ТЕХНІКО-ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗРАХУНОК МЕРЕЖ

Оскільки варіанти мережі з більш високими технічними показниками вимагають для здійснення, як правило, великих витрат, то для правильної оцінки варіантів необхідно по можливості зрівнювати їхні технічні показники. Тоді визначальним фактором вибору будуть економічні показники (капітальні витрати і щорічні експлуатаційні витрати). І, навпаки, при однакових економічних показниках можна буде вибрати варіант з більш високими технічними характеристиками.

При виборі найвигіднішого варіанта в найпростіших випадках застосовують метод строку окупності, що враховує як щорічні експлуатаційні витрати, так і капіталовкладення в спорудження енергетичного об'єкта. При цьому найбільш економічним необов'язково буде варіант з мінімальними щорічними витратами, оскільки одночасно повинна враховуватися й ефективність капітальних вкладень у дане спорудження й в об'єкти народного господарства, спорудження яких замість даного енергетичного об'єкта могло б збільшити випуск корисної суспільству продукції.

Метод строку окупності немов би порівнює капітальні вкладення з майбутніми витратами виробництва, з собівартістю передачі електроенергії.

Сутність методу строку окупності полягає ось у чому. Припустимо, що розглядаються два варіанти мережі, що мають капітальні витрати К₁; і K₂ і щорічні витрати відповідно В₁ і В₂. Найбільш економічним з них, безумовно, буде той, у якого і капітальні витрати, і щорічні витрати менші, ніж в іншого.

Однак часто буває так, що проектувальники, прагнучи знизити щорічні витрати і втрати в мережі, намічають спорудження ліній з проводами великих перерізів, на опорах з більш довговічного матеріалу тощо. Це може привести до того, що для варіанта з найменшими щорічними експлуатаційними витратами капітальні витрати виявляться найбільшими. Наприклад, В₁ > В₂а K₁< K₂. У цьому випадку визначають строк окупності капіталовкладень, розуміючи під ним час, протягом якого подорожчання в капітальних витратах за даним варіантом окупиться економією на щорічних витратах:

(4.9)

Отриманий за формулою строк окупності в роках порівнюють з нормативним строком окупності Т_о.н.

Якщо Т_о = Т_о.н, то порівнювані варіанти економічно рівноцінні і вибір того чи іншого з них повинний диктуватися іншими показниками: меншою витратою кольорового металу, зручністю і надійністю експлуатації тощо.

Якщо Т_о < Т_о.н, то віддають перевагу варіанту з більшими капітальними витратами і меншими експлуатаційними витратами.

Нарешті, якщо Т_о > Т_о.н, то вибирають варіант з меншими капітальними витратами і більшими щорічними витратами, тому що в цьому випадку немає сенсу робити великі капітальні вкладення в об'єкт, оскільки вони мають дуже тривалий строк окупності і можуть дати більший ефект, являючись за цей час використаними в інших галузях господарства.

У практичних розрахунках порівняння двох-трьох варіантів часто виявляється недостатнім, а порівняння більшої кількості варіантів за методом окупності приводить до великих ускладнень розрахунку. Тому рекомендується застосовувати метод зведених витрат, що є основним в економічних розрахунках.

Вводиться умовне поняття розрахункових зведених витрат, що дорівнює сумі щорічних експлуатаційних витрат і капітальних витрат:

(4.10)

де Т_о.н = 7 – 8,5 років – нормативний строк окупності, а зворотна величина Е_н = 1/ Т_о.н, приблизно прийнята 0,12–0,15, зветься нормативним коефіцієнтом ефективності капітальних вкладень.

Найбільш економічним з декількох розглянутих варіантів є варіант з мінімальною величиною З_мін:

Цією формулою користуються в найпростіших випадках, коли тривалість будівництва не перевищує року, після чого настає нормальна експлуатація лінії з постійними експлуатаційними витратами і втратами, що відповідають розрахунковим навантаженням.

На практиці однак будівництво мережі нерідко триває не один рік; воно проходить у кілька етапів (черг), що закінчуються введенням в експлуатацію не всієї запроектованої схеми, а тільки частини її. З двох паралельних ліній, наприклад на першому етапі, до досягнення розрахункових навантажень вводять тільки одну лінію. Інший приклад: мережу двостороннього (кільцевого) живлення включають на першому етапі за розімкнутою схемою, забезпечуючи живлення першочергових споживачів, найближчих до головних ділянок лінії. У подібних випадках як капітальні витрати, так і експлуатаційні витрати щорічно змінюються, і при виборі варіантів необхідно для кожного з них розглядати сумарні розрахункові витрати, зведені до якогось визначеного терміну (року) будівництва.

Наведені формули справедливі для варіантів виконання електричних мереж, що забезпечують однакову надійність електропостачання споживачів, до чого звичайно і варто прагнути при підборі варіантів. Проте оскільки цієї умови дотриматися не завжди можливо, і в загальному випадку розглянуті варіанти можуть мати різний ступінь забезпечення надійності, то додатково враховують імовірний народногосподарський збиток від перерв електропостачання, викликаний відключеннями споживачів внаслідок пошкоджень елементів електромережі, обумовлений величиною У для кожного варіанта:

(4.11)

Величина У залежить від контингенту споживачів, підключених у кожній розглянутій точці мережі, і коливається в широких межах. У середньому для приблизних підрахунків вона може бути визначена за формулою

де А_ав.н – аварійне недопостачання електроенергії; y_о – середнє значення збитку по народному господарству від недопостачання 1квт×год електроенергії.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Собівартість передачі електроенергії	\|	Елементів електромережі

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.054 сек.