленів,
пластмас, поліхлорвінілів, поверхнево-активних речовин тощо) із доведенням ККД до 100 %.

(слайд 53)

Ці завдання мають вирішуватися на основі плідної кооперації з довкіллям, гармонізації стосунків із природою, що дасть змогу забезпечити стійкий, збалансований розвиток цивілізації у XXI ст.

Для цього необхідно дотримуватися таких правил:

• у кожному конкретному регіоні використовувати такі ресурси й у такій кількості, щоб відбувалося поступове відновлення їх
завдяки природним процесам;

• управління стабільністю природних процесів має орієнтувати­ ся не на окремий елемент довкілля чи окремий процес, а на всі
елементи й процеси, оскільки вони нерозривно пов'язані;

• економічні фактори не мають домінувати над екологічними — потрібен розумний баланс;

• слід завбачати віддалені наслідки негативних впливів на природу й запобігати їм.

(слайд 54)

Упроваджувати нові технології, реалізовувати нові програми треба поступово, обережно, з урахуванням уже допущених поми­лок і можливостей їх виправлення з використанням світового досвіду.

Нове суспільство зобов'язане приймати далекосяжні рішення, що забезпечують довгострокову сталість розвитку.

У найближчі 20—30 років на людство очікують величезні труд­нощі, та є надія, що вони будуть подолані: вже робляться перші спроби запобігти розростанню екологічної кризи, з'являється перший позитивний досвід реалізації нової екологічної політики, дедалі більше країн переводять проблему охорони природи, збереження біосфери до рангу найпріоритетніших, актуальних, таких, що потребують вирішення. Приклад цього — сплеск при­родоохоронної активності в усьому світі за останні 20 років — від вражаючих доповідей Римського клубу й доленосних міжнарод­них екологічних форумів до вироблення десятків локальних, регіональних і міжнародних програм збереження й відновлення природних ресурсів, ландшафтів, територій та акваторій, розвит­ку екологічного виховання та освіти, поява численних екологіч­них матеріалів у засобах масової інформації, виникнення сотень «зелених» рухів та організацій у всіх куточках світу.

З 1990 р. в багатьох країнах світу (з 1991 р. — в Україні) ухва­люються нові закони про охорону навколишнього природного середовища, жорсткішає контроль за дотриманням природоохо­ронного законодавства.

Отже, новий підхід сучасної екополітики до проблеми збе­реження біосфери й стабільного розвитку нашого суспільства новий погляд на біосферу базуються на принципах сучасної и майбутньої людської діяльності: етичних та еколого-економічних.

В узагальненому вигляді етичні й еколого-економічні принци­пи подано відомим американським ученим-екологом Д. Чирасом (1992).

Він вирізнив три основних етичних принципи:

• людство має обмежені .запаси природних ресурсів, які необхідно розподіляти між усіма живими істотами планети («не все тільки для нас»);

• людство — частинка Природи й суб'єкт, на який поширюють ся всі її Закони. Ми не маємо права ґвалтувати Природу й нехтувати її Законами, бо це згубить цивілізацію;

• людство не повинне керувати Природою, воно має навчитися співпрацювати та існувати в гармонії з нею.

Ми додамо ще один принцип: людина — також частинка Кос­мосу, могутні сили якого постійно впливають на її здоров'я, психіку й поведінку.

(слайд 55)

Нам необхідно вивчати процеси й закони розвитку космічних систем і враховувати їх у своїх стосунках із навко­лишнім світом. Найближчим часом особливу увагу слід звернути на стан близького Космосу (10—30 тис. км від поверхні планети), який для Землі не менше важить, ніж атмосфера чи гідросфера, але набагато вразливіший. У зв'язку з освоєнням космічного про­стору людиною забруднення близького Космосу набуло загрозли­вих масштабів: у межах екосфери вже «літає» близько 3 тис. т предметів штучного походження, уламків супутників, космічних ракет і кораблів, що в 150 тис. разів перевершує масу метеорит­них тіл; у першій половині XXI ст. маса космічного сміття може збільшитися до 4—5 тис. т, а це вже — реальна загроза середови­щу та існуванню людства через появу електромагнітних аномалій.

Головні еколого-економічні принципи:

• консервація, збереження ресурсів та енергії, розумне самообме­ження в усіх сферах життєдіяльності;

• рециклічність, тобто максимально можливе багаторазове вико­ристання матеріалів у виробництві;

• відновлення ресурсів;

• контроль рівня забруднень усіх типів, його стабілізація та зни­ження, впровадження нових технологій в енергетиці, промисло­вості, сільському господарстві, на транспорті, вповільнення темпів зростання населення.

(слайд 56)

Перебудова мислення, переоцінка цінностей — важливі, але надзвичайно складні завдання людства, оскільки їх вирішення пов'язане з руйнуванням міфів, усталених уявлень, доктрин і навіть деяких релігійних настанов, що протягом тривалого часу вкорінювались у свідомість людей. Як зазначив А. Печчеї, нова людина мусить знищити в собі насамперед такі риси характеру, як жорстокість, жадібність, заздрість, ненависть і невігластво.

