Організація загальнообов’язкового державного соціального страхування

Загальнообов'язкове державне соціальне страхування – це система права, обов'язків і гарантій, що передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової чи тимчасової непрацездатності, безробіття з незалежних від них обставин, утрати годувальника, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом (далі - роботодавець), громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Завданнями законодавства про обов'язкове державне соціальне страхування є встановлення гарантій щодо захисту прав і інтересів громадян, які мають право на пенсію, а також на інші види соціального захисту, що включають право на їх забезпечення у випадку хвороби, втрати працездатності, безробіття, народження дитини, необхідності догляду за малолітньою дитиною або дитиною інвалідом, хворим членом родини, смерті громадянина або членів його родини і т.п. Право на забезпечення за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням мають застраховані громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства і члени їхніх родин, що проживають в Україні, якщо інше не передбачено законодавством України.

Залежно від страхового випадку в Україні передбачені наступні види державного соціального страхування:

1) пенсійне страхування;

2) страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, обумовленими народженням і похованням;

3) медичне страхування;

4) страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, що спричинили втрату працездатності;

5) страхування на випадок безробіття;

6) інші види страхування, передбачені законами України.

Під страховим випадком розуміють подію, з настанням якої виникає право застрахованої особи на одержання матеріального забезпечення або соціальних послуг, передбачених окремими законами України по конкретних видах загальнообов'язкового державного страхування.

Загальнообов'язкове державне соціальне страхування здійснюється за принципами:

1) законодавчого визначення умов і порядку здійснення страхування;

2) обов'язковості страхування осіб, які працюють на умовах трудового договору та інших підстав, передбачених законодавством про працю, і осіб, що забезпечують себе роботою самостійно (члени творчих союзів і т.п.), громадян-суб'єктів підприємницької діяльності;

3) надання права одержання виплат за державним соціальним страхуванням особам, зайнятим підприємницькою, творчою діяльністю і т.п.;

4) обов'язковості фінансування страховими фондами (установами) витрат, пов'язаних з наданням матеріального забезпечення і соціальних послуг, в обсягах, передбачених законами за окремими видами страхування;

5) солідарності й субсидування;

6) державних гарантій реалізації застрахованими громадянами своїх прав;

7) забезпечення рівня життя не нижче прожиткового мінімуму, установленого законом, шляхом надання пенсій, інших видів соціальних виплат і допомоги, які є основним джерелом існування;

8) цільового використання коштів загальнообов'язкового соціального страхування;

9) паритетності представників усіх суб'єктів соціального страхування в управлінні загальнообов'язковим державним страхуванням.

Загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню підлягають:

1) особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту):

1.1) на підприємствах, в організаціях, установах незалежно від їхніх форм власності і господарювання;

1.2) у фізичних осіб;

2) особи, які забезпечують себе роботою самостійно (члени творчих союзів, творчі працівники, що не є членами творчих союзів), громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності.

Особи, що підлягають державному соціальному страхуванню, одержують свідоцтво про загальнообов'язкове державне страхування, що є єдиним для всіх видів страхування і документом строгої звітності.

Інформація у сфері державного соціального страхування використовується з дотриманням вимог, передбачених законодавством про інформацію. Зокрема, забороняється розголошувати без згоди застрахованої особи відомостей про страховий стаж, страхові випадки, результати медичних обстежень, суми одержуваних виплат і т.п. Страховики через засоби масової інформації зобов'язані роз'ясняти населенню права й обов'язки, передбачені законодавством про соціальне страхування.

Основним джерелом коштів загальнообов'язкового соціального страхування є внески роботодавців і застрахованих осіб. Розміри внесків на державне соціальне страхування залежно від його виду щорічно встановлюються Верховною Радою України для роботодавців і застрахованих осіб по кожному виду страхування на календарний рік у відсотках одночасно з затвердженням Державного бюджету України.

Як правило, розмір внесків на календарний рік по кожному виду страхування встановлюється у відсотках:

1) для роботодавців - до сум фактичних витрат на оплату праці та інших виплат найманим робітникам, які підлягають оподаткуванню з громадян;

2) для фізичних осіб - до сум оподатковуваного доходу (прибутку).

Внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійних захворювань сплачує роботодавець. Порядок здійснення платежів і резервування коштів на загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначається законами України по окремих видах соціального страхування.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Законодавство і принципи соціального захисту населення в Україні	\|	Види соціальних послуг, пільг і матеріального забезпечення, що надаються населенню в Україні

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.015 сек.