Травматизм та професійні захворювання в АПК.

Лекція № 4. ТРАВМАТИЗМ ТА ПРОФЕСІЙНІ ЗАХВОРЮВАННЯ В СІЛЬСЬКОМУ ГОСПОДАРСТВІ. РОЗСЛІДУВАННЯ НЕЩАСНИХ ВИПАДКІВ

1.Травматизм та професійні захворювання в АПК.

2. Класифікація нещасних випадків і взяття їх на облік

3. Розслідування та облік нещасних випадків

4. Огляд місця, де стався нещасний випадок

5. Опитування потерпілого, свідків та посадових осіб

6. Визначення причин нещасного випадку

7. Методи дослідження виробничого травматизму

8. Профілактика нещасних випадків

9. Засоби захисту, що застосовуються для попередження нещасних випадків на виробництві

Агропромисловий комплекс України характеризується вкрай незадовільним технічним станом засобів виробництва через вичерпання їх ресурсу, недоліками у забезпеченні трудової дисципліни у зв'язку із сезонним та польовим характером сільськогосподарських робіт, невизначеністю статусу щодо контролю з охорони праці невеликих приватних господарств, залученням до виконання робіт сторонніх ненавчених осіб, відсутністю в господарствах кваліфікованих спеціалістів у галузі безпеки праці та ін.

Згідно з представленими Держнаглядохоронпраці статистичними даними за останні п'ять років щодо стану охорони праці у сільськогосподарському виробництві можна простежити дві протилежні тенденції: монотонне зменшення кількості травм та зростання показників тяжкості травмування. Зниження показників частоти травмування у сільському господарстві пов'язано насамперед зі зменшенням обсягів виробництва, приховуванням від розслідування та обліку нещасних випадків, скороченням кількості медичних закладів у сільській місцевості, відсутністю коштів для придбання ліків, але аж ніяк не внаслідок проведення профілактичної роботи з охорони праці. Тому більш показовою для аналізу є супротивна тенденція, адже показники травмування зі смертельним наслідком у сільськогосподарському виробництві протягом останніх років практично не змінилися, значно перевищуючи аналогічні показники загалом у промисловості.

Порівняння ступеню вини учасників нещасного випадку на виробництві окремо для жінок та чоловіків показало, що кількість нещасних випадків, у яких загинули чоловіки, більше ніж у 17 разів переважає кількість нещасних випадків з летальним наслідком для жінок, до того ж частота вини жінок у настанні нещасного випадку (окремо чи спільно з іншими особами) ще й майже у 3 рази менше ніж чоловіків. На основі аналізу статистичних даних було встановлено, що у 74 % випадків загибелі жінок вина лягає на інших осіб, а винятково вину потерпілих жінок було встановлено лише у 5,1 % нещасних випадків (для чоловіків - 11,7 %). Це, звичайно, пов'язано з характером виконуваних жінками робіт в АПК та притаманними їм обережністю та дисциплінованістю, але ж ступінь навченості працівників безпечним методам роботи внаслідок інструктажів з охорони праці статистично не повинна сильно залежати від статі.

Співставлення відносної кількості нещасних випадків, що сталися за останнє десятиріччя на підприємствах АПК, дозволяє зробити висновок, що якщо не брати до уваги підприємства комунальної власності, кількість яких незначна порівняно з іншими у системі АПК, ступінь вини учасників нещасних випадків мало залежить від форми власності підприємств, де загинули працівники. Цей висновок дещо суперечить усталеним поглядам про нехтування нормативами охорони праці та непроведення інструктажів з охорони праці у приватних сільськогосподарських підприємствах, зокрема фермерських. З іншого боку це може свідчити про формальність проведення навчання з охорони праці та низьку їх ефективність, як напрямок покращення працеохоронної роботи у сільськогосподарському виробництві.

Щодо причин травматизму з важкими наслідками на першому місці перебувають умови праці на мобільних засобах механізації, що не відповідають вимогам безпеки, гігієни праці та ергономіки.

Незадовільні умови праці на сільськогосподарській техніці обумовлені в основному як перевищенням унормованих параметрів впливу довкілля щодо персоналу, так і перевищенням граничного стану сільськогосподарських машин. Потрібно розуміти, що навіть використання сучасних вітчизняних чи провідних чужоземних фірм сільськогосподарських машин залишає місце для ризику травмування через конструкційні (з погляду теорії безпеки та надійності) недоліки, організаційні прорахунки у виконанні технологічних процесів, низький рівень засвоєння працівниками безпечних методів роботи. А в даний час наявний парк сільськогосподарської техніки є фізично і морально застарілим, ступінь зношення, обумовлена експлуатуванням за високих рівнів перевантажування протягом тривалого періоду, досягає 75%, практично припинено ремонтування техніки у спеціалізованих майстернях, а тому при ремонтах не відновлюють елементи, що визначають безпеку сільськогосподарського агрегата. Тому найчастіше серед інших спеціальностей зазнають смертельних травм механізатори, водії, працівники, профіль роботи яких пов'язаний з використанням механізмів у тваринництві. За останні роки збільшилася частка смертельних випадків травмування через технічну несправність машин і механізмів: з 11,2% (1990 р.) до 19,2% (2007 р.) та в результаті конструкційних недоліків: з 3,7% (1990 р.) до 9,3% (2007 р.). При цьому більше половини випадків несправності технічних засобів відноситься до машин після семи-восьмирічної експлуатації.

Таким чином сучасні концепції з охорони праці щодо забезпечення "мінімального наявного ризику небезпеки травмування" в виробничій системі "працівник - машина - довкілля" є особливо актуальними для умов сільськогосподарського виробництва. Серед них важливим напрямком у зменшенні ризику травмування працівників сільського господарства є своєчасне діагностування сільськогосподарської техніки з метою виявлення пошкоджень деталей машин та елементів конструкцій на ранніх стадіях, до виникнення магістральних тріщин, що можуть призвести до аварійного стану.

У сільському господарстві високий відсоток у загальному обсязі робіт займають сезонні польові роботи, що характеризуються значною інтенсивністю та напруженістю, перевищенням гранично допустимих нормативів щодо параметрів довкілля (температура, вологість, швидкість руху повітря, концентрація пилу і шкідливих речовин у робочій зоні при використанні хімічних засобів захисту рослин). Дія зазначених факторів призводить до помилкових дій та нехтування безпекою, численних порушень правил гігієни, чому сприяє погана забезпеченість побутовими приміщеннями, відсутність засобів індивідуального захисту та особистої гігієни.

Головними причинами травматизму залишаються організаційні, пов'язані з так званим «людським фактором». Для усунення більшості з них не потрібно великих матеріальних затрат. Необхідно лише підвищити рівень організації безпечного проведення робіт.

Загальний аналіз кількості нещасних випадків, що трапилися на виробництві протягом останніх десяти років, свідчить про монотонне зниження кількості травмованих працівників, причому за період з 1993 року по 2007 рік ця величина зменшилася майже в 3,5 рази. В то й же час показники важкості травматизму зростають, що свідчить як про прихованість виробничого травматизму зокрема, так і про незадовільний стан охорони праці у багатьох галузях виробничої діяльності загалом. У галузі агропромислового виробництва рівень виробничого травматизму залишається традиційно високим, хоча загальна кількість виробничих нещасних випадків також суттєво знизилася.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Ймовірність, як нормована міра	\|	КЛАСИФІКАЦІЯ НЕЩАСНИХ ВИПАДКІВ І ВЗЯТТЯ ЇХ НА ОБЛІК

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.