Класифікація пероральних гіпоглікемічних засобів

Інсуліни людські.

Класифікація інсулінів

1.1. Короткої дії (6—8 год) — лізпроінсулін (хумалог), інсулін людський для ін'єкцій (актрапід НМ), монотард.

1.2. Середньої тривалості дії (12—14 год) — хумулін НПХ, суспензія цинк-інсуліну людського (монотард НМ).

1.3. Довгої дії (24-36 год) — суспензія цинк-інсуліну кристалічного (ультратард НМ).
2. Інсуліни тваринного походження.

2.1. Короткої дії (6—8 год) — моноінсулін МК, актрапід НС.

2.2. Середньої тривалості дії (12—14 год) — Б-інсулін, суспезія цинк-інсуліну аморфна (інсулін-семіленте).

2.3. Тривалої дії (24—36 год) — суспензія цинк-інсуліну кристалічного (ультраленте МС).

Інсулін для ін 'єкцій виявляє найкоротшу дію — 6 год. Доза залежить від тяжкості хвороби, стану хворого та рівня цукру в сечі за добу. Для грубого розрахунку виходять з того, що 1 ОД інсуліну сприяє засвоєнню 4-5 г цукру. Як правило, добова потреба в інсуліні становить 30-50 ОД. Інсулін вводять під шкіру або внутрішньом'язово за 30—40 хв до їди. Основне застосування інсуліну — лікування цукрового діабету І типу, діабету будь-якого типу на фоні вагітності та хірургічних втручань. Побічна дія — алергійні реакції, ліподистрофія на місці ін'єкції.

Інсуліни тривалої дії — суспензії, які вводять внутрішньом'язово одноразово до сніданку.

Гіпоглікемія може розвинутися внаслідок передозування інсуліну або фізічного навантаження. Хворому дають цукор або солодкий чай, при тяжкому стані вводять внутрішньовенне струменеві 20—50 мл 40% розчину глюкози. За відсутності ефекту вводять 5% розчин глюкози внутрішньовенне крапельне. Для стимуляції глікогенезу і корекції AT вводять 0,5 мл 0,1% розчину адреналіну гідрохлориду.

Гіперглікемія (діабетична кома) розвивається внаслідок несвоєчасного введення інсуліну. Для лікування застосовують лише інсуліни короткої дії, які вводять внутрішньовенне. Існують різні схеми лікування гіперглікемічної коми. Найоптимальніший метод - внутрішньовенне крапельне введення інсуліну протягом перших 2 год зі швидкістю 8 ОД/год з розрахунку 0,1 ОД/кг маси тіла. Для цього Імл інсуліну (40 ОД) розчиняють у 500 мл 0,9% розчину натрію хлориду, вводять внутрішньовенне крапельне зі швидкістю 30—35 крапель за 1 хв.

Пероральні гіпоглікемічні препарати— це синтетичні препарати для внутрішнього застосування при цукровому діабеті II типу (інсулінонезалежному).

1. Похідні сульфонілсечовини— букарбан, бутамід, глібенкламід (манініл), гліквідон (глюренорм), гліклазид (діабетон).

2. Бігуаніди-- глібутид (адебіт, буформін), метформін (сіофор).

3. Різної будови— глюкобай (акарбоза), ізодибут.

Похідні сульфонілсечовини (букарбан, бутамід тощо) стимулюють утворення ендогенного інсуліну в підшлунковій залозі.

Бігуаніди та препарати різної будови (глібутид тощо) підвищують споживання глюкози тканинами, зменшують усмоктування глюкози в травному каналі. Застосовують для лікування інсуліннезалежного діабету, хворим з ожирінням на фоні діабету І типу, під час комбінованої терапії діабету.

15.4. Глюкокортикоїди, або глюкокортикостероїди — гормони кіркової речовини надниркових залоз, що впливають на всі види обміну речовин.

Класифікація глюкокортикостероїдів (ГКС)

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Препарати, які застосовують при порушенні функції щитоподібної залози.	\|	ГКС пероральні та ін'єкційні.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.022 сек.