• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Основні методи ціноутворення в умовах ринку, проблеми та шляхи вдосконалення ціноутворення в Україні.

Ціноутворення - це процес обгрунтування, затвердження та перегляду цін і тарифів, визначення їх рівня, співвідношення та структури.

Цілями діяльності підприємства з оптимізації ціни можуть бути:

- виживання на ринку як мету ставлять тоді, коли ринок досяг майже граничної ємності; для збереження життєздатності підпри­ємства можуть встановлювати низькі ціни, сподіваючись, що ринок буде чутливим до них;

- максимізація прибутку; в цьому випадку зіставляються попит і витрати на виробництво з альтернативними цінами і вибирають ту з них, яка забезпечить максимальний прибуток;

- лідерство на ринку досягається шляхом зниження витрат і одержання високого і тривалого прибутку; встановлюються низькі ціни з метою збільшення частки підприємства на ринку;

- лідерство щодо якості товарів передбачає встановлення відносно високих цін, які повинні компенсувати високі витрати на науково-дослідні роботи і забезпечення якості.

Методи ціноутворення:

1. Метод «витрати + прибуток». За цим методом ціна (Ц) об-
числюється за формулою:

Ц = С + П, грн.,

де С - собівартість продукції, грн.; П - величина прибутку в ціні, грн.

Прибуток визначається у відсотках до собівартості, величина яких встановлюється, виходячи із даних щодо прибутковості про­дукції та її конкурентоспроможності. В ринковій економіці сфера застосування цього методу обмежена.

2. Отримання цільової норми прибутку - метод ціноутво-
рення, орієнтований на витрати і цільову норму прибутку. Фірми
намагаються встановити ціну, включаючи в неї прибуток, що пла­нується у відсотках на інвестований капітал. При цьому використо­вується концепція беззбитковості, і при встановленні ціни за цією методикою враховується залежність між загальними витратами і виручкою та обсягом продажу:

де В_зч - величина змінних затрат на одиницю продукції, грн.;

В_пост - постійні витрати на дану продукцію за певний період (рік), грн.;

П_заг - загальна сума прибутку, яка має бути одержана за той же період від продажу продукції, грн.;

N- обсяг продажу продукції в натуральних одиницях.

3. Оцінювання споживчої вартості - метод, що ґрунтується на оцінюванні споживчого ефекту, який має споживач від використання товару. Цей метод ціноутворення має певний ризик внаслідок не­виправданого завищення або заниження ціни.

4. Пропорційне ціноутворення - метод, за якого фірми вихо­дять не стільки з власних витрат, оцінки споживчої вартості чи по­питу, скільки із цін конкурентів. При цьому методі (його називають ще «за рівнем конкуренції») ціна встановлюється як функція цін на аналогічну продукцію конкурентів, тобто:

Ц = f(Ц_1, Ц₂, ...,Ц_n), грн.,

де n - кількість продавців аналогічної продукції.

5.Метод «очікуваного прибутку» найчастіше застосовують тоді, коли фірма планує підписати контракт і, пропонуючи більш низь-
кі ціни, ніж інші фірми, має шанси виграти боротьбу за контракт.

6. Метод швидкого повернення витрат. Використовується
підприємствами з метою активного продажу великих обсягів про-
дукції і швидкого повернення затрачених коштів. Така поведінка може бути зумовлена невпевненістю виробників у тривалому успі-
хові їх продукції на ринку.

Всередині системи цін можна виділити такі типи модифікова­них цін:

- територіальні ціни (територіальне ціноутворення залежить від розміщення населення на території; в деяких випадках ціна бу­де порівняно вищою для різних покупців з метою покриття додат­кових транспортних витрат);

- ціни зі знижками(встановлюються за обсяг покупки, за вико­нання певних функцій підприємствами сфери обігу, за виконання певних функцій по складуванню і зберіганню продукції, сезонні знижки);

- ціни стимулювання покупок (фірми в деяких випадках, з ме­тою привернення уваги до інших товарів, можуть знижувати ціни на даний товар);

- пільгові ціни (застосовують, коли фірма реалізує товари за де­кількома цінами, хоч це і не відображає пропорційну різницю у ви­тратах);

- ціни на нові товари (при ціноутворенні використовують два методи):

- «зняття вершків на ринку» - на товари встановлюються вели­кі ціни для одержання високих прибутків, потім ціни повільно зни­жуються і привертають увагу покупців;

- «проникнення на ринок» - встановлюються низькі ціни на но­ві товари для привернення уваги великої кількості покупців і заво­ювання переважної частини ринку).

