Предмет аграрного права України

План лекції

Лекція

Відповідальність за порушення земельного законодавства

Угоди, укладені з порушенням встановленого законом порядку купівлі-продажу, дарування, застави, обміну земельних ділянок, визнаються недійсними за рішенням суду.

Громадяни і юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за такі порушення:

1) укладення угод з порушенням земельного законодавства;

2) самовільне зайняття земельних ділянок;

3) псування сільськогосподарських угідь та інших земель, їх забруднення хімічними та радіоактивними речовинами і стічними водами, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами;

4) розміщення, проектування, будівництво, введення в дію об'єктів, що негативно впливають на стан земель;

5) невиконання вимог щодо використання земель за цільовим призначенням;

6) порушення строків повернення тимчасово займаних земель або невиконання обов'язків щодо приведення їх у стан, придатний для використання за призначенням;

7) знищення межових знаків;

8) приховування від обліку і реєстрації та перекручення даних про стан земель, розміри й кількість земельних ділянок;

9) непроведення рекультивації порушених земель;

10) знищення або пошкодження протиерозійних і гідротехнічних споруд, захисних насаджень;

11) невиконання умов знімання, збереження і нанесення родючого шару ґрунту;

12) самовільне відхилення від проектів землеустрою;

13) ухилення від державної реєстрації земельних ділянок та подання недостовірної інформації щодо них;

14) порушення строків розгляду заяв щодо відведення земельних ділянок.

Самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування витрат, понесених за час незаконного користування ними. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок проводиться за рішенням суду.

на тему „Основи аграрного права України”

1. Предмет аграрного права України.

2. Методи аграрного права.

3. Принципи аграрного права.

4. Система аграрного права.

5. Поняття та особливості аграрних правовідносин, їх елементи.

6. Поняття суб’єктів аграрного права та їх класифікація.

В умовах переходу до ринкової економіки в Україні виникла потреба в розробці й здійсненні великої сукупності правових, організаційних, економічних, наукових, соціальних та інших заходів з метою забезпечення такого розвитку аграрної сфери економіки, який би повністю відповідав потребам країни, забезпечував її продовольчу безпеку.

Аграрні перетворення стали, таким чином, реальною необхідністю. Ці перетворення потребують відповідного правового забезпечення, нормативного регулювання у сфері суспільних відносин, пов'язаних з виробництвом, переробкою і реалізацією сільськогосподарської продукції. Здійснення аграрної політики, а також аграрної і земельної реформ в Україні є необхідним і важливим фактором в установленні економічного порядку в суспільстві. Це викликає потребу в перегляді і удосконаленні права та законодавства України в цілому і аграрного зокрема.

У процесі виробничо-господарської та іншої діяльності різноманітних (як за формою власності, так і за організаційно-правовою формою) сільськогосподарських товаровиробників виникає комплекс складних, взаємопов'язаних майнових, земельних, господарських, трудових, організаційно-управлінських та інших відносин. Вони не становлять органічної єдності, але специфіка виробничо-господарської діяльності в агропромисловому секторі обумовлює необхідність їх об'єднання в одну систему.

Відносини в сільськогосподарському виробництві для зручності регулювання можна згрупувати, однак вони є відносинами господарськими.

Предметом аграрного права є такі відносини, що являють собою комплекс земельних, майнових, трудових і організаційно-управлінських відносин, які ґрунтуються на приватній, державній, комунальній власності і виникають у сфері сільського господарства і пов'язаних з ними інших відносин сільськогосподарських підприємств та їх об'єднань, а також діяльності селянських і особистих підсобних господарств.

Суспільні відносини, які є предметом аграрного права, мають комплексний характер і, як правило, тією чи іншою мірою пов'язані з земельними відносинами, без яких сільськогосподарське виробництво фактично неможливе, земельні відносини слід виділити із системи аграрних відносин. У сільському господарстві, а саме в аграрному секторі земля є основним засобом виробництва, на відміну від інших сфер виробництва, де вона є просто територіальним простором для розміщення основних фондів і підприємств у цілому.

Аграрне право як спеціалізована галузь права покликана врегулювати пов'язані між собою земельні, майнові, господарські, трудові й організаційно-управлінські відносини, що складаються між суб'єктами в аграрному секторі, а також між юридичними і фізичними особами. Нормами аграрного права регламентується коло і зміст тих прав і обов'язків, що становлять правовий статус сільськогосподарських кооперативів, селянських (фермерських) господарств, акціонерних та інших господарських товариств, агрофірм та агрокомбінатів, орендних підприємств, членів цих формувань тощо.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Приватизація землі	\|	Принципи аграрного права

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.