Засоби, які застосовують при порушенні секреції шлункового соку.

ОРГАНІВ ТРАВЛЕННЯ

Тема:ЗАСОБИ, ЯКІ ЗАСТОСОВУЮТЬ ПРИ ПОРУШЕННІ ФУНКЦІЇ

Лекція № 13

Питання: 13.1. Засоби, що впливають на апетит. 13.2. Засоби, які застосовують при порушенні секреції шлункового соку. 13.3. Засоби, що впливають на моторику шлунка. 13.4. Засоби, які застосовують при порушенні секреції залоз кишок. 13.5. Засоби, що впливають на моторику кишок. 13.6. Засоби, які застосовують для діагностики захворювань органів травлення (табл. 25).

13.1. Засоби, що впливають на апетит, поділяють на:

13.1.1. Засоби, що підвищують апетит:

• Гіркоти: настойка полину, настойка гірка, відвар кореня кульбаби, настої трави золототисячника, трилисника, гірчиця, хрін, часник, цибуля.

• Інсуліни:

13.1.2. Засоби, що знижують апетит (анорексигенні препарати): дезопімон, фепранон, мазиндол (теронак).

13.1.1. Засоби, що підвищують апетит.Гіркоти вибірково подразнюють смакові рецептори язика, рефлекторно збуджують центр голоду довгастого мозку, підвищують апетит, покращують травлення. Застосовують гіркоти при захворюваннях, що супроводжуються зниженням або відсутністю апетиту (анорексії).

Інсуліни знижують рівень цукру в крові і збуджують центр голоду довгастого мозку. Детально про інсуліни йдеться в розділі «Препарати гормонів та їх синтетичних аналогів», тема 15.

13.1.2. Засоби, що знижують апетит (анорексигенні препарати),стимулюють, збуджують центр насичення довгастого мозку і пригнічують центр голоду. Застосовують анорексигенні препарати при аліментарному ожирінні (ожиріння, що пов'язане з переїданням). Вони полегшують дотримування дієти. Побічна дія — безсоння, підвищення AT, лікарська залежність. Протипоказання - гіпертензивна хвороба, стенокардія, гіпертиреоз.

Особливості роботи з препаратами:

— гіркоти приймають за 15—20 хв до їди;

• анорексигенні препарати приймають під нас їди у першій половині дня, найкраще під час сніданку.

13.2.1. Засоби, які застосовують при недостатній секреції (гіпосекреції) шлункового соку.

13.2.2. Засоби, які застосовують при надлишковій секреції (гіперсекреції) шлункового соку.

13.2.1. Засоби, які застосовують при гіпосекреції шлункового соку:

— препарати, що застосовують у легких випадках, на початкових стадіях захворювання:

• гіркоти (див. «Засоби, що підвищують апетит»);

• вуглекислі мінеральні води: єсентуки-17, лужанську, полянуквасову;

• препарати лікарських рослин: квіти бузини чорної, ромашкилікарської, трави золототисячника малого, деревію звичайного тощо;

- засоби замісної терапії, препарати, які застосовують у важких випадках: сік шлунковий натуральний, пепсин, кислоту хлорну розведену, пепсидил, абомін, ацидин-пепсин.

Вуглекислі мінеральні води містять вуглекислий газ, який посилює секрецію шлункового соку, їх застосовують перед їдою на початкових стадіях захворювань шлунка, що супроводжуються зниженням секреції шлункового соку.

Засоби замісної терапії застосовують у тих випадках, коли залози шлунка не можуть забезпечити достатню секрецію шлункового соку.

Сік шлунковий натуральний містить кислоту хлоридну розведену, ферменти пепсин, ліпазу й інші компоненти. Пепсин активується тільки в присутності кислоти хлоридної розведеної. Тому його призначають у мікстурах із хлоридною кислотою або порошок пепсин запивають кислотою хлоридною розведеною. Сік шлунковий натуральний, пепсин, кислоту хлоридну розведену, ацидин-пепсин, пепсидил, абомін призначають перед їдою при гіпоацидних гастритах, ахілії.