Ринкові умови господарювання вимагають впорядкування сис­теми ціноутворення. Вона повинна відповідати законам ринкової економіки.

Досвід держав з розвиненою економікою свідчить, що стратегія ціноутворення в умовах ринку може ґрунтуватися на трьох факто­рах - на витратах, попиті і конкуренції.

Підприємствам у цих умовах надані широкі можливості у фор­муванні цін на товари, послуги тощо.

Проте цивілізований ринок - це регульований ринок, де най­важливішим об'єктом регулювання є саме ціни. Держава повинна брати безпосередню участь у процесах ціноутворення, щоправда, слід правильно вибрати методи такої участі. Держава повинна контролювати і регулювати ціни на стратегічно важливі товари, підтримувати виробників, які продукують низькорентабельну, але необхідну споживачам продукцію через систему державних дотацій і субсидій.

Держава також повинна безпосередньо через відповідні органи контролювати ціни на продукцію підприємств-монополістів, запо­бігати встановленню демпінгових цін як засобу витіснення конку­рентів з ринку.

Важливою проблемою для підприємств у галузі ціноутворення є встановлення обґрунтованих ставок податку на додану вартість, ак­цизного (податку) збору та мита, які є видами непрямих податків. Ці податки спричиняють різке зростання ціни на продукцію і тим самим зни­жують її конкурентоспроможність. Підприємства опиняються у вкрай невигідному становищі.

У ринковій економіці зростає потреба в експертних оцінках впливу цін на розвиток підприємств, галузей, на прискорення нау­ково-технічного прогресу.

І, нарешті, підприємства повинні встановлювати ціни на товари, виходячи із поставленої мети ціноутворення. Враховуючи те, якої мети хоче досягти продавець у результаті виробництва і продажу конкретного товару, він обирає і обґрунтовує свою цінову стра­тегію.

У ст. 10 Господарського кодексу України йдеться про те, що ці­нова політика є одним із основних напрямів економічної політи­ки держави і вона спрямована на регулювання державою відносин обміну між суб'єктами ринку з метою забезпечення еквівалентності в процесі реалізації національного продукту, дотримання необ­хідної паритетності цін між галузями та видами господарської діяльності, а також забезпечення стабільності гуртових та роздріб­них цін.

У ст. 192 Господарського кодексу України зазначається, що полі­тика ціноутворення, порядок встановлення та застосування цін, повноваження органів державної влади та органів місцевого самов­рядування щодо встановлення та регулювання цін, а також конт­роль за цінами і ціноутворенням визначаються законом про ціни і ціноутворення, іншими законодавчими актами.

Читайте також:

1. II. Основні закономірності ходу і розгалуження судин великого і малого кіл кровообігу
2. V. ЗЕМЕЛЬНІ РЕСУРСИ. ОХОРОНА НАДР ТА ПРОБЛЕМИ ЕНЕРГЕТИКИ
3. VІІІ. Проблеми та перспективи розвитку машинобудування.
4. Автоматизація водорозподілу на відкритих зрошувальних системах. Методи керування водорозподілом. Вимірювання рівня води. Вимірювання витрати.
5. Аграрні проблеми в працях письменників аграрників.
6. Агрегативна стійкість, коагуляція суспензій. Методи отримання.
7. Агроекологічні проблеми розвитку і шляхи їх розв'язання
8. Адаптовані й специфічні методи дослідження у журналістикознавстві
9. Адвокатура в Україні: основні завдання і функції
10. Адміністративні (прямі) методи регулювання.
11. Адміністративні методи - це сукупність прийомів, впливів, заснованих на використанні об'єктивних організаційних відносин між людьми та загальноорганізаційних принципів управління.
12. Адміністративні методи управління

Переглядів: 2889