Стилі керівництва

Стиль керівництва, який характеризує даного лідера, залежить від обсягу делегування повноважень, використовуваних форм влади, турботи про людські відносини і виконання завдань організації тощо. Розглянемо види стилів керівництва і механізми їх застосування більш повно.

Авторитарне керівництво базується на тому, що авторитарний керівник володіє достатньою владою, щоб нав'язати свою волю виконавцям (орієнтація йде на потреби більш низького рівня).

Відомий дослідник лідерства Дуглас Мак Грегор положення про авторитарне керівництво назвав "теорією X", згідно з якою:

а)люди спочатку не люблять працювати і при будь-якій можливості уникають роботи;

б)у людей відсутнє честолюбство, і вони намагаються уникнути відпо-відальності, згідні на те, щоб ними керували;

в)більш за все люди хочуть бути захищеними;

г) щоб змусити людей працювати, слід використовувати контроль і погрози.

Автократ централізує повноваження, структурує роботу підлеглих, відмовляє їм у свободі прийняття рішень, здійснює психологічний тиск, погрози. Якщо автократ використовує винагороди, то його називають доброзичливим автократом.

Демократичне керівництво апелює до потреб більш високого рівня, а саме: потреби у причетності, мати високі цілі, автономії і самовираження ("теорія У" Мак Грегора). Згідно з "теорією У":

а)якщо умови праці сприйнятливі, то люди візьмуть на себе відповідальність, будуть до неї прагнути;

б)якщо люди залучені (причетні) до цілей організації, то вони будуть використовувати самоуправління і самоконтроль;

в)залучення є функцією винагороди, яка спрямована на досягнення цілі;

г)здатність до творчого розв'язання проблем зустрічається часто, але інтелектуальний потенціал середньої людини використовується тільки частково.

Демократичний стиль характеризується високим рівнем децентралізації повноважень, вільного прийняття рішень і виконання завдань, оцінкою роботи після її завершення, турботою про забезпечення працівників необхідними ресурсами, встановленням відповідності цілей організації і цілей груп працівників.

Ліберальне керівництво базується на майже повній свободі у визначенні своїх цілей і контролі за своєю власною роботою. Його можна розглядати як різновидність демократичного стилю.

Відомий дослідник Курт Левін (ним вивчались групи, які складались з 10-річних хлопчиків, і використовувались всі три види керівництва) дійшов до висновку, що при авторитарному керівництві обсяг виконаних робіт був більшим. Пізніше ці висновки підтвердились, але не повністю.

На основі порівняння автократичного і демократичного видів керівництва можна виділити керівництво, зосереджене на роботі (теорія X), і зосереджене на людині (теорія У).

Керівник, зосереджений на роботі (орієнтований на завдання), перш за все турбується про проектування завдання і розробку системи винагород для підвищення продуктивності праці (прикладом є діяльність Фредеріка У. Тейлора).

Для керівника, зосередженого на людині, основною турботою є працівники. Керівник робить ставку на взаємодопомогу, максимальну участь працівників у прийнятті рішень, заохочення професійного росту у підлеглих тощо.

Американський дослідник Лайкерт зробив висновок, що стиль керівництва може бути орієнтованим або на роботу, або на людину. При чому більш продуктивною є орієнтація на людину. Однак пізніше було виявлено, що є керівники, які одночасно орієнтуються і на роботу, і на людину, тобто роблять спробу створити певний інтегральний стиль керівництва.

Лайкерт запропонував чотири системи для підбору менеджером стилю лідерства, які базуються на оцінці поведінки керівника (табл. 4).

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Загальна характеристика керівництва	\|	Чотири базових системи Лайкерта

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.