Сучасні принципи управління та методологія їх розробки

Умови формування та особливості принципів управління у планово-адміністративній системі господарювання

Визначення загальних підходів до управління організаціями відбувалося, як зазначалось раніше, в рамках різних управлінських шкіл. Причому західний менеджмент ґрунтувався на тому, що кожна організація являє собою самостійний суб'єкт ринку, який має велику свободу дій. Але зовсім іншою була ситуація у країнах, які сповідували соціалістичну ідею. Тут система управління усім народногосподарським комплексом опиралась на ідеї централізації і прямого керівництва діяльністю підприємств державними владними структурами. Найперше це стосується Радянського Союзу, де централізація набула особливо жорстких форм. Ідеї нового підходу до управління розробляли А. Богданов, Н. Вітке, А. Гастев та ін.

Недосконалість системи управління, яка базувалася на принципах жорсткої централізації, спричинила її низьку ефективність, що обумовило зниження конкурентоспроможності економіки Радянського Союзу і спричинило її руйнування. Стало зрозуміло, що подальший розвиток можливий тільки на основі переходу до ринкової економіки і перегляду основних принципів управління, оскільки старі перестали "працювати" у нових умовах господарювання. У них була відсутня одна із найважливіших складових, яка дозволяє організації виділитися серед інших, вирватись уперед, зайняти кращі позиції. Ця складова - ініціативність, підприємливість працівників, здатність організації залучати новації, які б покращувати її конкурентні позиції. Отже, нові умови економічної діяльності вимагають нових принципів, на основі яких вона може успішно здійснюватися.

Світовий економічний розвиток сьогодні вступив у нову стадію - постіндустріальну, яка має свої особливості, а, отже, і вимагає нового бачення тих процесів, що потребують управлінських дій. Наприкінці XX століття головна увага в управлінні спрямовується на людей, як носіїв інтелекту. Менеджмент зосереджує свої зусилля на тому, щоб зробити людей здатними до спільних дій і тим самим досягти синергізму у їх роботі; менеджмент передбачає чесність і довіру у ділових стосунках етика в бізнесі оголошується золотим правилом; менеджмент прагне сформувати таку організаційну культуру, яка б стимулювала саморозвиток працівників і їх бажання бути рівноправними членами організації. Тому на перше місце виходять такі принципи, які дозволяють повністю розкрити потенціал людини і спрямувати його на користь організації:

1. Розвиток творчих здібностей персоналу.

2. Залучення співробітників до розробки управлінських рішень.

3. Опора на систему гнучкого лідерства серед персоналу і особисті контакти працівників із зовнішнім оточенням.

4. Використання таких методів співпраці з людьми, що забезпечують їх задоволення роботою.

5. Постійна і цілеспрямована підтримка індивідуальної ініціативи працівників фірми і організацій, що з нею співпрацюють.

6. Чесність і довіра у ділових стосунках.

7. Опора на високі стандарти роботи і прагнення до нововведень.

8. Обов'язкове визначення розміру внеску працівника у загальні результати.

9. Орієнтація на перспективу розвитку.

10. Опора на загальнолюдські цінності і соціальну відповідальність бізнесу перед людьми та суспільством в цілому.

Наведені вище принципи лягли в основу сучасної парадигми управління. Використання їх дає можливість будь-якій організації розвиватися, видозмінюватися відповідно до вимог часу. Але кожна сучасна організація, опираючись на потенціал своїх працівників, має відшукувати для себе головне, те, що сприятиме успішній роботі і відповідатиме вимогам і запитам ринку. Тому мова йде про формування певного підходу до виокремлення тих основних засад, яких та чи інша організація, підприємство мають дотримуватися у своїй роботі для того, щоб бути ефективними.

Тому можна говорити про формування принципів управління тієї чи іншої організації за певною методологією. Вона полягає у наступних кроках:

1. Оцінка середовища, в якому працює організація (економічні, науково-технологічні,інституціональні аспекти, стан конкуренції і форми конкурентної боротьби, вид і структура ринку, існуючі способи формування споживацьких преференцій тощо).

2. Визначення місії організації, її цілей і задач.

3. Виділення так званих «ключових компетенцій» організації, що формують її потенціал, який необхідний для здійснення її місії (наприклад, ринкові можливості, технічне лідерство тощо). Це дасть можливість визначити, у якій сфері слід прагнути досконалості, розвивати переваги для того, щоб зберегти лідерство.

4. Формулювання принципів, котрі мають стати основою системи управління організацією, у категоріях, зрозумілих всім її членам.

5. Доведення принципів управління до всіх членів організації.

6. Постійне вдосконалення і оновлення принципів управління відповідно до вимог часу.

Як бачимо, актуальність тих чи інших принципів може змінюватися в залежності від цілей організації та стану навколишнього середовища, але вони мають у своїй сукупності створювати струнку систему правил, яка дозволяє менеджменту організації бути ефективним.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Поняття принципів управління і їх розвиток у рамках класичного підходу до управління	\|	Система методів управління, їх сутність та особливості

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.