Основною метою навчання є оволодіння знаннями, уміннями, навччками, відібраними на основі принципу науковості, системності, доступності, наочності.
В основі цих моделей лежить уявлення про навчання, як про інформаційний процес, що полягає у сприйманні, збереженні та відтворенні та переробці наукової інформації. На цій основі якість засвоєння визначається трьома показниками :
1) Повнотою відтворених знань;
2) Їх використанням за зразком;
3) Використанням в нестандартних ситуаціях.
Отже, оцінюється робота учня :- не знав, не вмів, не розумів, не використовував, а після навчання : - став знати, уміти, розуміти, виконувати. У цих моделях сам процес пізнання не оцінюється, суб’єктний досвід школяра теж не враховується.
2. Операційні моделі.
Автори їх В.В.Давидов, В.В.Рубцов, Г.Г.Кравцов спираються на зроблену у психології концепцію діяльності, згідно з якою у навчанні, як єдності діяльності вчителя та учня, виділені такі основні елементи : цілі, мотиви, предмет і засоби діяльності, її контроль і оцінка. Вони є загальними для будь-якого виду діяльності. Оволодіння всіма компонентами учбової діяльності відбувається не стихійно, а розробляється і задається вчителем через спеціально побудовану систему (задається еталоном дій). Отже, ці моделі будуються за нормативними схемами, у яких суб’єктний досвід (досвід учня) не враховується.
3. Розвивальне навчання, у моделюванні якого виходять з актуального рівня психічного розвитку учнів, спираються на суб’єктний досвід, орієнтуються на їх перспективний рівень психічного розвитку, тобто можливості школяра (ЗАР і ЗНР за Виготським Л.С.). Таке навчання будується на основі принципу індивідуалізації навчання.
Виділяють два напрями розвивального навчання : В.В.Давидова і Л.В.Занкова. Перший напрям грунтується на положеннях Л.С.Виготського, Д.Б.Ельконіна, О.М.Леонтьєва і, в основному. Ставить питання про можливість такої моделі навчання , яка б вчила учнів переходити від загального знання до часткового, від абстрактного – до конкретного, від системного – до одиничного. Модель такого навчання передбачає розвиток в учнів теоретичного мислення.
Другий напрям являє собою критично осмислений , творчо перероблений досвід всіх сучасних Л.В.Занкову психологічних і педагогічних досягнень та грунтується на принципах навчання на високому рівні труднощів, провідної ролі теоретичних знань, усвідомлення школярами власного учіння та розвитку можливостей усіх учнів, що передбачає врахування індивідуальних особливосей.