Завершальний етап розвитку класичної школи

Серед найортодоксальніших послідовників Рікардо були Дж. Мілль та Джон Мак-Куллох. Вони не лише визнали його систему, пропагували її, а й застосували для аналізу економічних процесів капіталістичного суспільства.

Дж. Мілль (1773-1836). З його ім'ям пов'язано багато культурних та наукових починань того часу: він був першим із засновників Лондонського університету. Його основні праці, в яких знайшли відображення його економічні погляди, такі: «Історія британської Індії» (1817); «Елементи політичної економії» (1821). У першій праці міститься конкретний економічний аналіз основ капіталістичного господарства, а друга є популяризацією вчення Рікардо.

Певний внесок у розвиток економічної теорії зробив Насао Сеніор (1790-1864) - професор політекономії в Оксфорді. Теорія викладена в його книзі «Політична економія» (1850 р.). Об'єктом дослідження у Сеніора є багатство, яке виступає у вигляді речей, що мають вартість і можуть обмінюватися. Він розрізняє 3 властивості речей: вартість, корисність та обсяг пропозиції. По суті вони визначають цінність багатства. Розглядаючи корисність, Сеніор дає визначення поняття граничної (спадаючої) корисності: «існує межа задоволення потреб, що може дати товар відповідного типу і, більше того, задоволення швидко зменшується задовго до досягнення цієї межі. Два предмети одного типу рідко приносять вдвічі більше задоволення ніж один предмет і ще рідше 10 принесуть вп'ятеро більше задоволення ніж два». Але хоча Сеніор приділяє увагу граничній корисності, його ще не можна вважати засновником теорії граничної корисності. Корисність визначається попитом. Його пропозиція визначається рівнем доступності блага. Обсяг пропозиції залежить від витрат виробництва, які включають два елементи: працю та капітал.

Найбільш відомим послідовником класичної традиції був Джеймс Стюарт Мілль (1806-1873). Його праці були присвячені популярізації вчення класичної школи, узагальненню та упорядкуванню її теоретичних положень. Основною його працею є «Принципи політичної економії» (1848) - ця книга протягом другої половини XIX ст. була основним навчальним посібником для економістів. Вона була своєрідним підсумком розвитку політичної економії першої половини XIX ст. Ця праця складається з 5 книг:

1. Виробництво.

2. Розподіл.

3. Обмін.

4. Вплив суспільного прогресу на виробництво та розподіл.

5. Вплив уряду.

Політичну економію Мілль визначав як науку, «що досліджує закони тих суспільних явищ, які є результатом сумісних дій людства з створення багатства...» Велике значення він надає співвідношенню факторів виробництва – праці та природних ресурсів, а також капіталу.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
	\|

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.