• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Федеральне казначейство Російської федерації

15.6.1. Організаційна структура та функції федерального казначейства Росії
Історія російського казначейства надзвичайно багата і тривала. Ще у 1775 р. царським указом було засновано губернські повітові казначейства. Через п'ять років було створено два головних казначейства - у Москві і Петербурзі, до яких надходили всі доходи держави, що залишалися після задоволення (покриття) штатних видатків. У 1821 році в складі Міністерства фінансів Росії було створено Департамент державного казначейства, який займався "головним рахівництвом усіх приходів і розходів" і, на думку економістів, був прообразом сьогоднішньої системи. На момент жовтневої революції департамент державного казначейства був основним у системі Міністерства фінансів. На нього покладалося розпорядження рухом коштів, що надходили до загальних державних доходів, центральне рахівництво по державних доходах і видатках, перевірка фінансових кошторисів усіх міністерств і головних управлінь, складання проекту державного розпису доходів і видатків, а також розгляд складених міністерствами законопроектів, прийняття яких призводило до нових державних видатків. У веденні департаменту перебувало Головне управління в Петрограді, мережа відділень казенних палат і місцевих казначейств
Після жовтневої революції у травні 1919 року департамент державного казначейства було ліквідовано, а у складі Народного банку Російської Федерації було створено спеціальне кошторисне відділення з обслуговування вищих і центральних установ республіки. Таке поєднання функцій казначейства і
центрального емісійного органу було доцільним в умовах планового керівництва національною економікою.
Перехід Росії до ринкових відносин і відмова від єдиної державної форми власності вже на початку 90-х років поставили державу перед необхідністю захисту своїх фінансових інтересів. Касове виконання бюджетів усіх рівнів через Центральний банк Росії та комерційні банки опинилось без належного контролю з боку держави. Надзвичайно актуальним стало забезпечення обліку, підконтрольності, захищеності і керованості фінансовими ресурсами держави. Об'єктивно назріла необхідність створення органів виконавчої влади, здатних забезпечити реалізацію вимог держави щодо управління фінансами бюджетної системи.
У грудні 1992 р. Президентом Російської Федерації було підписано указ "Про федеральне казначейство", що стало початком створення системи Федерального казначейства Росії. Воно створене з метою підвищення дієвості державної бюджетної політики, ефективного управління доходами та видатками у процесі виконання бюджету федерації, підвищення оперативності у фінансуванні державних програм, посилення контролю за надходженням, цільовим і економним використанням державних фінансових ресурсів.
Єдина централізована система органів Федерального казначейства являється трирівневою і складається з:
- Головного управління Федерального казначейства Міністерства фінансів Російської Федерації (ГУФК) і підпорядкованих йому територіальних органів Федерального казначейства по республіках у складі Російської Федерації, краях, областях, автономіях, містах Москві та Санкт-Петербургу, містах, регіонах і районах у містах. Здійснює зведений систематичний, повний і стандартизований облік операцій і управління рухом коштів на рахунках казначейства, інформує вищі законодавчі та виконавчі органи влади про результати виконання федерального бюджету, керує роботою нижчестоящих органів казначейства;
- управління федерального казначейства (УФК) по республіках в складі Російської Федерації, краях, областях, автономним утворенням, містах Москві і Санкт-Петербурзі. УФК забезпечують через нижчестоящі органи казначейства виконання всіх рішень щодо формування дохідної частини і використанню коштів федерального бюджету;
- відділення федерального казначейства (ВФК) по містах, районах і районах у містах, крім міст районного підпорядкування. Забезпечують формування дохідної частини федерального бюджету на території і цільове фінансування витрат по бюджетоотримувачах, ведуть облік операцій за рухом засобів на рахунках казначейства в банках і особових рахунках бюджетоотримувачів, відкритих в органах казначейства.
Органи казначейства є юридичними особами, мають самостійні кошториси видатків, поточні рахунки в установах банків, печатку.
Федеральне казначейство виконує такі основні функції:
- організовує бюджетне і фінансове виконання республіканського бюджету та фінансове виконання державних позабюджетних фондів;
- здійснює управління доходами та видатками республіканського бюджету як у національній, так і іноземній валютах;
- організовує і здійснює облік операцій з руху коштів республіканського бюджету та державних позабюджетних фондів на рахунках казначейства;
- організовує здійснення взаєморозрахунків між республіканським бюджетом і бюджетами республік, що входять до складу Російської Федерації, країв, областей, міст Москви і Санкт-Петербурга;
- запроваджує і забезпечує ефективне використання єдиної телекомунікаційної інформаційної системи казначейства;
- взаємодіє з Центральним банком РФ, Державною податковою службою, іншими центральними органами державної влади і управління з метою удосконалення організації роботи і посилення контролю за виконанням республіканського бюджету;
- спільно з Центральним банком РФ бере участь у розробці і реалізації погодженої кредитно-грошової політики;
- спільно з Центральним банком РФ забезпечує управління і обслуговування державного внутрішнього і зовнішнього боргу РФ.
Для виконання функцій ефективного управління державними фінансами Федеральне казначейство має єдині рахунки, які відкриті у Центральному банку Російської Федерації. З цього рахунку проводяться всі операції органів державного управління і на ньому консолідуються всі державні фінансові ресурси, до яких відносяться:
- кошти федерального бюджету;
- кошти бюджетів суб'єктів Російської Федерації;
- кошти місцевих бюджетів;
- кошти державних позабюджетних фондів;
- позабюджетні кошти бюджетних організацій.
Практика фінансового управління і організації ефективного контролю за бюджетним процесом сформульована як норма бюджетного права "принцип єдності каси", згідно з яким усі державні кошти зосереджено в одній касі і регулюються єдиним бухгалтерським обліком. При цьому основним правилом стає розподіл розпорядників і бухгалтерів, функції яких несумісні.
Розпорядниками бюджетних коштів у Російській Федерації є федеральні міністри або уповноважені ними особи, які приймають зобов'язання по видатках, у межах кредитів, що надані бюджетом, та готують розпорядження про сплату державних видатків. Після цього розпорядження про сплату надсилаються
розпорядниками державному бухгалтеру, який не залежить від міністерства, яке здійснює видатки.
Роль державного бухгалтера виконують федеральні казначейства, які мають центральні та місцеві підрозділи і власний бухгалтерський облік та звітність.
Державний казначей забезпечує здійснення надходжень, а також здійснює платежі та сплату державних видатків.

