Чинники, що впливають на побудову організаційної структури

Централізація і децентралізація при побудові організаційної структури. Визначення обов'язків і повноважень

Важливим завданням при формуванні підрозділів організаційної структури є вибір ефективного способу розподілу повноважень та відповідальності в межах однорідної функціональної діяльності. Під делегуванням повноважень розуміють передачу прав щодо прийняття рішень з вищого рівня до нижчого. В залежності від ступеню передачі повноважень розрізняють:

1) централізовану організацію;

2) децентралізовану організацію;

У централізованій організації всі повноваження та відповідальність з певної функції зосереджені в одному підрозділі та є прерогативою керівника даного підрозділу. Це сприяє:

- підвищенню контролю і координації спеціалізованих функцій;

- зменшенню кількості помилкових рішень;

- забезпеченню збалансованого розвитку всіх структурних підрозділів.

Але така раціональність ефективна лише на ранньому етапі життєвого циклу організації і надалі, при збільшенні масштабів діяльності раціональність втрачає свій сенс насамперед через неможливість координації дій, викликаних природнім збільшенням комунікаційних зв'язків. За влучним висловом відомого філософа С. Кримського, у централізованій організації коефіцієнт брехні зростає з переходом на вищі ієрархічні рівні, оскільки кожен наступний рівень, який подає інформацію наверх, намагається її прикрасити. Тому, чим більшою за масштабами є організація, тим важче нею керувати, бо важче зберегти достовірність інформації при проходженні її через управлінські рівні.

Децентралізована організація передбачає передачу або делегування відповідальності за ряд ключових рішень на нижчі рівні управління. Вищий ступінь децентралізації в організації означає, що:

- більша кількість рішень приймається на нижчих рівнях управлінської ієрархії;

- рішення, що приймаються на нижчих рівнях, є досить важливими для організації;

- зменшується централізований контроль за рішеннями, прийнятими управлінським персоналом.

Збільшення автономності у децентралізованих організаціях підвищує відповідальність підрозділів за їх прибутковість чи збитковість, сама організація стає гнучкішою і динамічнішою.

Як один із визначальних системних елементів, структура управління має забезпечити не лише життєздатність, але і розвиток організації, синергічний ефект взаємодії інших її елементів. Тому в процесі побудови організаційної структури необхідно врахувати всі чинники, що впливатимуть на організацію з боку як зовнішнього, так і внутрішнього її середовища з тим, щоб забезпечити максимальну відповідність структури управління середовищу господарювання.

Дослідження факторів, що впливають на формування організаційної структури, дозволили виділити чотири групи ситуаційних факторів:

- зовнішнє середовище;

- технологія роботи в організації;

- стратегічний вибір керівництва фірми щодо її цілей;

- поведінка працівників. Зовнішнє середовище впливає на структуру організації своєю складністю і мінливістю. Чим більша кількість чинників діє на фірму і чим частіше вони змінюються, тим гнучкішою має бути організаційна структура для того, щоб забезпечити високу оперативність прийняття управлінських рішень, а отже, кращі адаптаційні властивості фірми. В Україні з переходом до ринкової економіки більшість підприємств суттєво змінили свою будову, ввели нові відділи, а старі, що втратили зв'язок із зовнішніми інститутами, ліквідували. Ще істотніше вплинула на організаційну структуру фірм можливість використання для комунікацій мережі Інтернет. З'явилися так звані віртуальні організаційні мережі, до яких можуть в той чи інший момент, за відповідних обставин, приєднуватися нові організаційні елементи.

Технологія роботи впливає на побудову організаційної структури у двох напрямках:

- розподіл праці та групування робіт;

- взаємозалежність робіт.

Роботи в організації можуть виконуватися або за чіткою визначеністю і строгою послідовністю (складальний цех, вимірювальна лабораторія тощо), або за умов невизначеності щодо змісту, часу і місця виникнення (відділ маркетингу, відділ постачання, відділ фінансів, ремонтна служба тощо). Отже, кількість структурних одиниць і їх взаємне розташування суттєво залежить від того, яка технологія використовується в організації. Крім того, організаційна структура має бути побудована таким чином, щоб сприяти виникненню та поширенню ідей технологічного розвитку і дозволяти здійснювати технологічне оновлення фірми.

Взаємозалежність робіт дає чотири типи зв'язків між роботами в організації: підсумкові, послідовні, пов'язані та групові (обопільні). При підсумковій взаємозалежності робіт на підприємстві кожен підрозділ є відносно автономним і робить свій внесок у загальну справу. Так, центри обслуговування комп'ютерної фірми, як правило, не дуже пов'язані один з одним. Але сума їх робіт дає фірмі відчутні результати.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Формування підрозділів організаційної структури.	\|	Види і типи організаційних структур та умови їх ефективного застосування

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.