Особливості роботи з препаратами:

- засоби замісної терапії (сік шлунковий натуральний, пепсин, кислота хлоридна розведена) приймають за 15—20 хв до їди;

- пепсин виписують у мікстурах з розчинами кислоти хлоридноі розведеної;

- кислота хлоридна розведена внаслідок тривалого застосування може спричинити пошкодження емалі зубів, тому її бажано вживати через соломинку.

13.2.2. Засоби, які застосовують при гіперсекреції (надлишковій секреції) шлункового соку:

— антацидні засоби: натрію гідрокарбонат, магнію оксид, алюмінію гідрооксид, альмагель, маалокс, фосфалюгель, алюгастрин, анацид, рені, гестид, мегалак;

— блокатори Н₂-рецепторів: ранітидин (ранісан), фамотидин (фамосан, квамател), нізатидин;

— м-холіноблокатори: гастроцепін, метацин, платифіліну гідротартрат, атропіну сульфат, препарати беладонни;

— блокатори протонного насосу: омепразол, ланзопразол.

Антацидниминазивають препарати, які нейтралізують надлишок кислоти шляхом хімічної реакції; антациди є основами.

Натрію гідрокарбонатнейтралізує хлоридну кислоту з утворенням вуглекислого газу, що є небажаним явищем. Вуглекислий газ зумовлює вторинну гіперсекрецію (через деякий час кислотність знову підвищується). Натрію гідрокарбонат унаслідок тривалого застосування може змінювати рН крові в бік лужної реакції (призводити до алкалозу), тому що він добре всмоктується в кров. Все це є недоліком даного препарату, тому натрію гідрокарбонат застосовують рідко, в основному при печії.

Магнію оксидпри реакції нейтралізації не утворює вуглекислого газу і тому не зумовлює вторинної гіперсекреції, не всмоктується в кров і не впливає на рН крові. У зв'язку з цим він є найкращим антацидом швидкої дії. Застосовують при печії, гіперацидних гастритах, виразковій хворобі по 0,25—1,0 г 3—4 рази на день за 15 хв до і після їди.

Альмагель— це комбінований препарат, що містить алюмінію гідрооксид, магнію оксид тощо. Він справляє антацидну, обволікальну, адсорбівну дію. Застосовують при виразковій хворобі, гіперацидних гастритах по 2 чайні ложки 4 рази на день за 10—15 хв до їди, запиваючи 1—2 столовими ложками води.

Блокатори (антагоністи) Н₂-рецепторів— ранітидин, фамотидин — блокують гістамінові Н₂-рецептори шлунка і знижують секрецію шлункового соку. При тривалому застосуванні (звичайнопротягом 6 тиж) ці препарати спричинюють рубцювання та загоєння виразок. Застосовують для лікування виразок шлунка та дванадцятипалої кишки, профілактики рецидивів цих захворювань.

М-Холіноблокатори(холінолітики) — гастроцепін, атропіну сульфат, метацин, платифілін, препарати беладонни — блокують м-холінорецептори парасимпатичної вегетативної іннервації, знижують секрецію шлункового соку, усувають спазми непосмугованих м'язів шлунка та кишок.

Дія, застосування, побічна дія, форми випуску атропіну сульфату, метацину, платифіліну, препаратів беладонни описано в розділі «Засоби, що діють в ділянці закінчень холінорецепторів».

Гастроцепінвибірково блокує м_гхолінорецептори шлунка, не впливаючи на інші органи. Він знижує секрецію шлункового соку. Застосовують для лікування гіперацидних гастритів, виразкової хвороби шлунка та дванадцятипалої кишки.

Блокатори протонної помпи - омепразол, ланзопразол - пригнічують базальну та стимульовану секрецію кислоти хлоридної та пепсину.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Класифікація діуретинів	\|	Засоби, що впливають на секрецію залоз кишок.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.