15.6.2. Казначейське виконання федерального бюджету за доходами
Виконання федерального бюджету здійснюється на основі відображення всіх операцій і коштів федерального бюджету в системі балансових рахунків Федерального казначейства. Право відкриття і закриття рахунків федерального бюджету, визначення їх режиму належить Федеральному казначейству. У Центральному банку Росії відкрито Єдиний казначейський рахунок Федерального казначейства.
З метою управління коштами федерального бюджету, державним боргом і здійснення платежів Федеральному казначейству надано право відкривати і закривати інші рахунки федерального бюджету. Рахунки Федерального казначейства у Банку Росії і кредитних установах ведуться на підставі договорів.
Виконання бюджетів органами федерального казначейства здійснюється на основі закону про федеральний бюджет на відповідний рік і охоплює два паралельно здійснюваних процеси: виконання бюджету за доходами та виконання бюджету за видатками.
Виконання федерального бюджету за доходами передбачає;
- перерахування і зарахування доходів федерального бюджету на Єдиний рахунок федерального бюджету;
- розподіл відповідно до затверджених федеральним бюджетом федеральних регулюючих податків;
- повернення зайво сплачених сум податків;
- облік доходів федерального бюджету і звітності про доходи федерального бюджету згідно з бюджетною класифікацією Російської Федерації.
Дохідна частина бюджету будь-якого рівня виконується на основі поступлень податкових та неподаткових платежів, які сплачуються юридичними та фізичними особами відповідно до чинного податкового законодавства. У процесі формування доходів бюджету задіяні три групи учасників: платники податків, банки, органи федерального казначейства. Порядок їх взаємодії наведено нарис. 15.1.

