• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Травми щелепно-лицьової ділянки

Невогнепальні переломи кісток обличчя у міських жителів мирного часу становлять від 3,2 % до 8 % усіх переломів. У середньому по колишньому СРСР вони становили 0,3—0,4 випадка на 1000 чоловік на­селення за рік (Т. М. Лур'є, 1968; Б. Д. Кабаков, В. А Малишев, 1983).

Розрізняють такі переломи: прямі (на місці-нане­сення травми), непрямі, змішані; повні, неповні (трі­щини кістки); одиночні, подвійні, множинні; ізольовані, комбіновані, поперечні, поздовжні, косі, дірчасті, аркоподібні, гвинтоподібні, забиті, велико - та дрібноосколкові; відкриті (з пошкодженням покривних тка­нин — шкіри, слизової оболонки), закриті; проникаючі (рана при переломі з'єднується (проникає) з порожниною рота, носа, приносовими пазухами, глоткою, трахеєю), непроничі (мал. 1).

Ознакою перелому верхньої або нижньої щелепиє:

- зміна форми обличчя

-порушення прикусу,

-больова припухлість на місці перелому,

-патологічна рухливість,

- інколи відкритий рот, слинотеча,

- по­рушення жування, ковтання, мовлення, дихання,

- різкий біль, особливо при жуванні.

Причинами виникнен­ня переломів щелеп можуть бути виробнича (до 10 % усіх травм), а також невиробнича травма (близько 90% усіх травм), Травми, отримані не на виробництві, ділять на: побу­тові (75,2 %), транспортні (6,9 %), спортивні (3,5 %), вуличні та ін. (5,1 %) (Т. М. Лур'є з співавт., 1975, 1977).

Переломи верхньої щелепи, за даними різних авто­рів, становлять від 4,6 % до 10 % усіх переломів кісток обличчя.

Класифікація невогнепальних переломів верхньої
щелепи за Лефором.

/ тип (Лефор І) — відрив верхньої щелепи разом із виличними та криловидними відростками клиноподібних кісток (повне черепно-лицьове роз'єднання). Прикмети: при похитуванні за зуби рухаються щелепа, ніс і очні яблука, крововилив у орбіти (симптом окулярів) , іноді кровотеча із слухових ходів.

// тип (Лефор II) — відрив тіла верхньої щелепи з носовими кістками. Прикмети: при похитуванні за зуби рухаються тіло верхньої щелепи та ніс, крововилив орбіти (симптом окулярів).

/// тип (Лефор III) — відлам альвеолярного відростка верхньої щелепи разом з твердим піднебінням.

Прикмета — при похитуванні за зуби рухається альвеолярний відросток з твердим піднебінням (низький поперечний перелом верхньої щелепи) (мал.; 2, в).

Мал. 2. Види (а, б, в) переломів верхньої щелепи (за Лефором).

Відламки щелепи зміщуються в напрямку травму­ючої сили під дією цієї сили і менше — від тяги жу­вальних і мімічних м'язів.

Переломи нижньої щелепи становлять значну біль­шість (за різними авторами, від 61,2 % до 70 %) усіх уражень кісток обличчя. Це зумовлено більшим роз­міром нижньої щелепи, її виступаючим (кордонним) положенням і частково особливостями її форми та з'єднання з кістками черепа.

Відповідно до класифікації Д. А. Ентіна лінії пе­реломів проходять в місцях найменшої опірності ниж­ньої щелепи (мал. 3). Мал..3. локалізація типових переломів нижньої щелепи (за Д.А.Ентіним).

Розрізняють серединні, бокові, одиночні, подвійні (одно- та двобічні), потрійні, множинні та інші пере­ломи нижньої щелепи.

Серединний перелом (ділянка центральних різців) (мал. 4, а). Прикмети: мінімальне порушення прикусу; контакт піднебінних горбиків верхніх боко­вих зубів з язиковими горбиками нижніх бокових зу­бів, невелике розходження відламків тіла нижньої щелепи по лінії перелому.

Ментальний (боко­вий) перелом (на ділянці ікол, премолярів і молярів) (мал. 4, б). Прикмети: знач­не порушення прикусу, мен­ший відламок зміщується до­гори і всередину, більший - вниз і всередину, При двобічних ментальних переломах виникають три відламки: два бокових і один середній (мал..4 в).

Мал. 4. Типові зміщення відламків нижньої щелепи при переломах: а — серединному; б — боковому; в — двобіч­них бокових; г — кута нижньої щелепи.

Бокові відламки зміщуються догори і всередину, середній - донизу і назад,

що обумовлює зміщення кореня язика назад, налягання його на надгортанник і,
як наслідок, розвиток асфіксії.

