МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів
Контакти
Тлумачний словник Авто Автоматизація Архітектура Астрономія Аудит Біологія Будівництво Бухгалтерія Винахідництво Виробництво Військова справа Генетика Географія Геологія Господарство Держава Дім Екологія Економетрика Економіка Електроніка Журналістика та ЗМІ Зв'язок Іноземні мови Інформатика Історія Комп'ютери Креслення Кулінарія Культура Лексикологія Література Логіка Маркетинг Математика Машинобудування Медицина Менеджмент Метали і Зварювання Механіка Мистецтво Музика Населення Освіта Охорона безпеки життя Охорона Праці Педагогіка Політика Право Програмування Промисловість Психологія Радіо Регилия Соціологія Спорт Стандартизація Технології Торгівля Туризм Фізика Фізіологія Філософія Фінанси Хімія Юриспунденкция |
|
|||||||||
Травми щелепно-лицьової ділянкиНевогнепальні переломи кісток обличчя у міських жителів мирного часу становлять від 3,2 % до 8 % усіх переломів. У середньому по колишньому СРСР вони становили 0,3—0,4 випадка на 1000 чоловік населення за рік (Т. М. Лур'є, 1968; Б. Д. Кабаков, В. А Малишев, 1983).
Розрізняють такі переломи: прямі (на місці-нанесення травми), непрямі, змішані; повні, неповні (тріщини кістки); одиночні, подвійні, множинні; ізольовані, комбіновані, поперечні, поздовжні, косі, дірчасті, аркоподібні, гвинтоподібні, забиті, велико - та дрібноосколкові; відкриті (з пошкодженням покривних тканин — шкіри, слизової оболонки), закриті; проникаючі (рана при переломі з'єднується (проникає) з порожниною рота, носа, приносовими пазухами, глоткою, трахеєю), непроничі (мал. 1).
Ознакою перелому верхньої або нижньої щелепиє: - зміна форми обличчя -порушення прикусу, -больова припухлість на місці перелому, -патологічна рухливість, - інколи відкритий рот, слинотеча, - порушення жування, ковтання, мовлення, дихання, - різкий біль, особливо при жуванні. Причинами виникнення переломів щелеп можуть бути виробнича (до 10 % усіх травм), а також невиробнича травма (близько 90% усіх травм), Травми, отримані не на виробництві, ділять на: побутові (75,2 %), транспортні (6,9 %), спортивні (3,5 %), вуличні та ін. (5,1 %) (Т. М. Лур'є з співавт., 1975, 1977). Переломи верхньої щелепи, за даними різних авторів, становлять від 4,6 % до 10 % усіх переломів кісток обличчя. Класифікація невогнепальних переломів верхньої / тип (Лефор І) — відрив верхньої щелепи разом із виличними та криловидними відростками клиноподібних кісток (повне черепно-лицьове роз'єднання). Прикмети: при похитуванні за зуби рухаються щелепа, ніс і очні яблука, крововилив у орбіти (симптом окулярів) , іноді кровотеча із слухових ходів. // тип (Лефор II) — відрив тіла верхньої щелепи з носовими кістками. Прикмети: при похитуванні за зуби рухаються тіло верхньої щелепи та ніс, крововилив орбіти (симптом окулярів). /// тип (Лефор III) — відлам альвеолярного відростка верхньої щелепи разом з твердим піднебінням.
Прикмета — при похитуванні за зуби рухається альвеолярний відросток з твердим піднебінням (низький поперечний перелом верхньої щелепи) (мал.; 2, в).
Мал. 2. Види (а, б, в) переломів верхньої щелепи (за Лефором). Відламки щелепи зміщуються в напрямку травмуючої сили під дією цієї сили і менше — від тяги жувальних і мімічних м'язів. Переломи нижньої щелепи становлять значну більшість (за різними авторами, від 61,2 % до 70 %) усіх уражень кісток обличчя. Це зумовлено більшим розміром нижньої щелепи, її виступаючим (кордонним) положенням і частково особливостями її форми та з'єднання з кістками черепа. Відповідно до класифікації Д. А. Ентіна лінії переломів проходять в місцях найменшої опірності нижньої щелепи (мал. 3). Мал..3. локалізація типових переломів нижньої щелепи (за Д.А.Ентіним).
