Засоби, що впливають на секрецію залоз кишок.

Засоби, що впливають на моторику шлунка.

13.3.1. Блювотні засоби:

• блювотні засоби центральної дії: апоморфіну гідрохлорид;

• блювотні засоби рефлекторної дії: настій трави термопсису,розчин аміаку;

13.3.2. Протиблювотні засоби:

• нейролептики: етаперазин, тиетилперазин (торекан), аміназин, трифтазин, галоперидол, дроперидол;

• м-холіноблокатори (холінолітики): скополамін («Аерон»);

• препарати різної хімічної будови: метоклопрамід (церукал, реглан) гранісетрон, ондансентрон.

13.3.1. Блювотні препарати. Вони спричинюють антиперистальтику шлунка (скорочення м'язів шлунка, внаслідок чого просувається їжа у зворотному напрямку), що супроводжується блюванням. Блювотні засоби центральної дії (апоморфіну гідрохлорид) подразнюють рецептори тригер-зони довгастого мозку, збуджують блювотний центр мозку. Апоморфіну гідрохлорид вводять під шкіру по 0,1 мл. Через 10 хв настає блювання.

Застосовують для лікування алкоголізму в поєднанні з уживанням алкоголю. Через певний час у хворого формується негативний умовний рефлекс на алкоголь. Блювотні засоби рефлекторної дії (настій трави термопсису, розчин аміаку) подразнюють рецептори шлунка і рефлекторно збуджують блювотний центр довгастого мозку. Застосовують при гострих отруєннях, щоб зумовити блювання.

13.3.2. Протиблювотні засоби. Протиблювотну дію справляють нейролептики (етаперазин, тиетилперазин, аміназин, трифтазин, галоперидол, дроперидол), м-холіноблокатори (скополамін, «Аерон»), метоклопрамід (церукал, реглан) та інші препарати.

Нейролептики застосовують при безперервному блюванні у період вагітності, при пухлинах мозку, променевій хворобі, під час хіміотерапії злоякісних пухлин тощо.

М-Холіноблокатори застосовують при блюванні, спричиненому вестибулярними порушеннями (морська та повітряна хвороби).

Метоклопрамід (церукал, реглан) виявляє протиблювотну дію, а також прискорює пересування їжі із шлунка в кишки за рахунок розслаблення воротарного м'яза-замикача (пілоричного сфінктера).

Особливості роботи з препаратами:

— блювотні засоби можна застосовувати тільки в тих випадках, коли хворий у свідомості;

— протиблювотні препарати не можна застосовувати при блюванні на фоні отруєнь.

13.4.1. Засоби, які застосовують при порушенні секреції підшлункової залози (захворювання підшлункової залози з порушенням її зовнішньої секреції проявляються формою гострого або хронічного панкреатиту):

• засоби для лікування хронічного панкреатиту, пухлин та атрофії залозистих елементів: ферментні препарати, або засоби замісної терапії — панкреатин, трифермент, панзинорм, фестал, мезим-форте, дигестал, ензистал, ораза. Ферментні
препарати містять основні ферменти підшлункової залози—трипсин, амілазу, ліпазу, які забезпечують перетравлювання білків, вуглеводів та жирів. Ферментні засоби застосовують при розладах травлення, хронічних ентероколітах, панкреатитах тощо;

• засоби для лікування гострого панкреатиту:

а) антиферментні препарати: апротинін (контрикал, трасилол, гордокс);

б) м-холіноблокатори.

Антиферментні препарати знижують активність ферментів підшлункової залози. Застосовують при гострому панкреатиті, панкреанекрозі, для запобігання післяопераційному панкреатиту.

13.4.2. Жовчогінні препарати- це засоби, які стимулюють утворення жовчі (справляють холеретичну дію) та покращують відтік жовчі, розслаблюють непосмуговані м'язи жовчовивідних шляхів та сприяють виходу жовчі в кишки (виявляють холекінетичну дію):

• холеретичні препарати:

а) препарати, що містять суху жовч та жовчні кислоти, — «Алохол», «Холензим»;

б) препарати лікарських рослин — настій кукурузних приймочок, квітів цмину, фламін, холосас, холагол;

в) синтетичні препарати — оксафенамід, нікодин;

• холекінетичні препарати — атропіну сульфат, платифіліну гідротартрат, но-шпа, папаверину гідрохлорид, магнію сульфат.

