Ділянки іннервації симпатичною і парасимпатичного відділів автономної нервової системи

Двонейронна структура автономної рефлекторної дуги.

На відміну віл соматичної нервової системи, еферентний шлях якої до виконавчих органів однонейронний, периферійна частина всіх еферентних симпатичних і парасимпатичних нервових шляхів побудована із двох послідовно розташованих нейронів (рис. 3). Тіло першого нейрона знаходиться у ЦНС (в одному з ядер середнього, довгастого чи спинного мозку), його аксон спрямовується на периферію, але доходить лише до нервового вузла (ганглія). Тут знаходиться тіло другого нейрона, на якому аксон першого нейрона утворює синаптичні закінчення. Аксон другого нейрона іннервує відповідний орган. Унаслідок цього волокна першого нейрона називають претигліонарними, другого – постгангліонарними, тобто еферентний шлях автономних нервів після виходу їх із ЦНС звичайно має не менше одного синаптичного контакту.

Симпатичні нервові волокна мають значно ширше представництво, ніж парасимпатичні. Симпатичні нерви іннервують фактично всі органи і тканини організму. Парасимпатичні нерви не іннервують скелетних м'язів, ЦНС, значну частину кровоносних судин і матку. До багатьох органів парасимпатичні волокна підходять у складі блукаючих нервів, які іннервують: бронхи, серце, стравохід, шлунок, печінку, тонку кишку, підшлункову залозу, наднирникові залози, нирки, селезінку, частину товстої кишки. Мозковий шар наднирникових залоз іннервується лише прегангліонарними волокнами.

Рис. 3. Рефлекторна дуга соматичного та автономного рухових рефлексів

Після перерізання і переродження автономних нервів чутливість денервованих органів до відповідних трансмітерів зростає. Якщо десимпатизувати будь-який орган, що іннервується симпатичними нервовими волокнами (серце, шлунок, кишки, судини, райдужна оболонка ока тощо), то він набуває підвищеної чутливості до адреналіну і норадреналіну. Так само, якщо виконати парасимпатичну енервацію органа, він здобуває підвищену чутливість до ацетилхоліну. Відома низка механізмів, що зумовлюють підвищення чутливості до відповідних трансмітерів: а) зростання кількості рецепторів на постсинаптичній мембрані; б) зниження активності або вмісту в тканинах ензиму, що розщеплює трансмітер. Своєрідною десимпатизаціею є розвиток вікових склеротичних утворень у кровоносних судинах: у такому разі на тлі зниження впливу симпатичного нерва підвищується реакція судин на дію гормону адреналіну, викид великої кількості якого під час стресу зумовлює спазм судин.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Структурні особливості автономної нервової системи	\|	Ганглії автономної нервової системи

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.021 сек.