Структурні особливості автономної нервової системи

Підґрунтям функціональної діяльності автономної нервової системи є принцип рефлекторного регулювання, особливості якого визначаються структурними характеристиками системи.

Основні відмінності автономної нервової системи від соматичної: 1) локалізація ядер у ЦНС; 2) мала величина нейронів; 3) опосередкований вихід волокон з мозку і відсутність чіткої сегментації їх поділу на периферії; 4) наявність автономних гангліїв на периферії; 5) еферентні волокна, які спрямовуються з мозку до внутрішніх органів, обов'язково перериваються у гангліях, де утворюють синапси на нейронах, що розташовані у цих гангліях; 6) безпосередній вихід на внутрішні органи.

Автономна нервова система залежно від свого функціонального призначення поділяється на симпатичний (рис. 1) і парасимпатичний (рис. 2) відділи. Функціонально виділяють ще й третій відділ – метасимпатичний. Між симпатичним і парасимпатичним відділами є не лише функціональні, але й структурні відмінності: а) за локалізацією центрів у мозку; б) за розташуванням гангліїв: ганглії парасимпатичного відділу розташовані в іннервованих ними органах (інтрамурально) або поруч із ними, тоді як ганглії симпатичного відділу локалізовані в симпатичному прикордонному стовбурі.Центри автономної нервової системи

Скупчення нейронів, що утворюють автономні центри, локалізуються у мозковому стовбурі і спинному мозку. Центри парасимпатичного відділулокалізуються: 1) у середньому мозку (мезенцефальний відділ): автономні волокна йдуть у складі окорухового нерва, 2) у довгастому мозку (бульбарний відділ): еферентні волокна йдуть у складі лицевого, язико-глоткового і блукаючого нервів; 3) у бічних рогах крижових сегментів спинного мозку (сакральні центри): волокна йдуть у складі тазових нервів. Центри симпатичного відділу розташовані компактно: у бічних рогах грудинних і поперекових сегментів спинного мозку, починаючи від І грудного до ІV поперекового (тораколюмбальний відділ). Автономні волокна від них виходять через передні корінці спинного мозку разом із відростками мотонейронів.

Центри автономної нервової системи перебувають у стані постійного тонусу, внаслідок чого іннервовані ними органи постійно отримують збуджувальні або гальмівні імпульси. Основне значення у забезпеченні цього тонусу належить аферентним нервовим сигналам, що надходять від рецепторів внутрішніх органів і, зокрема, від екстерорецепторів. Важливим є також вплив на центри автономної нервової системи різноманітних факторів крові і спинномозкової рідини. В органах з подвійною іннервацією (симпатичною і парасимпатичною) у стані фізіологічного спокою переважає вплив парасимпатичного нерва. Так, під дією імпульсів, що надходять до серця через блукаючий нерв, знижується частота і сила серцевих скорочень. Усі рівні системи підпорядковуються вищим підкірковим автономним центрам, які розташовані у відділі проміжного мозку – гіпоталамусі. Ці центри координують функції багатьох органів і систем організму, регулюючи тонус центрів мозкового стовбура і спинного мозку. Вони, у свою чергу, підпорядковуються корі великого мозку, що і забезпечує цілісне реагування організму із поєднанням його соматичних і автономних функцій в єдиний поведінковий акт.

Рис. 1. Симпатичний відділ АНС

Рис. 2. Парасимпатичний відділ автономної нервової системи

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Вплив фармакологічних засобів на функції автономної нервової системи	\|	Ділянки іннервації симпатичною і парасимпатичного відділів автономної нервової системи

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.002 сек.