Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Контакти
 


Тлумачний словник






Посада та її різновиди. Види посадових повноважень

 

Будучи одною з форм поділу праці, посада виконує роль первинної універсальної форми організації людей в усіх державних, громадських чи приватних структурах. Посада є найменшим первинним елементом, який визначає зміст службової діяльності. На відміну від професії чи спеціальності вона не залежить від конкретної особи і до її заміщення може існувати самостійно, що дозволяє виділяти вакантні (вільні) і зайняті посади. Посада забезпечує організованість діяльності і упорядкованість відносин, які виникають у процесі виконання завдань служби.

Доцільним є виділення двох видів посад.

По-перше, посади, що, як правило, заміщуються за конкурсом, які доцільно було б віднести до професійної державної служби, або, інакше кажучи, служби чиновників. У свою чергу професійна державна служба має охоплювати: а) адміністративну службу (службу в державних органах, їх апараті, місцевих органах самоврядування); б) спеціалізовану службу (судові органи, органи прокуратури, внутрішніх справ, державної безпеки, митні тощо); в) цивільну службу (медичні, наукові, навчальні та інші державні установи).

По-друге, посади, які обіймаються шляхом виборів, призначення чи зарахування слід було б віднести, умовно кажучи, до позапрофесійної державної служби, або служби за договором (контрактом). У позапрофесійну державну службу доцільно включити: а) політичні посади; б) посади патронатної служби; в) допоміжні (обслуговуючі) посади.

Також виділяють такі типи посад: державні посади; патронатні посади; адміністративні посади; посади технічного та обслуговуючого персоналу (останні не належать до державної служби з причини відсутності владних, організаційно-розпорядчих і консультаційно-дорадчих повноважень).

В адміністративному праві склалося два основні підходи щодо поняття посади – організаційний і функціональний.

Організаційний підхід полягає у визначенні посади як первинного структурного елементу державного органу, який утворюється у нормативному порядку.

Функціональний підхід до розуміння поняття посади полягає у тому, що вона розглядається як комплекс службових обов’язків і прав та напрямків діяльності службовця, який її займає. Вважаємо, що лише комплексне дослідження обох підходів дає можливість з’ясувати сутність і роль посади у службовій діяльності, так як, з одного боку, посада є первинним, відокремленим елементом організаційної структури, з іншого – сукупністю службових обов’язків і прав.

Таким чином, посаду необхідно розглядати як: частину органу, підприємства, установи, організації; певну частину компетенції відповідного органу, тобто частину його функцій; правовий стан, тобто вона створюється та ліквідовується у розпорядчому порядку правовими актами компетентних органів (посадових осіб); елемент (складову частину) штатного розкладу; сукупність елементів правового статусу посадової особи (права, обов’язки, обмеження, гарантії, відповідальність); службове місце працівника.

До ознак посади державної служби можна віднести:

1) посада є основною та первинною ланкою державного органу чи його структурного підрозділу;

2) кожна посада створюється у розпорядчому порядку, закріплюється нормативно-правовим актом і є однією з основних категорій державної служби, державно-службових відносин;

3) посада є частиною компетенції відповідного органу;

4) посада, яку обіймає державний службовець, визначає зміст його діяльності і правове положення;

5) від посади залежить обсяг, форми та методи участі державного службовця у практичному здійсненні компетенції того державного органу, в якому він працює;

6) посада забезпечує оформлення організаційно-правового положення службовців, за її допомогою закріплюються їх службові функції, ступінь участі у виконавчій діяльності, взаємозв’язок з роботою інших службовців і всього органу в цілому.

За допомогою посади визначається: по-перше, соціальний статус посадової особи (тобто це порівняння певної посади з вищими, нижчими і рівними посадами як одного і того ж органу, так і інших органів, які належать до одного або різних відомств); по-друге, організаційний статус посадової особи (тобто місце посади в структурі того чи іншого органу); по-третє, правовий статус посадової особи (права, обов’язки, обмеження, гарантії та відповідальність).

Посадові повноваження повинні включати:

- права, необхідні для виконання наказаних робіт;

- відповідальність за використання цих прав (відповідальність не може бути делегована в принципі, тому керівник у будь-якому випадку відповідальний перед вищестоящим керівництвом за все, що відбувається в його колективі);

- перелік обов`язкових координаційних комунікаційних зв`язків.