У регулюванні характеру та рівня психологічних реакцій насе­лення на ті чи інші екологічні процеси й ситуації провідна роль належить учителям, викладачам вищих закладів освіти, журна­лістам, письменникам, ученим-публіцистам, служителям церкви, діячам мистецтва, засобам масової інформації. В екологізації свідомості людства важливу роль відіграли такі видатні особис­тості, як Дж. Даррелл, Г. Торо, Б. Коммонер, А. Швейцер, Р. Карсон, Ж.-І. Кусто, Л. Олдо, Д. Медоуз, Дж. Адамсон, А. Гор, А. Чехов, К. Паустовський, Ч. Айтматов, Л. Леонов, О. Яблоков, М. Мойсеєв, М. Реймерс, В. Данилов-Данільян, К. Лосєв, В. Распутін, Л. Адамович, А. Платонов, О. Гончар, С. Плачинда, Ю. Щербак, В. Поліщук і багато інших.

На завершення слід зазначити, що шлях, яким прийшли до свого благополуччя розвинені країни, неприйнятний для людства в цілому, бо не гарантує екологічної й соціальної безпеки плане­ти в соціально несправедливому світі. Досвід останнього деся­тиліття засвідчив, що кожна країна повинна мати свою стратегію еколого-збалансованого розвитку, свій шлях збереження й від­творення природи рідного краю з урахуванням природних, гео­графічних, історичних, соціально-економічних аспектів.

Сучасні шляхи розвитку ведуть до нестабільності, поглиблен­ня кризи.

Настав час гармонізувати життєдіяльність суспільства на таких принципах:

• зміна філософії життя людини, суспільства, в основу якої мають бути покладені культурні й духовні традиції, настанови на збе­реження соціально-екологічної цілісності середовища існування;

• визнання людини, родини, етносу, суспільства, нації, держави вищою цивілізаційною цінністю;

• всебічний розвиток освіти, особливо екологічної, як рушійної сили цивілізаційного розвитку;

• визнання стабільності суспільства, соціумів, поселень метою гармонізації життєдіяльності людства;

• екологічне оздоровлення природних об'єктів, ландшафтів як середовища існування й домінанти життя, зменшення техногенного навантаження на них;

• спрямування технологічних та інноваційних змін на підтримання стабільності й динамічної рівноваги довкілля й розвитку.

(слайд 57)

Питання для самоконтролю

1. Що ми розуміємо під поняттям «екологізація»;

2. З яких компонентів складається екологізаця природокористування;

3. Дайте визначення поняття «екологічна рівновага»;

4. Які технології виробництва називають безвідходними;

5. Що таке ренатуралізація та які основні її види ви знаєте;

6. Яка сутність Концепції стійкого розвитку;

7. Розкрийте сутність основних етапів реалізації моделі стійкого розвитку (за Урсулом);

8. Дайте визначення поняття «екологічна культура»;

9. Перерахуйте аспекти морального ставлення до природи;

10. Що ми розуміємо у наш час під охороною природи;

11. Що включає в себе стратегія охорони природи;

12. Перерахуйте три етапи, які пройшла проблема охорони рослинних угруповань;

13. Що таке природний заповідник;

14. Що таке біосферний заповідник;

15. Що таке національний парк;

16. Що таке заказник;

17. Що відноситься до пам'яток природи;

18. Що таке ботанічний сад;

19. Перерахуйте соціально-правові важелі охорони природи

20. Що розуміють у міжнародному праві під екологічним злочином;

21. Вкажіть дві головні проблеми, що стоять перед людством на шляху до стійкого розвитку;

22. Перерахуйте найважливіші завдання виживання людства;

23. Перерахуйте правила, яких необхідно дотримватись для забезпечення стійкого, збалансованого розвитку цивілізації у XXI ст. ;

24. Які етичні та еколого-економічні принципи подано американським ученим-екологом Д. Чирасом;

25. Перерахуйте принципи гармонізації життєдіяльності суспільства.

Читайте також:

1. Агроекологічні проблеми розвитку і шляхи їх розв'язання
2. Альтернативні шляхи охорони атмосфери
3. Альтернативні шляхи охорони атмосфери
4. Альтернативні шляхи охорони атмосфери
5. Аналіз причин аварійності та шляхи її зниження
6. Багатокритерійні завдання і можливі шляхи їхнього рішення.
7. Бідність і шляхи її подолання.
8. Види та шляхи досягнення стратегій
9. Виживання людини і людства–нагальна проблема сучасності
10. Вимоги до інтелектуальних систем реального часу та шляхи підвищення їх швидкодії
11. Виникнення та шляхи, напрямки розвитку економічної теорії.
12. Глобальні проблеми людства.

Переглядів: 3174