Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Контакти
 


Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция






Формування підрозділів організаційної структури.

Організаційні структури створюються для того, щоб забезпечити координацію і контроль діяльності підрозділів фірми та її співробітників. Вони відрізняються між собою складністю (тобто мірою розподілу діяльності за певними функціями), формалізацією (тобто ступенем використання встановлених правил і процедур), співвідношенням централізації та децентралізації (тобто рівнями, на яких приймаються управлінські рішення.

Функціональне наповнення кожного підрозділу організації має бути таким, щоб можна було повною мірою забезпечити її діяльність усіма необхідними для цього функціями. Кількість підрозділів збільшується при зростанні масштабів діяльності та її урізноманітнюванні і зменшується, коли обсяги робіт невеликі. В останньому випадку значно розширюється коло повноважень управлінських працівників, їх відповідальність за кінцеві результати роботи. Розподіл організації на підрозділи називається департаментизацією. Вона може бути функціональна, територіальна, виробнича, проектна, змішана.

Функціональна департаментизація зустрічається найчастіше і передбачає групування працівників відповідно до виконуваних функцій (виробництво, маркетинг, фінанси, управління персоналом та ін.). Такий поділ забезпечує кваліфіковане обґрунтування управлінських рішень, що стосуються відповідних функцій, і дозволяє ефективно вирішувати виникаючі проблеми. Недоліком такої схеми може бути зосередження функціональних менеджерів на проблемах свого відділу на шкоду загальноорганізаційним інтересам.

Територіальна департаментизація також є досить поширеною, особливо для великих організацій, які здійснюють свою діяльність у різних регіонах, внаслідок чого координація робіт ускладнюється. Підрозділи створюються для обслуговування певної території, при цьому їх керівник несе повну відповідальність за роботу компанії у даному регіоні, що дозволяє йому набувати навичок топ-менеджера, готувати себе до подальшого кар'єрного росту. Але у керівників територіальних підрозділів може з'явитися бажання відокремитися, особливо коли справи у них йдуть досить успішно.

Виробнича департаментизація є корисною для великих компаній, що мають диверсифіковане виробництво. Діяльність функціональних груп ускладнюється через необхідність одночасного управління виготовленням та реалізацією різних продуктів, тому доцільніше здійснювати поділ організації за виробничою ознакою. Це дозволяє персоналу повністю зосередитися на особливостях розробки, виготовлення та збуту певного виду продукції і ефективно координувати всі види діяльності.

Проектна департаментизація передбачає створення тимчасових проектних груп, керівники яких повністю відповідають за розробку і реалізацію певного проекту чи його частини. По завершенні проекту група розформовується. Такий підхід є доцільним для компаній, що випускають продукти із коротким життєвим циклом і тому потребують постійного оновлення асортименту, над чим і працюють проектні групи. Але тимчасовість роботи у проектних групах створює певні складнощі для персоналу, які полягають у необхідності знаходження компромісу між роботою над проектом та своїми прямими функціональними обов'язками у відповідних відділах. Тому така департаментизація потребує більшої уваги з боку вищого керівництва для визначення пріоритетів у роботі і попередження можливих конфліктів між керівниками проектів та керівниками функціональних відділів.

Як бачимо, кожен із підходів до створення підрозділів організації має свої переваги та недоліки, тому не можна рекомендувати якийсь із них як універсальний. На формування підрозділів великою мірою впливають умови функціонування організації. Часто компанія опиняється перед проблемою, зумовленою поточними зрушеннями на ринку (необхідність нарощування випуску певного виду продукції, зовнішнім регулюванням тощо), тому в усталену структуру вносяться зміни, які дозволяють справитися із ситуацією. У таких випадках має місце змішана департаментизація.

Отже, вибираючи ту чи іншу схему департаментизації, необхідно перш за все зрозуміти, яким саме чином організація мусить реагувати на зміни зовнішнього середовища, і вже на основі цього оцінювати доцільність застосування тієї чи іншої схеми.

Наступним кроком при формуванні організаційної структури є встановлення її кількісних характеристик, тобто визначення того, скільки і які підрозділи повинні входити до її складу. Загальна схема розрахунків включає:

1. Для кожного виділеного підрозділу визначається необхідна кількість робочих місць. Вихідними даними для цих розрахунків є загальна трудомісткість виконання робіт у межах даного підрозділу за фіксований проміжок часу (найчастіше рік). При цьому для виробничих підрозділів, де застосовувана технологія чітко детермінує витрати часу, використовують аналітико-розрахункові методи, які дозволяють точно визначити загальну трудомісткість робіт на основі витрат часу і річного обсягу робіт на кожній технологічній операції. Для функціональних підрозділів, праця в яких носить творчий та індивідуальний характер, методи точного нормування непридатні, тому для розрахунків беруть середні показники витрат праці за результатами фотографії робочого часу чи моментних спостережень або використовують для проектування числа робочих місць досвід аналогічних фірм.

2. Встановлюється ефективний фонд робочого часу одного працівника за той же період часу, для якого був розрахований обсяг робіт у п.1 з врахуванням нормованих перерв у роботі.

3. Розраховується необхідна кількість робочих місць (працівників) на кожній операції технологічного процесу і в цілому по підрозділу діленням загальної трудомісткості виконання встановленого обсягу робіт на ефективний фонд робочого часу одного працівника. Отриманий результат показує загальну кількість працівників, що будуть зайняті в даному підрозділі.

4. Далі необхідно встановити кількість та підпорядкованість менеджерів, які будуть керувати сформованими підрозділами. Надміру велика кількість підлеглих ускладнює роботу керівника, оскільки вимагає додаткових зусиль для створення ефективної системи контролю і призводить до інформаційного перевантаження, що в кінцевому підсумку зменшує своєчасність прийняття рішень. Якщо ж кількість підлеглих невелика, то це спричиняє зростання ієрархічності в управлінні, посилює його централізацію, збільшує витрати на утримання управлінського персоналу. Тому задача полягає у тому, щоб для певної кількості працівників з врахуванням їх потенціалу (кваліфікації, досвіду тощо) встановити оптимальну кількість керівників і визначити їх ієрархію. Для цього використовують норми керованості.


Читайте також:

  1. АДАПТОВАНА ДО РИНКУ СИСТЕМА ФОРМУВАННЯ (НАБОРУ) ОКРЕМИХ КАТЕГОРІЙ ПЕРСОНАЛУ. ВІДБІР ТА НАЙМАННЯ НА РОБОТУ ПРАЦІВНИКІВ ФІРМИ
  2. Алгоритм формування комплексу маркетингових комунікацій
  3. Алгоритм формування потенціалу Ф2
  4. Алгоритм формування статутного фонду банку
  5. Альтернативні джерела формування підприємницького капіталу
  6. Аналіз бойових дій пожежних підрозділів
  7. Аналіз ефективності формування та використання банківських ресурсів
  8. АНАЛІЗ ОБОРОТНИХ АКТИВІВ ЗА ДЖЕРЕЛАМИ ЇХ ФОРМУВАННЯ
  9. Аналіз процесу формування маркетингових комунікацій
  10. Аналіз руху та ефективності формування грошових потоків
  11. Аналіз стратегічних альтернатив та визначення оптимальної стратегії формування фінансових ресурсів
  12. Аналіз структури майна та динаміки джерел його формування




Переглядів: 854

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Сутність функції організовування. Поняття організаційної структури і принципи її побудови | Чинники, що впливають на побудову організаційної структури

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.004 сек.