Рис. 15.1. Організація казначейського виконання федерального бюджету за доходами.
Платники податків за встановленим порядком оформляють і подають у банк платіжні документи на перерахування податків і платежів. Комерційні банки, де відкриті рахунки платників податків, і установи Центрального банку Росії, де відкриті кореспондентські рахунки комерційних банків, здійснюють безготівкові розрахунки між платниками і отримувачами податків і платежів. Отримувачами доходів виступають органи федерального казначейства на території.
Відділення федерального казначейства здійснюють облік сум податків і платежів відповідно до кодів Бюджетної класифікації, а також формують і подають до управлінь щоденний звіт про суми доходів, що поступили до федерального бюджету. Усі суми податків, що поступили до казначейства, повинні бути розподілені між бюджетами різних рівнів відповідно до затверджених нормативів. Відділення федерального казначейства готує платіжні доручення, в яких платником засобів виступає казначейство, а отримувачем — фінансовий орган від імені виконуваного бюджету. Разом з тим за результатами
поступлень ВФК щоденно передають територіальній податковій інспекції зведений реєстр і копії платіжних документів.
Державна податкова інспекція (ДПІ) перевіряє правильність і своєчасність податкових поступлень за кожним платником. У випадку переплати податку платник звертається до ДПІ з листом про повернення. ДПІ оформляє Заключення про зарахування в оплату недоперерахованих або повернення сум податків і передає для виконання органу федерального казначейства. Казначейство зобов'язане виконати заключення і оформити в установленому порядку чек або платіжне доручення на повернення або зарахування податку. Усі операції щодо повернення і зарахування здійснюються банком в межах залишку коштів на рахунку казначейства і відображаються у виписці по рахунку.
Доходи, зібрані на території, з особових рахунків відділень федерального казначейства, які є транзитними, поступають на особовий рахунок управління і далі до Головного управління федерального казначейства. Таким чином, облік виконання федерального бюджету за доходами здійснюється щоденно протягом фінансового року, який завершується, як правило, 4-5 січня. При цьому всі особові рахунки доходів органів федерального казначейства "обнулюються", а всі доходи акумулюються на єдиному рахунку і будуть використані для операцій у наступному фінансовому році.
Федеральне казначейство реєструє всі операції, що пов'язані з надходженням у федеральний бюджет доходів і надходжень із джерел фінансування дефіциту федерального бюджету, в Головній книзі Федерального казначейства.
Дані Головної книги казначейства є основою для формування звітів про виконання федерального бюджету.

15.6.3. Організація казначейського виконання федерального бюджету за видатками
Виконання федерального бюджету за видатками здійснюється з використанням особових рахунків бюджетних коштів, що відкриваються в єдиному обліковому реєстрі Федерального казначейства.
Процедура касового виконання бюджету полягає у списанні бюджетних коштів із рахунку органу Федерального казначейства з відображенням цієї операції на особистому рахунку бюджетоотримувача. Таким чином, бюджетоотримувач втрачає можливість змінити напрямок фінансування, визначений федеральним бюджетом і вищими розпорядниками бюджетних асигнувань.
Федеральне казначейство здійснює витрачання коштів федерального бюджету після перевірки відповідності складених платіжних та інших документів, необхідних для здійснення видатків, до затверджених кошторисів доходів і видатків бюджетних установ і доведених лімітів бюджетних зобов'язань. На
основі наданих отримувачем коштів федерального бюджету документів, Федеральне казначейство здійснює платіж, списавши кошти з Єдиного рахунку федерального бюджету і відобразивши виконану операцію на особовому рахунку. У процесі здійснення платежу відповідна сума грошових коштів списується на підставі розпорядження Федерального казначейства з Єдиного рахунку на користь фізичних і юридичних осіб.
Виконання федерального бюджету за видатками повністю залежить від обсягів доходів. Процес виконання федерального бюджету за видатками наведено нарис. 15.2.