Перелом на ділянці кута нижньої щелепи (кутовий) (мал.4,г).Прикмети: зміщення відламків, як правило, незначне (тому що лінія перелому знаходиться в м'язовому футлярі — прикріплені до кута щелепи жувального м'яза зовні і медіального крилоподібного м'яза зсередини), іноді незначний відкритий прикус при двобічних кутових переломах.

Перелом шийки суглобового відростка нижньої щелепи (пришийковий). Прикмети: однобічний перелом — зміщення нижньої щелепив бік перелому, відсутність рухливості суглобової головки на боці перелому і частково відкритий прикус. При двобічних переломах шийки суглобових відростків — відкритий прикус з контактом дистальних горбиків останніх молярів.

Зустрічаються ще поздовжній перелом висхідної гілки нижньої щелепи та відрив вінцевого відростка нижньої щелепи.

3міщення відламків нижньої щелепи залежить від характеру, виду перелому, сили та напрямку тяги прикріплених до нижньої щелепи м'язів (мал. 5), а також

від розміщення щілини (лінії) перелому по відношен­ню до сагітальної, фронтальної та

горизонтальної пло­щин.

Мал. 5. Лінії переломів нижньої щелепи залежно від напрямку діючої сили.

Вогнепальні поранення обличчя іщелеп під час Ве­ликої Вітчизняної війни становили близько 4 % всіх уражень.

Класифікація поранень і пошкоджень тканин ще­лепно-лицьової ділянки за Б. Д. Кабаковим та його співавт.:

I. Вогнепальні поранення:

а) за видом пошкоджених тканин: 1) поранення м'яких тканин; 2) поранення з пошкодженням кісток: нижньої щелепи, верхньої щелепи, обох щелеп, вилич­ної кістки, кількох кісток лицьового скелета;

б) за характером пошкодження: 1) наскрізні без пошкодження органів (язика, слинних залоз) чи з по­шкодженням їх; 2) сліпі (ізольовані, комбіновані, оди­ночні, проникаючі в порожнину рота та носа, непроникаючі); 3) дотичні;

в) за видом уражаючої зброї: кульові, осколкові.

II. Невогнепальні ураження та пошкодження.

III. Комбіновані пошкодження.

IV. Опіки.

V. Відмороження.

Класифікація вогнепальних переломів верхньої ще­лепи за /. Г.Лукомським:

1. Переломи альвеолярного відрост­ка— лінія перелому проходить біля основи (підошви) альвеолярного відростка і відповідає типу III за Лефором.

Мал. 6. Годуван­ня пораненого в щелепно-лицьову ділянку з допомо­гою поїльника.

2. Суборбітальні переломи — лінія пере­лому проходить нижче орбіти і частково відповідає типу III за Лефором.

3. Суббазальні переломи — лінія перелому проходить вище підорбітального отвору (відпові­дає типам І, II за Лефором).

Особливості вогнепальних переломів щелеп:

1. Невідповідність вигляду пораненого важкості по­ранення (спотворення обличчя).

2. Близькість життєво важливих органів — мозку (струс мозку, втрата свідомості), очей, слухового апа­рату, гортані (загроза асфіксії).

3. Неможливість звичайного годування, необхідність застосування поїльника (мал. 6), лійки з трубкою (мал. 7), шприца Жане, апарата для годування, піврідкої вітамінізованої їжі з високою енергетичною
цінністю.

4. Неможливість користування звичайним протига­зом для захисту від отруйних речовин.

5.Необхідність ретельного догляду за порожниною рота застосування слинозбирача при проникаючих пораненнях рота (мал. 8), зрошення (промивання) по­рожнини рота (6—8 разів на день) розчином калію перманганату (1 :3000).

6. Психічна травма від спотворення обличчя. Мал.. 7. Годування хворого з допомогою лійки.

Мал. 8. Слинозбирач Іващенка.

Для годування хворих з щелепно-лицьовою трав­мою В. К. Костур запропонувала простий апарат (мал. 9), який дозволяє подавати харчову суміш під тиском через зонд у порожнину рота, безпосеред­ньо у стравохід чи шлунок. Апарат складається із скля­ної банки на 0,5—1 л, яка закривається металевою кришкою з гумовою манжетою. Щільна фіксація кри­шки досягається з допомогою металевої скоби і гвин­та. Для доступу повітря в банку застосовують штуцер діаметром 3—4 мм, а для виходу харчової суміші — штуцер діаметром 6 мм. На перший штуцер одягаєть­ся гумова трубка довжиною 10—12 см з гумовою гру­шею на кінці. З допомогою груші у банку нагнітають повітря; надходження харчової суміші здійснюють через шлунковий зонд, надітий вільним кінцем на другий штуцер.