Розрізняють серединні, бокові, одиночні, подвійні (одно- та двобічні), потрійні, множинні та інші переломи нижньої щелепи. Серединний перелом (ділянка центральних різців) (мал. 4, а). Прикмети: мінімальне порушення прикусу; контакт піднебінних горбиків верхніх бокових зубів з язиковими горбиками нижніх бокових зубів, невелике розходження відламків тіла нижньої щелепи по лінії перелому. Ментальний (боковий) перелом (на ділянці ікол, премолярів і молярів) (мал. 4, б). Прикмети: значне порушення прикусу, менший відламок зміщується догори і всередину, більший - вниз і всередину, При двобічних ментальних переломах виникають три відламки: два бокових і один середній (мал..4 в).
Мал. 4. Типові зміщення відламків нижньої щелепи при переломах: а — серединному; б — боковому; в — двобічних бокових; г — кута нижньої щелепи. Бокові відламки зміщуються догори і всередину, середній - донизу і назад, що обумовлює зміщення кореня язика назад, налягання його на надгортанник і, Перелом на ділянці кута нижньої щелепи (кутовий) (мал.4,г).Прикмети: зміщення відламків, як правило, незначне (тому що лінія перелому знаходиться в м'язовому футлярі — прикріплені до кута щелепи жувального м'яза зовні і медіального крилоподібного м'яза зсередини), іноді незначний відкритий прикус при двобічних кутових переломах. Перелом шийки суглобового відростка нижньої щелепи (пришийковий). Прикмети: однобічний перелом — зміщення нижньої щелепив бік перелому, відсутність рухливості суглобової головки на боці перелому і частково відкритий прикус. При двобічних переломах шийки суглобових відростків — відкритий прикус з контактом дистальних горбиків останніх молярів. Зустрічаються ще поздовжній перелом висхідної гілки нижньої щелепи та відрив вінцевого відростка нижньої щелепи. 3міщення відламків нижньої щелепи залежить від характеру, виду перелому, сили та напрямку тяги прикріплених до нижньої щелепи м'язів (мал. 5), а також від розміщення щілини (лінії) перелому по відношенню до сагітальної, фронтальної та горизонтальної площин.
Мал. 5. Лінії переломів нижньої щелепи залежно від напрямку діючої сили. Вогнепальні поранення обличчя іщелеп під час Великої Вітчизняної війни становили близько 4 % всіх уражень. Класифікація поранень і пошкоджень тканин щелепно-лицьової ділянки за Б. Д. Кабаковим та його співавт.: I. Вогнепальні поранення: а) за видом пошкоджених тканин: 1) поранення м'яких тканин; 2) поранення з пошкодженням кісток: нижньої щелепи, верхньої щелепи, обох щелеп, виличної кістки, кількох кісток лицьового скелета; б) за характером пошкодження: 1) наскрізні без пошкодження органів (язика, слинних залоз) чи з пошкодженням їх; 2) сліпі (ізольовані, комбіновані, одиночні, проникаючі в порожнину рота та носа, непроникаючі); 3) дотичні; в) за видом уражаючої зброї: кульові, осколкові. II. Невогнепальні ураження та пошкодження. III. Комбіновані пошкодження. IV. Опіки. V. Відмороження. Класифікація вогнепальних переломів верхньої щелепи за /. Г.Лукомським: 1. Переломи альвеолярного відростка— лінія перелому проходить біля основи (підошви) альвеолярного відростка і відповідає типу III за Лефором.
Мал. 6. Годування пораненого в щелепно-лицьову ділянку з допомогою поїльника. 2. Суборбітальні переломи — лінія перелому проходить нижче орбіти і частково відповідає типу III за Лефором. 3. Суббазальні переломи — лінія перелому проходить вище підорбітального отвору (відповідає типам І, II за Лефором). Особливості вогнепальних переломів щелеп: 1. Невідповідність вигляду пораненого важкості поранення (спотворення обличчя). 2. Близькість життєво важливих органів — мозку (струс мозку, втрата свідомості), очей, слухового апарату, гортані (загроза асфіксії). 3. Неможливість звичайного годування, необхідність застосування поїльника (мал. 6), лійки з трубкою (мал. 7), шприца Жане, апарата для годування, піврідкої вітамінізованої їжі з високою енергетичною 4. Неможливість користування звичайним протигазом для захисту від отруйних речовин. 5.Необхідність ретельного догляду за порожниною рота застосування слинозбирача при проникаючих пораненнях рота (мал. 8), зрошення (промивання) порожнини рота (6—8 разів на день) розчином калію перманганату (1 :3000). 6. Психічна травма від спотворення обличчя. Мал.. 7. Годування хворого з допомогою лійки.
Мал. 8. Слинозбирач Іващенка.