Рис. 15.2. Організація казначейського виконання федерального бюджету за видатками.
Зведений бюджетний розпис федерального бюджету складає Міністерство фінансів Російської Федерації. Затверджений зведений розпис федерального бюджету передається на виконання Федеральному казначейству і надсилається для інформації у Федеральні збори і Рахункову палату Російської Федерації. На
підставі зведеного бюджетного розпису федерального бюджету і асигнувань із федерального бюджету, орган, що виконує бюджет, у термін до 20 днів з дня затвердження зведеного бюджетного розпису доводить обсяги бюджетних асигнувань із федерального до нижчих розпорядників і одержувачів коштів через органи Федерального казначейства.
Можна виділити наступні стадії використання бюджетних коштів:
На стадії санкціонування витрат здійснюється встановлення і доведення до бюджетних установ лімітів бюджетних зобов'язань, у межах яких вони можуть приймати зобов'язання щодо здійснення витрат. Під лімітом бюджетних зобов'язань слід розуміти обсяг санкціонованих витрат або обсяг наданих державою прав на прийняття бюджетною установою зобов'язань, оплата яких буде здійснюватись за рахунок коштів федерального бюджету.
Ліміти бюджетних зобов'язань для головних розпорядників коштів федерального бюджету затверджуються Федеральним казначейством.
Розподіл бюджетних зобов'язань між розпорядниками і одержувачами коштів федерального бюджету затверджується головними розпорядниками коштів. Затверджені ліміти бюджетних коштів доводяться до нижчих розпорядників через Федеральне казначейство у формі повідомлень про ліміти бюджетних зобов'язань.
На стадії фінансування витрат бюджетні установи здійснюють витрачання коштів винятково в межах, визначених вищим розпорядником бюджетних асигнувань лімітів фінансування, що сформовані, виходячи із затвердженого розпису доходів і видатків федерального бюджету, а також із реального забезпечення видатків грошовими коштами відповідно до затверджених урядом Російської Федерації щомісячними лімітами фінансування. Ліміт фінансування видатків - це обсяг наданих державою бюджетній установі прав на оплату прийнятих нею в установленому порядку зобов'язань.
Розпорядники засобів федерального бюджету зобов'язані представити до управлінь розподіл лімітів фінансування по підвідомчих установах і організаціях. Управління формують реєстри фінансування за бюджетоотримувачами і направляють їх для виконання до відділень на своїй території і до управлінь на території інших суб'єктів.
Отриманий органами казначейства реєстр ще не підтверджує факту фінансування. Ліміти, вказані у реєстрі, необхідно забезпечити грошовими засобами, зарахованими на особові рахунки видатків органів федерального казначейства. Це досягається або за рахунок доходів даної території, або з єдиного рахунку Головного управління федерального казначейства.
На стадії касових витрат здійснюється оплата прийнятих бюджетоотримувачем в установленому порядку зобов'язань у межах доведеного ліміту фінансування. Оплата зобов'язань федерального бюджету щодо здійснення витрат проводиться на підставі документів, що подає одержувач коштів. Ці документи повинні бути оформлені в установленому порядку і підтверджувати виконання бюджетних зобов'язань їх контрагентами.
Органи федерального казначейства виступають для бюджетних установ і отримувачів в ролі банків. У встановленому порядку бюджетоотримувачі відкривають в органах казначейства особові рахунки, на які зараховуються виділені їм засоби федерального бюджету. Кожному бюджетоотримувачу може бути відкрито декілька особових рахунків, на які зараховуються засоби за статтями економічної класифікації.
Для здійснення видатків бюджетоотримувач оформляє розрахунково-платіжні документи, де реквізити платника заповнюються від імені казначейства. Реквізити отримувача, суму і призначення платежу з обов'язковим виділенням статті витрат за економічною класифікацією, визначає бюджетна установа і вказує їх у платіжному дорученні. Всі оформлені документи подаються до відділення федерального казначейства.
Відділення здійснюють поточний контроль за цільовим використанням засобів федерального бюджету бюджетоотримувачами. Всі прийняті до виконання в відділення казначейства платіжні документи бюджетоотримувачів представляються в банк від імені відділення і списуються з його особового рахунка видатків.
На кожній стадії виконання бюджету органи Федерального казначейства здійснюють контроль. Особливість казначейської системи виконання бюджету полягає власне в тому, що банки здійснюють операції за розрахунково-грошовими документами клієнта в межах залишку засобів на особовому рахунку і не контролюють призначення платежу; органи федерального казначейства - в межах залишку засобів за статтею економічної класифікації і здійснюють контроль щодо призначення платежу.
З метою координації і організації спільної роботи із забезпечення попереднього, поточного і наступного контролю за цільовим використанням коштів федерального бюджету, наказом міністра фінансів Російської Федерації затверджено порядок взаємодії Управління Федерального казначейства і Контрольно-ревізійного управління Міністерства фінансів. Взаємодія управлінь Федерального казначейства і контрольно-ревізійних управлінь полягає в інформаційному обміні, співробітництві під час планування і організації контрольної роботи, реалізації матеріалів ревізій і перевірок.

ЛІТЕРАТУРА

1. Конституція України. Закон України від 28.06.1996, № 254 л 96-ВР // електронний ресурс <http: www.liga.gov.ua>

2. Бюджетний кодекс. Закон України від 21.06.2001, № 2542 – ІІІ // електронний ресурс <http: www.liga.gov.ua>

3. Кримінальний кодекс України. Закон України від 1 вересня 2001 р.