Ускладнення при переломах щелеп: безпосе­редні: асфіксія, кровотеча, шок, первинне спотворен­ня обличчя, порушення мови, жування, ковтання; ранні: наслідки пошкодження судин (кровови­ливи), нервів (парестезія, порушення іннерва­ції) , гострі запальні процеси (абсцес, флегмона); віддалені (пізні): травматичний остеомієліт, синусит верхньощелепний (гайморит), сепсис, кіста, контрактура, слинний свищ, незрощення чи неправиль­не зрощення відламків щелеп, рубці, вторинні спотво­рення обличчя та ін.

Мал. 10. Фіксація язика шпилькою Іващенка:

а — проколом знизу вверх по середній лінії; б — попереч­ним проколом; в — шпилька з двома обмежниками.

Перша допомога при травмах щелепно-лицьової ді­лянки.Долікарська допомога: зупинка кровотечі паль­цьовим притисненням судини з наступним накла­денням давлячої пов'язки; усунення асфіксії; ревізія (очистка) порожнини рота; надання потерпілому від­повідного положення (сидячи з нахиленою головою, на грудях з валиком під плечима і повернутою набік головою), висунення наперед нижньої щелепи і язи­ка, фіксація язика англійською шпилькою чи шпиль­кою Іващенка (мал. 10); накладення пов'язок на рани; профілактика і усунення шоку: зігрівання, тепле пит­тя, обезболюючі засоби, транспортна іммобілізація відламків підручними засобами (пращовидні пов'язки, мал. 11, пов'язка-вуздечка, дощечка Лімберга тощо) або стандартними штатними — транспортна шина Ентіна (мал. 12, а, в), Збаржа (мал. 13); виготовлення спрощеного слиноприймача (див. мал. 8).Мал. 11. Пращовидна пов'язка:

а, б — загальний вигпяд; в — Померанцевої-Урбакської.

Евакуація потерпілого з місця отримання травми в лікувальний заклад чи на наступний етап медичної евакуації: батальйонний медичний пункт (БМП), пол­ковий медичний пункт (ПМП), медсанбат, лікарню, госпіталь. Під час війни діє принцип послідовного лікування з евакуацією за призначенням.

Мал. 12. Транспортні шини:

а — жорстка підборідна праща Ентіна; б — шина-ложка Лімберга; в-
праща, фіксована на щелепі.

Мал. 13. Стандартний комплект для іммобілізації відламків верхньої ще­лепи (за Я. М. Збаржем):

а — шина-дуга; б — головна пов'язка; в, г — з'єднуючі стержні, хомутики; д — вид комплекту в зібраному стані.

Перша лікарська допомога — ревізія пов'язок, бо­ротьба з кровотечею, шоком, профілактика асфіксії, переливання крові, кровозамінюючих і протишокових препаратів, введення протиправцевої сироватки, тепле пиття, іммобілізація відламків стандартними шинами.

Кваліфікована лікарська допомога — остаточна зу­пинка кровотечі і ліквідація загрози асфіксії, усунен­ня шоку, організація харчування і туалет порожнини рота (промивання), накладання стандартних транс­портних шин, лігатурне зв'язування зубів.

Спеціалізована лікарська допомога — хірургічна обробка рани, ортопедичне лікування з приводу пере­ломів щелеп (шинування, виготовлення індивідуальних апаратів), організація харчування та догляду за по­рожниною рота, протезування, лікування ускладнень.

Лікування хворих з щелепно-лицьовою патологією повинно бути комплексним і включати: хірургічне, ме­дикаментозне, ортопедичне, фізіотерапевтичне, дієтич­не, а при необхідності й інші види лікування.

При комплексному лікуванні завдання та функ­ціональні обов'язки гігієніста зубного полягають в ак­тивній участі разом з лікарями стоматологом-хірургом та ортопедом в конструюванні шин, апаратів, протезів.

Читайте також:

1. Б- не збуджена ділянка мембрани , на яку діють електричні струми збудженої ділянки. Стрілками показано напрям струмів, кружечками – дійсне переміщення іонів.
2. Виникнення та посвідчення прав на земельну ділянку. Документи, що посвідчують права на земельні ділянки.
3. Виробничі травми та профзахворювання
4. Виробничі травми та профзахворювання
5. Виробничі травми, профзахворювання, нещасні випадки виробничого характеру.
6. ДІАГНОСТИКА СТАНУ ЩЕЛЕПНО-ЛИЦЕВОЇ ДІЛЯНКИ ДІТЕЙ. ПРОФІЛАКТИКА ФУНКЦІОНАЛЬНИХ І МОРФОЛОГІЧНИХ АНОМАЛІЙ
7. Ділянки іннервації симпатичною і парасимпатичного відділів автономної нервової системи
8. Ділянки на яких заборонено будівництво.
9. Ділянки надр, відособлені водні об'єкти.
10. Додаток А. Кадастровий план земельної ділянки
11. Електричні травми. Чинники, що впливають на наслідки ураження електричним струмом.
12. Електрорушійна сила джерела струму. Закон Ома для неоднорідної ділянки кола і для повного кола

Переглядів: 4492