Жовчогінні препарати застосовують для лікування хронічних гепатитів, холециститів, холангітів, дискінезії жовчовивідних шляхів тощо. Протипоказані ці засоби при гострих гепатитах, дистрофії печінки, холеретики — при обтураційній жовтяниці.

13.4.3. Гепатопротектори— засоби, що захищають клітини печінки від пошкоджуючого впливу гепатотоксичних речовин, нормалізують обмінні процеси у гепатоцитах:

• засоби, що впливають на фосфоліпіди клітинних мембран - есенціале, ліпін, ліпостабіл, гептрал;

• біофлавоноїди — силібінін (легален, силібор, карсил), білігнін, гепабене;

• вітаміни — токоферолу ацетат;

• тваринного походження — сирепар.

Гепатопротектори застосовують для лікування гепатитів, цирозу печінки, ураження печінки гепатотоксичними речовинами.

13.5. Засоби, що впливають на моторику кишок:

- засоби, що стимулюють тонус і рухову активність кишок - прозерин, ацеклідин (застосовують при атонії кишок);

- засоби, що знижують тонус та рухову активність кишок - атропіну сульфат, платифіліну гідротартрат, но-шпа, папаверин, бензогексоній (застосовують при кишкових спазмах, коліці);

- проносні препарати — засоби, що стимулюють рухову активність кишок, зумовлюють дефекацію:

- проносні препарати, що діють по всій довжині кишок — сольові проносні (магнію сульфат, натрію сульфат, карловарівська сіль, глауберова сіль);

• проносні препарати, що діють на тонку кишку — рицинова олія;

• проносні препарати, що діють на товсту кишку;

а) препарати, що містять антраглікозиди, — екстракт крушини, листя сени, корінь ревеня, плоди жостеру, сенадексин, сенаде, рамніл, регулакс;

б) синтетичні препарати — фенолфталеїн, ізафенін, гуталакс, бісакодил.

Сольові проносні засоби— магнію сульфат, натрію сільфат тощо - створюють у кишках високу концентрацію іонів, підвищують осмотичний тиск, порушують усмоктування води. Вода і розчинені у ній речовини затримуються в кишках, унаслідок чого вони розтягуються, подразнюються механорецептори та посилюється їх рухова активність. Через 4—6 год настає дефекація. Застосовують сольові проносні при отруєннях, гострих закрепах.

Рицинова оліядіє переважно в тонкій кишці, де з неї утворюється рицинолова кислота. Вона подразнює рецептори і посилює перистальтику. Дія проявляється через 6—8 год. Окрім цього рицинова олія рефлекторно посилює ритмічні скорочення матки. Застосовують при гострих закрепах, для стимуляції пологів. Протипоказана в період вагітності, при отруєннях.

Проносні препарати рослинного походження —листя сени, кора крушини, корінь ревеня, плоди жостеру — містять антраглікозиди, які поразнюють рецептори товстої кишки і через 8— 10 год настає дефекація. Застосовують ці засоби при хронічних закрепах. Побічна дія — звикання.

На рецептори товстої кишки діють також фенолфталеїн, ізафенін, гуталакс, бісакодил. Дія проявляється через 10—12 год. Ці засоби застосовують при хронічних закрепах. Проносні засоби рослинного походження та синтетичні препарати призначають на ніч.

13.6. Засоби, що застосовують для функціональної діагностики в
гастроентерології:

— засоби, які застосовують для функціональної діагностики захворювань печінки, жовчного міхура. З цією метою застосовують дуоденальне зондування. Хворому через зонд у дванадцятипалу кишку вводять 50—100 мл теплого 25-30% розчину магнію сульфату, який призводить до рефлекторного викиду жовчі. Через певні інтервали у часі беруть на дослідження 3 проби — А, Б, С; — засоби, які застосовують для функціональної діагностики захворювань шлунка. З цією метою підшкірно вводять гістамін або пентагастрин, які посилюють секрецію шлункового соку.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Засоби, які застосовують при порушенні секреції шлункового соку.	\|	НА СИСТЕМУ КРОВІ

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.015 сек.