4. Закон України “О местном самоуправлении в Украине» // електронний ресурс <http: www.liga.gov.ua>

5. Закон України “Про закупівлю товарів, робіт та послуг за державні кошти” № 1490 – ІІІ від 22.02.2000 р. // електронний ресурс <http: www.liga.gov.ua>

6. Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні?: Закон України // електронний ресурс <http: www.liga.gov.ua>

7. Про рахункову палату Верховної Ради України. // електронний ресурс <http: www.liga.gov.ua>

8. Про Державне казначейство України: Указ Президента України від 27 квітня 1995 р. // електронний ресурс <http: www.liga.gov.ua>

9. Про затвердження Положення про Міністерство фінансів України: Указ Президента України від 26 серпня 1999 р. № 1081/99. // електронний ресурс <http: www.liga.gov.ua>

10. Про вдосконалення касового виконання Державного бюджету України: Постанова Кабінету Міністрів України і Національного банку України від 21 січня 1998 р., № 68. // електронний ресурс <http: www.liga.gov.ua>

11. Про порядок складання, розгляду, затвердження та основні вимоги щодо виконання кошторисів доходів і видатків бюджетних установ і організацій: Постанова Кабінету Міністрів України від 9 січня 2000 р. // електронний ресурс <http: www.liga.gov.ua>

12. Про затвердження порядку подання фінансової звітності: Постанова Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2000 р. № 419 // електронний ресурс <http: www.liga.gov.ua>

13. Про бюджетну класифікацію та її запровадження Міністерства фінансів України від 27.12.2001 р., № 604 // електронний ресурс <http: www.liga.gov.ua>

14. Про затвердження Порядку складання розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ. Постанова КМУ від 28.02.2002 р. № 228 // електронний ресурс <http: www.liga.gov.ua>

15. Про затвердження формули розподілу обсягу міжбюджетних трансфертів (дотацій вирівнювання коштів, що передаються до державного бюджету) між державним бюджетом та місцевими бюджетами. Постанова КМУ від 5 вересня 2001 р. № 1195 // електронний ресурс <http: www.liga.gov.ua>

16. Про затвердження порядку розрахунку обсягу міжбюджетних трансфертів (дотацій вирівнювання. Субвенцій та коштів, що передаються до бюджету вищого рівня та нормативів відрахувань від загальнодержавних податків і зборів на 2001 рік. Постанова КМУ від 29 грудня 2000, № 1932 // електронний ресурс <http: www.liga.gov.ua>

17. Про перерахування субвенцій на здійснення державних програм соціального захисту населення. Розпорядження голови обласної Державної Адміністрації від 31.01.2002 р., № 35. // електронний ресурс <http: www.liga.gov.ua>

18. Про затвердження Положення про Головне фінансове Управління Донецької обласної державної адміністрації. Розпорядження Голови Обласної Адміністрації від 12.10.98 р., № 622 // електронний ресурс <http: www.liga.gov.ua>

19. Наказ Президента України № 6 від 11 січня 2002 р. “Про зміцнення фінансової дисципліни та запобігання правопорушенням у бюджетній сфері” // електронний ресурс <http: www.liga.gov.ua>

20. Наказ Державного казначейства від 31 січня 2002 р. № 17 “Про порядок казначейського обслуговування місцевих бюджетів за доходами та перерахуваннями міжбюджетних трансфертів”. // електронний ресурс <http: www.liga.gov.ua>

21. Наказ Державного казначейства України від 19.10.2000 № 103 “Порядок обліку зобов’язань розпорядників коштів бюджету в органах Державного казначейства”. // електронний ресурс <http: www.liga.gov.ua>

22. Наказ Державного казначейства № 18 від 31 січня 2002 р. “Обслуговування місцевих бюджетів за доходами”. // електронний ресурс <http: www.liga.gov.ua>

23. Наказ Міністерства фінансів України від 29.10.2001 р. № 482 “План заходів із запровадження казначейського обслуговування місцевих бюджетів за доходами та перерахуваннями міжбюджетних трансфертів до бюджетів усіх рівнів”. // електронний ресурс <http: www.liga.gov.ua>

24. Постанова Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 р. № 256 “Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету”. // електронний ресурс <http: www.liga.gov.ua>

25. Постанова Кабінету Міністрів України від 29 березня 2002 р. № 45 “Про затвердження порядку використання коштів резервного фонду бюджету” // електронний ресурс <http: www.liga.gov.ua>

26. Постанова Кабінету Міністрів України від 01.04.1999 р. №522 “Про проведення експерименту в Дніпропетровській і Черкаській областях по переходу на казначейське виконання місцевих бюджетів”. // електронний ресурс <http: www.liga.gov.ua>

27. Д’якова І. Державний бюджет: система показників та джерела фінансування// Вісник НБУ. - № 5, с. 45-46, 2009.