Для годування хворих з щелепно-лицьовою травмою В. К. Костур запропонувала простий апарат (мал. 9), який дозволяє подавати харчову суміш під тиском через зонд у порожнину рота, безпосередньо у стравохід чи шлунок. Апарат складається із скляної банки на 0,5—1 л, яка закривається металевою кришкою з гумовою манжетою. Щільна фіксація кришки досягається з допомогою металевої скоби і гвинта. Для доступу повітря в банку застосовують штуцер діаметром 3—4 мм, а для виходу харчової суміші — штуцер діаметром 6 мм. На перший штуцер одягається гумова трубка довжиною 10—12 см з гумовою грушею на кінці. З допомогою груші у банку нагнітають повітря; надходження харчової суміші здійснюють через шлунковий зонд, надітий вільним кінцем на другий штуцер. Ускладнення при переломах щелеп: безпосередні: асфіксія, кровотеча, шок, первинне спотворення обличчя, порушення мови, жування, ковтання; ранні: наслідки пошкодження судин (крововиливи), нервів (парестезія, порушення іннервації) , гострі запальні процеси (абсцес, флегмона); віддалені (пізні): травматичний остеомієліт, синусит верхньощелепний (гайморит), сепсис, кіста, контрактура, слинний свищ, незрощення чи неправильне зрощення відламків щелеп, рубці, вторинні спотворення обличчя та ін.
Мал. 10. Фіксація язика шпилькою Іващенка: а — проколом знизу вверх по середній лінії; б — поперечним проколом; в — шпилька з двома обмежниками.
Перша допомога при травмах щелепно-лицьової ділянки.Долікарська допомога: зупинка кровотечі пальцьовим притисненням судини з наступним накладенням давлячої пов'язки; усунення асфіксії; ревізія (очистка) порожнини рота; надання потерпілому відповідного положення (сидячи з нахиленою головою, на грудях з валиком під плечима і повернутою набік головою), висунення наперед нижньої щелепи і язика, фіксація язика англійською шпилькою чи шпилькою Іващенка (мал. 10); накладення пов'язок на рани; профілактика і усунення шоку: зігрівання, тепле пиття, обезболюючі засоби, транспортна іммобілізація відламків підручними засобами (пращовидні пов'язки, мал. 11, пов'язка-вуздечка, дощечка Лімберга тощо) або стандартними штатними — транспортна шина Ентіна (мал. 12, а, в), Збаржа (мал. 13); виготовлення спрощеного слиноприймача (див. мал. 8).Мал. 11. Пращовидна пов'язка: а, б — загальний вигпяд; в — Померанцевої-Урбакської.
Евакуація потерпілого з місця отримання травми в лікувальний заклад чи на наступний етап медичної евакуації: батальйонний медичний пункт (БМП), полковий медичний пункт (ПМП), медсанбат, лікарню, госпіталь. Під час війни діє принцип послідовного лікування з евакуацією за призначенням.
Мал. 12. Транспортні шини: а — жорстка підборідна праща Ентіна; б — шина-ложка Лімберга; в-
Мал. 13. Стандартний комплект для іммобілізації відламків верхньої щелепи (за Я. М. Збаржем): а — шина-дуга; б — головна пов'язка; в, г — з'єднуючі стержні, хомутики; д — вид комплекту в зібраному стані. Перша лікарська допомога — ревізія пов'язок, боротьба з кровотечею, шоком, профілактика асфіксії, переливання крові, кровозамінюючих і протишокових препаратів, введення протиправцевої сироватки, тепле пиття, іммобілізація відламків стандартними шинами. Кваліфікована лікарська допомога — остаточна зупинка кровотечі і ліквідація загрози асфіксії, усунення шоку, організація харчування і туалет порожнини рота (промивання), накладання стандартних транспортних шин, лігатурне зв'язування зубів. Спеціалізована лікарська допомога — хірургічна обробка рани, ортопедичне лікування з приводу переломів щелеп (шинування, виготовлення індивідуальних апаратів), організація харчування та догляду за порожниною рота, протезування, лікування ускладнень. Лікування хворих з щелепно-лицьовою патологією повинно бути комплексним і включати: хірургічне, медикаментозне, ортопедичне, фізіотерапевтичне, дієтичне, а при необхідності й інші види лікування. При комплексному лікуванні завдання та функціональні обов'язки гігієніста зубного полягають в активній участі разом з лікарями стоматологом-хірургом та ортопедом в конструюванні шин, апаратів, протезів. Читайте також:
|
||||||||||
|