Пропонується розрізняти два види повноважень: лінійні і штабні.

Лінійні повноваження— це повноваження, передаванні безпосередньо від начальника до підлеглому і далі до іншого підлеглого. Таким чином, лінійні повноваження створюють ієрархію управління в організації, звану ланцюгом команд.

Штабні повноваження — це право радити або допомагати керівникам, наділеним лінійними повноваженнями. У свою чергу, вони підрозділяються на чотири групи:

- рекомендаційні повноваження (є найбільш обмеженими і зводяться в основному до консультування лінійного керівництва);

- обов`язкові узгодження (забезпечують розширення рекомендаційних повноважень);

- паралельні повноваження (подальше розширення штабних повноважень і дають право відхиляти окремі вирішення лінійного керівництва);

- функціональні повноваження (надання штабному апарату права не тільки пропонувати, але і здійснювати певні дії, що управляють, в межах своєї функції).

Для реалізації штабних функцій і повноважень в організаціях формують спеціальний штабний (адміністративний) апарат.

Основними нормативними документами, що містять систему розподілу повноважень на підприємстві, є положення про підрозділи і посадові інструкції.

Класифікація функцій і повноважень дозволяє глибше вникнути в роботу підрозділів, охопити всі сторони їх діяльності, уніфікувати процес розробки.

Зовнішні функції і обов`язки виявляються у взаємодії з виробництвом, суміжними службами, зовнішнім середовищем, внутрішні — всередині підрозділу. Спеціальні функції і обов`язки характерні тільки для роботи даного підрозділу, а загальні — для всіх або більшості підрозділів. Рутинні функції і обов`язки повторюються періодично і виконуються за незмінною технологією, творчі — завжди по-новому.

Кожному виду функцій відповідає свій метод планування, контролю, стимулювання. Роботи по стабільних рутинних функціях і обов`язках, у яких постійні вхідні і вихідні форми документів і терміни виконання, не вписуються в плани відділу. Підставою для їх виконання є положення про підрозділи або посадові інструкції, куди вони вписуються в конкретній формі.
Внутрішні функції переважно контролюються безпосереднім керівником, що стоїть ступенем вище по ієрархічних сходах, а зовнішні — виробничими і функціональними службами, для яких виконуються роботи або які є наступною ланкою в послідовності проходження цих робіт. Творчі функції вимагають більше уваги, зусиль, кваліфікації, знань, енергії, забезпечують розвиток і конкурентоспроможність організації і тому вище оплачуються і стимулюються.
В цілому класифікаційна впорядкованість дозволяє логічно розміряти всі функції, визначити об`єктивну роль кожній в процесі управління, знайти раціональний метод її планування і контролю і завдяки цьому підвищити організуючу роль положень і інструкцій в системі управління.

 


Читайте також:

  1. Відповідальність посадових осіб органів державного фінансового контролю.
  2. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ПРАЦІВНИКІВ ТА ПОСАДОВИХ ОСІБ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ТА НОРМАТИВНИХ АКТІВ З ОХОРОНИ ПРАЦІ
  3. Делегування повноважень підлеглим. Переваги та ризики, пов’язані з передачею повноважень
  4. Держгірпромнагляд. Права і відповідальність посадових осіб Держгірпромнагляду.
  5. Довіреність та її види. Представництво без повноважень.
  6. Ефективність делегування повноважень
  7. За даного розподілу владних повноважень районні державні адміністрацій будуть ліквідовані.
  8. Зазначені групи повноважень не делегуються. Президент видає укази і розпорядження, які є обов'язковими до вико­нання на всій території України.
  9. Захист посадових осіб ДКРС.
  10. Кваліфікація посад. Регламентація посадових прав та обов’язків.
  11. Місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування: взаємодія і розмежування повноважень.
  12. Моделі президентства в залежності від повноважень і компетенцій президента.




Переглядів: 1392

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Адаптація персоналу: цілі та завдання. Введення у посаду | Делегування повноважень підлеглим. Переваги та ризики, пов’язані з передачею повноважень

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.002 сек.