28. Іванов В.М. Бюджетна система: Конспект лекцій. – К.: МАУП, 2005.

29. Кравченко В.І. Місцеві фінанси України: Навч. Посібник. К.: Товариство Знання, КООб, 2007.

30. Складання, розгляд та затвердження місцевих бюджетів на основі положення Бюджетного кодексу України. Навчальний посібник. С.І.Мельник, І.Ф. Щербина, Дж Хансис, В.М.Терес, С.Лідс та ін. – К.: Міленіум, 2002. – 276 с.

31. Кириленко О.П. Місцеві бюджети України – К., 2008 р.

32. Опарін В.М., та ін. Сутність і складові бюджетного менеджменту// Фінанси України. – 2006. - № 2 – с. 60-66

33. Єпіфанов А.О., Сало І.В., Дьякова І.І. Бюджет і фінансова політика України: Навчальний посібник. – К.: Наукова думка, 2007. – 302 с.

34. Ісмаїлов А.Б. Бюджетний процес та напрямки його удосконалення. Фінанси України, № 8, 2002, с. 26.

35. Сафонова Л.Д. Казначейська справа. Навч. метод. посібн. Для самостійного вивчення дисципліни. – К.: КНЕУ, - 2008. – 186 с.

36. Петрашко П.Г. (під редакцією), О.О.Чігуміна та інш. Казначейська справа. У 2-х томах. – К.: НВП “АВТ”, 2004. – 288 с. (Інтегрований посібник).

37. Булгакова К.М. Казначейська система зарубіжних країн. К. 2000. – 82 с.

38. Юрій К.П. Казначейська система. Т: Карт-бланш. – 2002. – 590 с.

ІІ. Додаткова література

39. Василик О.Д. Теорія фінансів: Підручник. – К.: НІОС. – 2000.

40. Василик, Павлюк К.В. Державні фінанси України. – К.; “Вища школа”, 2007.

41. Тюрин Ю.Н., Макоров А.А. Статистический анализ данніх на компьютере: Учеб. Пособие / Под ред. В.О. Фигурнова. – М.: ИНФА – М, 2008, 528 с.

42. Казначейська система виконання бюджету/ За ред. С.О.Булгаковой – К., 2000 р.

43. Шевчук В.О. Становлення та розвиток системи Державного фінансового контролю в Україні// Фінанси України, - 2007. - № 11. – с. 19-29.

44. Юрій С.І., Бескид Й.М. Бюджетна система України: Навчальний посібник. – К.: НІОС, 2000 р.

45. Фінанси підприємств. Під ред. Подєрьогіна. К., 2007.

46. В.Д.Базілевич, Л.О.Бадастрик. Державні фінанси/ Навчальний посібник. К.: Атіка, 2002 р.

47. Опарін І.Є. Фінанси (загальна терія). К.: 2006 р.

48. Васислик О.Д., Павлюк К.В. Державні фінанси України. Підручник. \К.: Центр навчальної літератури, 2003, - 608 с.

Читайте також:

1. Вигідне господарсько-географічне розташування Харкова перетворило його у XVIIІ ст. на один з найпотужніших економічних центрів Російської імперії.
2. Виконавче провадження Російської Федерації
3. Виконавче провадження Російської Федерації
4. Державне казначейство Латвійської Республіки
5. Державне казначейство США
6. До складу Російської імперії
7. Земель у складі Російської імперії
8. Колезьке (колегіальне) діловодство. Робота з документами в колегіях. Діяльність малоросійської колегії
9. Колоніальна політика Російської імперії щодо України у XVIII ст.
10. Конст правий статус глави держави в Швейцарській конфедерації та державі Ізраїль.
11. Лекція 6. Українські землі під владою Російської і Австрійської імперій.
12. Лекція 7. Українські землі у складі Австрійської та Російської імперії

Переглядів: 1161